Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2021-01-28 13:40 Оксана Банкова
  ▪   Хмельницький

«Слуга народу» на Хмельниччині: великі перспективи і втрачений вплив

Незважаючи на потужне представництво в парламенті, хмельницька ланка «Слуги народу» після місцевих виборів фактично втратила можливість вирішального впливу на політичне життя регіону

У Верховній Раді Хмельниччину представляє чи не найбільша кількість депутатів від партії «Слуга народу». По-перше, від цієї політичної сили до парламенту делегували чотирьох мажоритарників: Миколу Стефанчука (округ № 187), Олену Копанчук (округ № 189), Олексія Жмеренецького (округ № 190) та Ігоря Марчука (округ № 193). Тут варто додати, що у ВР VIII скликання від цих округів працювали члени фракції тоді ще партії «Блок Петра Порошенка» (тепер «Європейська солідарність»), тож можна говорити про різку зміну електоральних уподобань і великі сподівання, що їх виборці покладали на висуванців пропрезидентської політичної сили. По-друге, нардепами від Хмельниччини позиціонують себе ще шестеро парламентарів із Зе-команди, яких обрали за партійними списками: Руслан Стефанчук, Сергій Мандзій, Володимир Ватрас, Вадим Галайчук, Юрій Заславський і Денис Монастирський. Принаймні такий перелік депутатів від області наводять самі партійці у другому числі газети «Зе. Хмельниччина», яку можна переглянути на обласній партійній сторінці у фейсбуку.


Та об’єднує весь цей депутатський пул від регіону, а насамперед від так званих депутатів-списочників, не лише прагнення зробити життя мешканців області кращим. Більшість обранців від Хмельниччини, що потрапили до Верховної Ради за партійним списком «слуг», — правники за фахом, які переважно пов’язані з популярним в області навчальним закладом: нині Хмельницьким університетом управління та права імені Леоніда Юзькова (ХУУП), раніше — Хмельницьким інститутом регіонального управління та права. Зокрема, четверо нардепів, обраних за списком «Слуги народу», у різні роки були випускниками цього вишу: Руслан Стефанчук, Денис Монастирський, Володимир Ватрас і Сергій Мандзій. Перші троє згодом займалися в альма-матер іще й викладацькою діяльністю. Ще двоє «хмельницьких списочників», Вадим Галайчук та Юрій Заславський, також мають юридичну освіту, хоч і здобуту в інших навчальних закладах.

 

Читайте також: Країна виборів


Із-поміж мажоритарників закінчив ХУУП і працював у цьому виші й Микола Стефанчук, брат Руслана Стефанчука.


Як і чому в українському парламенті IX скликання в межах однієї політсили з’явилася така однорідна депутатської спільнота, що акцентує на своєму «хмельницькому походженні», здогадатися неважко. Імовірно, трампліном для політичної кар’єри юристів із Хмельниччини стала… гумористична гра КВН. Наприклад, Руслан Стефанчук був серед перших учасників та авторів хмельницької команди «Три товстуни», кістяк якої становили саме представники ХУУПу. «Три товстуни» утворилися наприкінці 1990-х і були доволі популярними. Тоді ж з’явилася й команда «95-й Квартал», у якій грав теперішній президент Володимир Зеленський і яка згодом трансформувалась у відомий проєкт «Студія «Квартал 95».


Обидві команди, зокрема, були учасниками Вищої української ліги КВН. Можна припустити, що саме КВН познайомив майбутніх президента й заступника голови ВРУ, а за десятиліття це знайомство привело в політику і самого Руслана Стефанчука, й інших юристів із Хмельницького.
Іще одним правником, дотичним до ХУУПу, є колишній голова Хмельницької обласної державної адміністрації Дмитро Габінет, який керував областю з листопада 2019-го до листопада 2020 року. Ексголова Хмельницької ОДА, який до призначення на цю посаду був помічником народного депутата Миколи Стефанчука, також навчався і працював у ХУУПі. Проте довго в команді не протримався.

Результати «слуг» на місцевих виборах у Хмельницькій області могли бути і кращими, особливо зважаючи на серйозне представництво в парламенті. В обласній раді партії дісталося 10 мандатів (16%). Політсила не ввійшла до умовної коаліції й фактично не отримала керівних посад


Як розповідав сам Габінет, про своє звільнення він дізнався від заступника глави Офісу президента Кирила Тимошенка під час візиту до Києва. Однак причину такого рішення йому не повідомили, а також не озвучили і претензій до голови ОДА. Навпаки, за словами очільника області, Тимошенко підтвердив, що Хмельниччина перебуває «серед лідерів за всіма показниками».


