Політика 2020-10-22 09:05 Крапивенко Дмитро

Абсурдний заспів до узурпації

Хто зазвичай безапеляційно звертається на «ти»? Представник міського дна, який захотів розвести перехожого на кілька гривень, щоб опохмелитися.

Мент, коли відчуває владу й хоче дотиснути співрозмовника, з яким вирішив не панькатися. Дрібний чиновник із замашками поміщика, що має кількасот душ кріпаків. Ще президент України, коли за панібрата кличе всіх охочих керувати країною разом. Справа компанійська, чого тут церемонитися? Не думайте. 

Влада Зеленського — проста далі нікуди. Можна проголосувати за купу законопроєктів у турборежимі зі скаженим принтером. Можна писати на рекламних бордах з такими помилками, що поруч із ними потьмяніють усі «кровосісі» та «йолки» з не такої вже й далекої доби. Головне, що обурюватимуться цим неподобством в соцмережах все ті ж самі розумники, які ніколи й не голосували ні за «слуг», ні за Зеленського. Для тих, кому «какая разница» чи «зробимо їх разом» безграмотна влада цілком годиться. Тому ні сіло ні впало опитування — це так само просто, як перестати стріляти чи замінити перепис населенням обрахунками Дубілета-молодшого.


Президент уже награвся в Лукашенку, який гримає на підлеглих. Не доріс, досвіду директора радгоспу учорашньому комікові таки бракує. Все ж Голобородько із серіалу «Слуга народу» — улюблена роль, тож Володимир Зеленський вирішив тепер до неї повернутися. Зрозуміло, що з певними жанровими обмеженнями. Стріляти в парламенті він не стане, бо навряд чи вміє. А ось правити одноосібно, бо «так вирішив народ», — цілком. Так зване опитування від президента, яке всупереч законодавству й здоровому глузду має відбутися 25 жовтня разом із місцевими виборами, — пролог до нового формату влади. Віцеспікер Руслан Стефанчук назвав це «пробником» майбутніх референдумів. Перед початком місцевих виборів партія «Голос» заявила, що слідуватиме стратегії косметичної компанії Mary Kay. Схоже, досвід багаторівневого маркетингу надихнув також і «слуг»: вони прагнуть достукатися до виборця своїми нехитрими запитаннями.

 

Читайте також: Нові обличчя та старі маски


Перше, що привертає до себе увагу, — це ситуація, коли президент начебто має ідеальну повноту влади: монобільшість у парламенті, лояльний уряд і «професійну жінку» на посаді генпрокурора, однак не використовує все це для впровадження своїх ініціатив. Йому, виявляється, потрібне опитування, від якого навіть відхрестилися соціологи. Запитання, які він у стилі серіалу «Чорне дзеркало» видавав по одному на день, здається, добиралися рандомно з якихось пабліків райцентрів у соцмережах. Ще до революції в «Однокласниках» нерідко виринали (звісно ж, з-за порєбріка) заклики страчувати корупціонерів, як у Китаї, скоротити депутатський корпус чи перевести парламентарів на виплати, призначені самотнім мамам. Говорити про смертну кару Зеленському не комільфо, він замінив її на довічне ув’язнення за корупцію в особливо великих розмірах. Ідею зі скороченням Верховної Ради списав із кучмівського референдуму 2000 року. Вільна економічна зона на Донбасі — це спроба продемонструвати благі наміри щодо розбудови понівеченого війною регіону, медичний канабіс — просто хайпова тема, а Будапештський меморандум — улюблена платівка всіх популістів. Навіть якщо виконання цього міжнародного договору підтримають карпатські лісоруби й павлоградські шахтарі, цей одобрямс навряд чи почують у Лондоні чи Вашингтоні.

Загравання з публікою — це ще й свого роду спроба втекти від незручних питань і відповідальності. Замість якісної судової реформи можна пуститися в демагогію про довічне для корупціонерів і, як побічний продукт, отримати інструмент політичної розправи


Зеленський одразу пообіцяв, що далі буде, і запитань для того, щоб порадитися з народом, у нього досить, він здатен озвучувати їх швидко, як зірка КВН і стадіонних дебатів. І вже далі, можливо, ця процедура набуде рис референдуму (якщо Рада ухвалить відповідний закон). Гра в народовладдя може стати м’яким оксамитовим аперитивом до посилення президентської влади. Лукашенка теж колись із цього починав. Звернення для громадян може стати приводом для розпуску парламенту: мовляв, ми тут з тобою маємо геніальний план розвитку країни, а ці депутати тільки заважають. При дострокових виборах списки «Слуги народу» добряче перетрусять, залишать тільки відданих Банковій бійців. А те, що рейтинг упав, — не біда, плече підставлять міцні господарники із «За майбутнє». Вже зараз видно, що саме ця партія, яка претендує на чимало місць у регіональних органах влади, є потенційною союзницею президента.

 

Читайте також: Девальвація влади


Загравання з публікою — це ще й свого роду спроба втекти від незручних питань і відповідальності. Замість якісної судової реформи можна пуститися в демагогію про довічне для корупціонерів і, як побічний продукт, отримати інструмент політичної розправи. Замість зрозумілої євроінтеграційної політики можна підважити геополітичний курс референдумом, який давно лобіює Медведчук. Помножити на нуль дерадянізацію — елементарно, досить передати питання історичної пам’яті діячам на кшталт Кернеса й Труханова, і Жуков повернеться на білому коні в Одесу й Харків. І так, граючись, із милою посмішкою на обличчі, остаточно розхитати країну на догоду ворогові чи підім’яти її під себе (що менш імовірно) за допомогою «народовладдя» можна за лічені місяці. Від зобов’язань перед західними партнерами можна так само прикритися апеляціями до волі народу. Підігрівати олігархів теж дуже зручно: люди сказали «так» якійсь абстрактній вільній економічній зоні на Донбасі, а цілком конкретні фінансово-промислові групи отримають преференції та додаткові можливості для освоєння бюджетних коштів. Плюс завжди можна створити таку собі димову завісу у вигляді запитань про медичний канабіс чи сурогатне материнство — цей прийом розрахований на громадян, які зазвичай вирізняються пасивністю й на виборчі дільниця не ходять.

 

Читайте також: На порозі нової норми


У творчій натурі Зеленського є один плюс, який вселяє певний оптимізм. Президент швидко запалюється певними ідеями: перенесення Офісу з Банкової в Український дім, тотальна діджиталізація чи особистий контроль будь-якого питання. Однак так само швидко й згасає: чи то розуміє марноту зусиль, чи то в його оточенні перебувають люди, які вміють майстерно перемикати увагу лідера з одного коміксу на інший. Можливо, подібна доля спіткає й це непереборне бажання запитувати в народу все, що заманеться. Якщо більшість виборців проігнорує президентське опитування, а його організацію висміють у соцмережах, цілком можливо, Зеленський відмовиться від своєї затії й візьметься за іншу. Потерпати від його бурхливої ініціативності ми приречені до кінця правління. Головне, навчитися вчасно її зупиняти. 

схожі публiкацii