Світ 2020-05-15 15:23 Бініон Майкл

Дипломатія завтрашнього дня

На яких викликах зосереджено зовнішню політику Сполученого Королівства

Чи можлива традиційна зовнішня політика під час світової пандемії? Чи здатні країни зосереджуватися на безпеці, торгівлі, альянсах і впливі, коли влада переймається смертністю, захворюваністю й занепадом економіки?


У Великій Британії призначено чотирьох послів з особливих доручень, уповноважених координувати заходи боротьби з наслідками COVID-19. Схоже, це засвідчує, що міністерство закордонних справ досі відіграє ключову роль у світовому лідерстві Сполученого Королівства і що дипломатія лишається засобом зміцнення зв’язків із союзниками, подолання конфліктів і просування національних інтересів. Загалом нині цим напрямам можна приділити небагато уваги. Адже країни зосереджені на внутрішніх проблемах: вони закривають кордони, припиняють подорожі, реалізовують власні стратегії боротьби з вірусом COVID-19 і мало зважають на те, що роблять сусіди.


Міністр закордонних справ Великої Британії Домінік Рааб мусив тимчасово відмовитися від ролі чиновника, відповідального за діяльність країни на міжнародній арені, і майже повністю зосередитися на внутрішній боротьбі з вірусом. Коли Борис Джонсон захворів і потрапив до реанімації, Раабу доручили координувати реагування Кабінету міністрів на коронавірусну інфекцію. Він не вступив в обов’язки віце-прем’єра, а був призначений лиш «першим держсекретарем», але по суті замінив Джонсона.

 

Читайте також: Лікування ув'язнених та зрив американських виборів. Що пишуть про COVID-19 іноЗМІ


Чи дипломатія й міжнародні альянси стали жертвами пандемії? Європейський Союз, звісно, хвилюється щодо функціонування його інституцій. Усі країни-члени закрили кордони. Більше немає свободи пересування і свободи праці. Країни застосовують різну карантинну політику й кожна окремо вирішує, коли знімати обмеження й чи знімати їх узагалі. Скажімо, член ЄС Швеція не запроваджувала повного блокування, що налякало її найближчих сусідів. ЄС також не здатний забезпечити колективну фінансову підтримку бізнесу в Європі, що постраждав від COVID-19, тобто кожна країна муситиме сама вирішувати, як відновлювати свої економіки, коли криза закінчиться. У південних країнах-членах це суттєво підірвало довіру до ЄС. Згідно з опитуванням, більшість італійців нині проти членства Італії в ЄС.


Постраждав також авторитет міжнародних організацій. Всесвітня організація охорони здоров’я (установа ООН, відповідальна за координацію глобального реагування на будь-яку пандемію) зазнала сильного удару через рішення адміністрації Дональда Трампа згорнути американське фінансування. Заклик ООН про припинення конфліктів і війн, особливо на Близькому Сході, щоб країни могли зосередитися на боротьбі з COVID-19, також переважно проігноровано. Попри те, що Саудівська Аравія оголосила про припинення вогню в Ємені, повстанці-хусити не відмовилися від своїх операцій. У Сирії уряд не відмовився від спроб узяти під контроль повстанський анклав на північному заході країни. Є інформація, що терористичні організації намагаються використати пандемію для мобілізації ісламістських бойовиків і повернення контролю над територіями, де вони зазнали поразки.


Водночас деякі зовнішньополітичні питання загострилися й унаслідок вірусу вийшли на поверхню, зокрема відносини між Заходом і Китаєм. Президент США Дональд Трамп неодноразово звинувачував Китай у приховуванні витоків спалаху в Ухані на початку епідемії, навмисне називав вірус «китайським» і кілька разів наголошував, що США не задоволені поведінкою КНР. Не тільки республіканці говорять про погіршення відносин із китайцями, демократи також різко критикують Пекін і нарікають на слабкість адміністрації Трампа, що не протистоїть Піднебесній.

