Катерина Барабаш

Як пояс Богородиці розколов Москву

1 Грудня 2011
Розділяй і володарюй – цю політичну тактику в Росії опанували найкраще. Щоправда, до ладу володарювати все одно не вміють, але коли розділиш, то навіть просто бездарно стояти при владі вже легше

Зараз скажу страшенне блюзнірство, але Бог, сподіваюся, простить мене, бо це лише констатація факту втомленим журналістом. Так ось, за останні дні я не чула стільки лайки ні на адресу федеральної влади, ні на адресу мера Собяніна, ні на адресу бездарної збірної з футболу, як на адресу пояса Пресвятої Богородиці, виставленого в Москві у храмі Христа Спасителя.

У понеділок вранці московські автомобілісти з подивом виявили, що місто не їде зовсім. Стоїть. То була не пробка – це стався той самий колапс, про наближення якого так не любить говорити московська влада. Ті, кому пощастило і хто опинився неподалік від метро, змогли пересісти на підземку, решта ж були приречені весь день провести в машині.

Мобільний зв’язок напружився від передзвонів: люди телефонували на роботу, бо спізнювалися, партнерам, до яких не встигали, на вокзали, звідки від’їжджали їхні поїзди, знайомим із проханням дізнатися, що сталося. А ті залізали в інтернет і докладали: у храмі Христа Спасителя виставлений пояс Пресвятої Богородиці, центр перекритий. Дізнавшись, що святиня буде в храмі ще тиждень, автомобілісти пускали в хід міцні слівця.

Черга розтягнулася на 8 км. На набережних, уздовж яких вишикувалися ланцюжки паломників з усіх міст і сіл Росії, обладнали польові кухні, кіоски, автобуси, у які прочани бігають грітися. Ближче до ХХС починаються безлади: міліція не в змозі стримати натиск людей, які пробули 10–12 годин на морозі. Головна принада всього дійства видніється біля самого входу до храму, куди збоку під’їжджають машини з урядовими номерами, випльовуючи із себе пузатеньких слуг народу з дружинами, коханками, дітьми, мамами і домашніми стоматологами. Під гнівні крики натовпу, що погрожує розтрощити огорожу і порвати ментів, слуги народу зникають у напрямку святині через бічний вхід. Сюди ж прибувають батюшки на своїх лексусах і так само боязко дрібочуть всередину.

Тим часом провладні газети, ризикуючи луснути від гордості за популярність православ’я, рапортують щодня: «На сьогодні до пояса Пресвятої Богородиці доторкнулися 100 тис. паломників!!!», примушуючи згадати бадьорі звіти радянських років про записи на БАМ.

Читайте також: Ілюзія «Третього Риму»

Між тим соціальні мережі та блоги рясніють лайкою. У перші два дні люди ополчилися проти «мракобісів», «божевільних», «нероб». Тобто паломників. Тепер куди голосніше чути докори на адресу московської влади, яка не попередила, що буде колапс, не вибачилася заздалегідь і взагалі, як завжди, не в змозі щось грамотно організувати.

Окрім однієї незаперечної справи: коли потрібно, вміють так підігріти народ, що потім спробуйте охолодити. У Білокам’яній усі сваряться на всіх: москвичі – на паломників, паломники – на москвичів.

І тільки єдинороси щасливо потирають лапки – нарешті про них забули. Майбутні вибори із заздалегідь визначеним кінцем відсунулися на другий план – ось що означає справжня святиня! Дійсно, якось стихли гнівні випади на адресу «партії шахраїв і злодіїв», до портретів Путіна перестали домальовувати маленькі чорні вусики, а автомобілісти з ніжністю дивляться на даішників, які іноді дозволяють розвертатися через подвійну суцільну. Це майже любов.

Розділяй і володарюй – цю політичну тактику в Росії опанували найкраще. Щоправда, до ладу володарювати все одно не вміють, але коли розділиш, то навіть просто бездарно стояти при владі вже легше. У здатності скеровувати невдоволення співгромадян у нові русла російській владі ніколи рівних не було – згадати хоча б Лютневу революцію. Але ідея роздерибанити суспільство за допомогою християнської святині – це взагалі свіжак. Принаймні в новітній історії. Раніше-то бувало: одне місто свої права на мощі Святого Миколая оголосить, а інше з боями в нього це право відніме. А в наші дні все більше через нафту. Останнім часом то тут, то там у країні вирували пристрасті, що доходили до самосуду, коли об’єктом народного цькування ставали водії, які збили на смерть людей. Потім взялися за таджиків. Трохи раніше перегризлися до черепно-мозкових травм футбольні фанати. Але все вже приїлося і працювало слабувато. Пояс Богородиці в цьому сенсі виявився сильнішим. Прости Господи.

Якщо це навіть і домисли, то від того не легше. Тоді ситуація свідчить про дрімуче незнання людських проблем, потреб і підводних каменів. Виснажені пробками, мігрантами, місцевим хамством, дикими цінами й огидним громадським транспортом, мешканці 15-мільйонної російської столиці самого Христа зустрінуть багнетами, якщо він зійде на землю.

Проте важко повірити, що влада та ієрархи РПЦ цього не розуміють. Отже, просто необхідні нові провокації та провокатори. А якщо треба, хитре керівництво саму Богородицю до цієї справи спробує долучити.

Читайте також: Піар для народу