Світ 2020-10-19 12:04 Лазарева Алла
  ▪   Париж

Кремлівські лобісти в Європарламенті: коли палій стає пожежником

Чому міжнародні інституції залучають до захисту прав людини тих, хто їх порушує

“Я не бачу, на що придалася б оця комісія, але добре уявляю, як її можна використати”, - прокоментував своє призначення до нової структури по боротьбі з дезінформацією та іноземним втручанням у справи ЄС Тьєррі Маріані, французький депутат Європарламенту від партії Національне об'єднання (раніше — Національний фронт). Відомий лобіст Кремля, колишній міністр та депутат з 25-річним стажем потрапив до комісії за квотою крайніх правих. “Я маю певний досвід у політиці, - похвалився Маріані в інтерв'ю французькому часопису Marianne. - Представляти відмінну позицію — завжди цікаво... Дезінформація — це старе, як світ. Всі держави нею займаються і Франція також.”  

 

Не варто сумніватися: всі спроби Європарламенту хоч якось протидіяти кремлівській дезінформації та втручанням Москви до виборчих процесів інших країн цей політик буде методично саботувати та тролити. Зупинити цей деструктив здатні лише політичні опоненти, в межах комісії та поза нею. “Кілька років тому Маріані входив до складу групи дружби з Україною в Національній Асамблеї Франції, - згадує у розмові з Тижнем бельгійський дипломат Зенон Коваль. - Дружба ця виявлялась у тому, що він привозив прихильників Януковича виступати у французькому парламенті. Демократія — це та система, що дозволяє боротися проти себе її ж інструментами, тоталітаризм подібних можливостей не передбачає. Такі, як Маріані — передбачувані, їм треба активно протидіяти, поширювати правдиву інформацію на заперечення їхньої дезінформації. Сила негативних впливів виявляє себе тоді, коли мовчать носії демократичних цінностей.”

 

Читайте також: Французький бек-вокал для кремлівської пропаганди

 

Отже, про опонентів. Комісію по боротьбі з дезінформацією та іноземним втручанням очолив також француз: харизматичний, яскравий лідер нової французької політичної партії "Громадська Площа" Рафаель Глюксманн, якого важко запідозрити у симпатіях до Московії. “Час, нарешті, покласти край європейській наївності”, - пише він на своїй сторінці в фейсбуці. - "Упродовж кількох років проблема іноземного втручання до діяльності наших демократій постала на повний зріст. Йдеться про Росію та Китай, але також — про недержавних гравців, таких, як Стів Беннон або деякі ісламістські міжнародні фундації. Нині потрібно натиснути на кнопку “пауза”, здійснити інвентаризацію, замислитися над тим, чим є ця гібридна війна, які є форми втручання, щоб провести діагностику”

 

За словами Глюксманна, нова коміссія Європарламенту почне з того, що напрацює різні рекомендації: щодо прозорості фінансування політичних партій та виборчих кампаній, для упередження кібератак та на захист незалежної журналістики. “Я думаю, що цей комітет почне грати важливу роль, але трохи пізніше, - поділився думками в розмові з Тижнем український політолог, дослідник впливів крайніх правих партій на європейську політику Антон Шеховцов. - Не думаю, що можна чекати якихось швидких результатів роботи цієї структури. Всі комітети Європарламенту - це дуже повільні  інститути. На затвердження порядку денного та визначення цілей комісії може піти десь до року. З іншого боку, я також розумію, що певні нові інституції, пов'язані з боротьбою з дезінформацією, сукупно починають грати досить помітну роль, як наприклад сайт EUvsDisinfo. Він відстежує дезінформацію для Європарламенту та формує критичне ставлення до пропаганди”.

 

Читайте також: «Війни світів» у коронавірусній дезінформації

 

Чому в комісії з 33 членів опинився представник групи крайніх правих “Ідентичність та демократія” - зрозуміло: фракція об'єднує трохи більше 10% членів Європарламенту. Представницький принцип дозволяє кожній політичній групі брати участь у подібних ініціативах. Навіть якщо боротися з недружнім іноземним втручанням потпапляє один з найактивніших лобістів Кремля. Схоже, Європарламент зовсім не має запобіжників, що дозволили б, за переконливої аргументації, не приймати паліїв у пожежники. І не тільки він. Цими днями, коли ООН оновлювала склад своєї Ради з прав людини, до неї знов потрапили Китай та Росія, а також — Куба та Узбекістан. З обійми кандидатів, на радість правозахисникам, випала лише Саудівська Аравія. Ну й Китай зібрав менше голосів, ніж минулого разу: 139 голосів замість 180 в 2016-му. Натомість російська кандидатура помітних заперечень не спричинила.

