ut.net.ua 2008-05-23 00:00 Павлов Микита

Будда та Мао

Ранок після виборів у далекій гірській країні Непал, яка вступає в нову епоху. Тут помирає монархія

 

 
 
 
 
 
 
  
 
 
 
Чоловіки читають вранішні газети й обговорюють останні політичні новини: «Як пройшли вибори? Що скажуть Штати? Чи визнають переможця?» На площі стоять автобуси із сонною молоддю – очевидно, їх привезли з провінції на підтримку однієї з партій. «Стара влада забагато крала, тепер все буде по-новому», – переконані люди.
 
Ні, це не ранок після Помаранчевої революції, це – ранок після виборів у далекій гірській країні Непал, яка вступає в нову епоху. Тут помирає монархія, що проіснувала майже 2,5 століття, а до влади приходять комуністи, які пропагують ідеї Мао Цзедуна.
 
Я потрапив до непальської столиці Катманду в самий розпал виборів. Дико було бачити, як вузькими вулицями східного міста роз’їжджають розбиті автобуси з червоними прапорами із серпом і молотом. Стягами розмахують люди з червоними обличчями. Немов футбольні фанати, непальці розфарбували себе в колір улюбленої партії. Й тут-таки – стародавні вівтарі й статуї богів, обклеєні передвиборними листівками. Від стоп Будди тягнуться різноколірні прапорці-молитви, впереміш із комуністичними прапорами. На стіні поряд із плакатом «Як уберегтися від СНІДу» – агітка «Як правильно поставити в списку для голосування свастику» (свастика – символ Сонця – замінює тут звичні для нас «галочки» й «хрестики» – авт.). «Усі наче збожеволіли: новий Непал, новий Непал!» – говорять між собою туристи в місцевому пабі. Бармен, котрий ледве розмовляє англійською, збуджено пояснює відвідувачам, якими гадами були представники старої влади: «Що вони для нас зробили? Тільки й думали, як купити собі нову машину та побудувати новий будинок. Нічого хорошого». На останній фразі в пабі зникає світло. Це нікого не дивує – в Катманду регулярні перебої з електрикою. На столиках спокійно розставляють свічки, в сусідніх закладах починають торохтіти генератори. «Ну ось, – єхидно сказав я, – прийшли до влади комуністи – тепер чекайте, хлопці, проблем із електроенергією, продуктів за талонами й вивчайте слово «дефіцит». Але мені гаряче відповіли, що переможці виборів тут ні до чого – вони ще не встигли навести лад, а лампи завжди гасли при «проклятому цараті».
 
Королівське братовбивство
 
Перша згадка про державу під назвою Непал зустрічається ще в хроніках III ст. до н. е. Та правляча до останнього часу королівська династія – нащадки князя Прітхві Нараян Шаху, котрий у XVIII ст. об’єднав розрізнені землі в одну державу. Поворотними моментами історії країни вважають дві криваві
бійні в королівському палаці. Перша драма відбулася 1846 року. В покоях королеви вбили відомого полководця – її фаворита. Королева в розпачі попалася на обіцянку головного міністра, спритного політичного авантюриста Джанг Бахадур Рана. Він пообіцяв знайти та покарати вбивцю, й одержав дозвіл на будь-які дії. Подальше стало найчорнішою сторінкою в історії Непалу: міністр Рана зібрав у палаці представників непальської знаті й родичів монарха та наказав усіх убити. Говорять, палацовий рів був червоний від крові.
 
Така легенда. Сучасні історики стверджують, що причиною різанини була не смерть коханця королеви, а англійські дипломати, ставленником яких був Рана. Декілька століть нащадки цього міністра успадковували прем’єрський титул і тримали реальну владу в державі, а король був лише номінальною фігурою. У 1951 році клан Рана було переможено. Збройні зіткнення, втручання Індії – і король знову здобув реальну владу. Правда, лише на кілька років. У 1959-му, після смерті старого короля, Непал став парламентською монархією, в країні пройшли перші вибори до Парламенту, була прийнята конституція. А потім почалося політичний хаос: один прем’єр змінював іншого, обіцяючи економічне зростання та процвітання, а одержував тільки черговий вотум недовіри.
 