 

Велика Британія разом з іншими країнами висловила занепокоєння, що внаслідок глобалізації надміру залежить від поставок із-за кордону, особливо з КНР. І тому наголошує на необхідності відбудовувати власні промислові потужності й забезпечувати державне виробництво життєво важливої продукції


Ці настрої знайшли відгук у Європі. Політики говорять про зміну відносин із Китаєм у майбутньому. Посилюється занепокоєння, що Пекін може використати нинішню кризу, щоб зміцнити свій глобальний вплив. Ці побоювання загострюються через те, що, на думку європейців, адміністрація Трампа втрачає міжнародну довіру й зацікавлення світовим лідерством.


Як наслідок, багато європейських країн шукають способів зменшити залежність від торгівлі з Китаєм, коли нинішня криза почне відступати. Велика Британія разом з іншими країнами висловила занепокоєння, що внаслідок глобалізації надміру залежить від поставок із-за кордону, особливо з КНР. І тому наголошує на необхідності відбудовувати власні промислові потужності й забезпечувати державне виробництво життєво важливої продукції (насамперед, звичайно, медичних і фармацевтичних товарів).


Загалом концепція глобалізації викликає тепер вороже ставлення в багатьох виборців на Заході. Країни знову перейнялися питанням необхідності взяти під контроль свої справи й менше залежати від іноземних поставок «точно в термін». Доречними видаються порівняння з Другою світовою війною, єдиною глобальною кризою схожих масштабів. Велика Британія й інші країни тоді залежали від надзвичайної програми виробництва власних харчів, щоб не допустити голоду. І ось тепер на британських фермах задіюють нову «землеробську армію», щоб замінити робочих мігрантів, які нині не зможуть приїхати на збір фруктів та овочів.


Іронія в тому, що потреба в міжнародній співпраці ніколи не була такою нагальною, адже світу загрожує інший серйозний виклик: зміна клімату. У листопаді у Глазго мав відбутися екологічний саміт. Цю конференцію ООН із питань зміни клімату COP-26 довелося відкласти на наступний рік, але коли вона відбудеться, знадобиться інтенсивна підготовка й налаштування на міжнародну співпрацю, щоб можна було сподіватися на якийсь прогрес після попереднього Паризького саміту. Погіршення відносин між Китаєм і Заходом не надто сприятиме просуванню вперед.

 

Читайте також: Життя після Brexit


Велика Британія має ще одне нагальне зовнішньополітичне питання, яке не можна відкласти: переговори з Європейським Союзом про нову торговельну угоду після Brexit. Зволікати не можна було ще до того, як у Європі спалахнув COVID-19: угоду слід підписати до кінця грудня, щоб Велика Британія не вийшла з ЄС без домовленостей й уникла різкого скасування всіх чинних торговельних механізмів.


Уряд Бориса Джонсона прийшов до влади торік у грудні здебільшого завдяки обіцянці «довести Brexit до кінця». Він та інші чиновники знехтували закликами про подовження грудневого дедлайну. Водночас британських бізнесменів жахає потенційний крах у зв’язку з виходом із ЄС без угоди. За їхніми словами, це буде страшний удар для економіки, що тільки почне відновлюватися після тривалого карантину.


Домінікові Раабу, одному із найзавзятіших прихильників жорсткого Brexit в уряді й колишньому учасникові переговорів із Брюсселем, останнім часом не до Brexit, але кажуть, він налаштований дотримуватися запланованого графіка. Лондон уже почав звинувачувати Брюссель у «нереалістичних» очікуваннях щодо проведення торговельних переговорів. Це свідчить, що невдовзі ситуація ускладниться. ЄС також не має зараз настрою давати раду із Brexit, уважаючи, що необхідність рятувати європейську єдність і співпрацю після послаблення кризи буде значно важливішим завданням.


Отже, зовнішня політика може звестися до подолання криз у міру їх виникнення. Наразі міжнародна співпраця триває тільки в медичній і науковій сферах. Країни наввипередки працюють над розробленням вакцини від COVID-19, і всі пообіцяли ділитися результатами. Країни також обмінюються ідеями й досвідом щодо боротьби з кризою й подолання її наслідків. Та навіть четверо нових послів з особливих доручень Великої Британії — лише символічне доповнення до масштабних заходів із протидії політичному, економічному й дипломатичному спустошенню внаслідок коронавірусу.