 

Представницький принцип дозволяє кожній політичній групі брати участь у подібних ініціативах. Навіть якщо боротися з недружнім іноземним втручанням потпапляє один з найактивніших лобістів Кремля. Схоже, Європарламент зовсім не має запобіжників, що дозволили б, за переконливої аргументації, не приймати паліїв у пожежники. І не тільки він. Цими днями, коли ООН оновлювала склад своєї Ради з прав людини, до неї знов потрапили Китай та Росія, а також — Куба та Узбекістан. 

 

Чим керуються держави, які голосують за таких, м'яко кажучи, контраверсійних захисників прав та свобод людини як Пекін та Москва? “Насамперед - політичними розрахунками та взаємними домовленостями, але також — відсутністю альтернативних можливостей, - пояснив у розмові з Тижнем колишній французький дипломат. - Міжнародні організації кричуще недосконалі, але нема інших майданчиків, де різні країни світу можуть узгоджувати дії. Важливо добре розуміти, хто друг, хто — ворог, у чому полягають інтереси твоєї держави, і відтак навчитись ефективно протидіяти ворожим крокам. Тій самій дезінформації, втручанням до виборчих процесів, іншим виявам гібридної війни”.

 

Читайте також: Дитинство у вирі «побєдобєсія»

 

Тьєррі Маріані не раз відвідував окупований Крим, заїжджаючи з Росії, зухвало нехтуючи санкціями. Нині він демонстративно готує поїздку польських, німецьких, італійських, шведських євродепутатів до Дамаска, на зустріч з Башаром Асадом. Попередні дати візиту - 30 жовтня — 6 листопада. “Наша мета — руйнація табу та пошук нових перспектив”, - охоче пояснює стартегію своєї політсили Маріані. Збити етичну планку, знехтувати демократичним стандартом та по ходу баналізувати зневагу до міжнародних санкцій— друг Кремля навчився добре собі давати ради з таким завданням. Успішність таких, як він —  не в останню чергу слабкість опонентів. Всіх тих, хто вважає себе прихильниками демократичних цінностей, але нічого не робить, аби їх відстоювати.

 

Але прецеденти перемог над російськими лоббістами також існують. Свого часу того самого Маріані вдалося посунути з керівництва Європейського Фонду за Демократію (European Endowment for Democracy, EED) – впливової західної ГО, яку фінансує Європейський Союз. Потужні протести, що здійнялися після його призначення, змусили євродепутата подати у відставку. Можна згадати й масштабніший приклад: у січні 2018 року, не добувши терміну, пішов з посади Голова Парламентської Асамблеї Ради Європи Педро Аграмунт. Причина — загроза імпічменту, що замайоріла в перспективі, через візит до Сирії у складі російської делегації на літаку Міністерства оборони РФ. “Маріані, звичайно, передаватиме росіянам інформацію про роботу європарламентського комітету по боротьбі з дезінформацією, а також збиратиме все, що зможе, про його членів, - припустив у розмові з Тижнем науковець Антон Шеховцов. - Але не будемо забувати, що Маріані в цьому комітеті — в меншості. Наскільки шкідливим може виявитися витік інформації, залежить від того, чи працюватиме комісія з секретними даними”.

 

Читайте також: Die Welt: ЄС хоче карати за порушення засад правової держави

 

“Демократія, на відміну від тоталітаризму, дбає про права та свободи не лише своїх прихильників, але також і руйнівників. Тоталітарні режими з опонентами не панькаються: знищують, калічать, зачиняють за ґратами, в кращому випадку — спонукають до еміграції, - наголошує дипломат Зенон Коваль. - Вразливість демократії  - це людська байдужість. Натомість симпатики авторитарних режимів — активні та настриливі. Якщо люди, які вважають себе захисниками демократичних цінностей, не викриватимуть підривної роботи своїх опонентів, сама по собі демократична система свого виживання не забезпечить”.

 

“Призначення Маріані до комісії по боротьбі з дезінформацією — це навіть не вразливість, а комічність демократії, - вважає керівник факт-чекінгового проекту СтопФейк Євген Федченко. - Ми бачили аналогічні процеси в міжнародних організаціях, де ті, кого треба було б покарати за поширення пропаганди та дезінформації, очолюють з ними боротьбу. Так відбувається тоді, коли структуру цікавить процес, а не результат. В результаті нівелюються можливості організацій, падає їхній рівень та вихолощується зміст діяльності. Росія та її союзники це чудово розуміють.”