У 2001 році відбулася королівська бійня–2. Принц Діпендра розстріляв десять членів своєї родини, разом з матір’ю і батьком, після чого застрелився сам. Говорять, і цього разу не обійшлося без кохання. Батьки нібито заборонили принцові одружуватися на дівчині з сім’ї, яка носила прізвище Рана. Тож хлопець узяв гвинтівку М-16 і зрешетив рідню. Дивом вижив лише теперішній король Непалу – Гьянендра.
 
«Казки! Гьянендра і є справжній убивця», – спалахує продавець із магазину антикваріату, з яким ми розговорилися про події тих днів. Усміхнена мирна й привітна молода людина раптом зблискує очима й емоційно жестикулює: «Дали б мені гвинтівку, я б убив короля! Це він все підлаштував! Чому, цікаво, тільки його не було в палаці під час розстрілу? Син не може вбити рідну матір – це ж зрозуміло». Так, більшість непальців не повірили в офіційну версію та вважають короля винним у вбивстві. А заразом – і в усій решті бід. Адже «що хорошого може дати країні братовбивця?»
 
І справді, Гьянендра правив авторитарно. У 2005 році він фактично розпустив Парламент, який намагався обмежити його повноваження.  Антикоролівські настрої посилювалися, вже десять років тривала громадянська війна. Прихильники ідей товариша Мао за негласної підтримки Китаю вели партизанську війну, щоб скасувати інститут королівської влади. І врешті-решт перемогли.
 
Обіцянки «Шаленого»
 
Лідера компартії, яка перемогла на виборах, називають Прачанда, що в перекладі означає «Шалений». Він позує фотографам на тлі портретів Сталіна та Леніна. З трибуни говорить про будівництво соціалізму з ринковою економікою, про руйнування кастової системи, яка до цього часу поділяє непальців на людей I–IV ґатунків. «Якщо ти не з нашої касти, то приречений до скону прибирати вулиці чи шити футболки. Офіцером можна стати тільки якщо у батька зірки на погонах, а потрапити до уряду, й поготів, можуть лише обра ні», – розповідаємені власник невеличкої турфірми Раджа. «А сам ти з якої касти?» – питаю я. Тут плечі Раджі розправляються, в погляді з’являється величний блиск, і наступна фраза кидається з погордою: «Я кшатрій – воїн, як і наш король!»
 
Маоїсти також обіцяють рівність між чоловіками й жінками, високі пенсії та зарплати, безкоштовну освіту (поки що безкоштовно можна закінчити тільки 5 класів), нещадну боротьбу з пияцтвом (це при тому, що найміцніший алкогольний місцевий напій – рисова бражка ракші – має лише 10–12 градусів). Та непальські економісти справедливо задаються питанням: де ж «ліві» візьмуть гроші для своїх грандіозних проектів? А поки  «кредитом народної довіри» до них стали життя 13 тисяч людей, котрі загинули в партизанській боротьбі з монархією. Однак прості непальці вірять: «Китай нам допоможе!», і, лаючи стару владу, очікують змін та оновлення. Перша зміна може статись уже 8 травня – на цей день призначено перше засідання Конституційних зборів, де буде ухвалено формальне рішення про скасування монархії. Зараз король Гьянендра перебуває під домашнім арештом у своєму палаці. «Тільки не розстрілюйте його, як ми свого в 1917-му, потім мороки не оберешся», – радила в непальському кафе немолода росіянка.
 
Але чи нам, білим людям, радити гірським азіатам, як їм жити? Непал випереджає весь західний світ на 57 років! Адже, за місцевим офіційним сонячно-місячним календарем, там зараз 2065 рік. Причому останні вибори якраз збіглися з настанням Нового року. Символічно? Побажаємо їм успіху.