«Допомагали «друзі», народні депутати, до того ж і з правлячої коаліції, і не з правлячої, які впродовж усього року, з першого мого дня перебування на посаді, робили все, щоб я пішов із неї», — так прокоментував причини свого звільнення Дмитро Габінет під час звітної пресконференції 20 листопада.

 

Тоді ж він сказав, що знайомий зі своїм наступником, Сергієм Гамалієм, якого йому у вересні представили як особу, що може «підказати певні моменти, пов’язані з Кам’янцем-Подільським». Габінет також згадав, що Гамалій знайомий із керівником Офісу президента. Імовірно, це і вплинуло на призначення Сергія Гамалія, також юриста за фахом, на посаду голови облдержадміністрації.

 

Читайте також: Місцеві вибори. Черкащина: мер-бунтар, мер-захисник і проблемне місто


Щодо причин звільнення Габінета, незважаючи на «хороші показники», то звучали різні версії: від небажання голови ОДА прислухатися до порад впливових політиків і бізнесменів та захищати їхні інтереси до результатів виборів на Хмельниччині.


Відповідно до результатів місцевих виборів 25 жовтня 2020 року партія «Слуга народу» отримала найбільше мандатів із загальної кількості обраних депутатів, висунутих місцевими організаціями політичних партій, — майже 17,59% (5809 осіб). Таку інформацію оприлюднювала ЦВК. Про успіх партії на виборах зазначали й експерти Соціологічної групи «Рейтинг». За інформацією на сайті групи, згідно з агрегованим рейтингом партій на місцевих виборах умовний 5% бар’єр подолали п’ять партій, зокрема і «Слуга народу» з найкращим результатом (14,5%). Водночас напередодні виборів дослідження «Рейтингу» пророкували партії дещо вищий результат — 17,7%.


Однак результати «слуг» на виборах у Хмельницькій області могли бути і кращими, особливо зважаючи на серйозне представництво в парламенті (див. «З білими плямами»). Вочевидь, певні сподівання були й на «свого голову» ОДА. Але їх Габінет не виправдав, бо, на відміну від своїх попередників на посаді, не застосовував на виборах адмінресурс. Цей факт відзначала, зокрема, Громадянська мережа «ОПОРА».

 


То що ж у підсумку отримала партія на Хмельниччині? Із 13 міст області на посади міських голів «слуги» висували своїх представників у 11, проте в жодному цієї посади не здобули: у Хмельницькому Інна Ящук програла Олександру Симчишину від «Свободи», у Кам’янці-Подільському Сергій Ведерніков не вийшов навіть до другого туру, а перемогу здобув також представник «Свободи» Михайло Посітко, у Шепетівці міським головою став самовисуванець Віталій Бузиль, натомість Максим Бондарев від Зе-команди показав шостий результат.

 

Читайте також: Ключі від міст. У чому секрет довголіття мерів


В обласній раді партії дісталося 10 мандатів (16%). Політсила не ввійшла до умовної коаліції й фактично не отримала керівних посад. У районних радах області представництво «Слуги народу» становило 14–19%, у міських — від 10 до 23%. У Кам’янець-Подільській міській раді відбувся розкол. Із восьми представників партії в раді троє не увійшли до однойменної фракції та створили власну депутатську групу. Дійшло навіть до публічних сварок під час засідання ради, коли один представник партії викликав іншого «на дуель». Розмаїтіша картина в сільських і селищних радах: в одних партія здобула половину мандатів, а в інших їй не дісталося жодного.

 


З огляду на ситуацію, говорити про міцні позиції партії на Хмельниччині не доводиться. До того ж треба взяти до уваги такий фактор, як процес реорганізації райдержадміністрацій, який зараз відбувається в Україні. Реорганізація значно звужує можливості впливу президентської вертикалі в області, позаяк із 20 РДА залишається лише три, відповідно до кількості районів за новим адміністративно-територіальним устроєм. І очевидно, що такі зміни не зміцнять вплив пропрезидентської політсили на Хмельниччині, особливо на тлі падіння рейтингів партії, невдоволення карантинними обмеженнями, тарифною політикою й загальною економічною ситуацією в державі.


Якщо говорити про хмельницьких нардепів-«слуг», то, попри значні перспективи, схоже на те, що цей ресурс партія в області не використала. Чи самим нардепам цікавіше займатися великою політикою в Києві, а не просувати партійний бренд у провінції, чи вплинула загальноукраїнська тенденція. Зрештою, причин може бути багато, та поки що маємо змогу констатувати лише втрачені можливості. 

схожі публiкацii