ОНУХ

Лука

26 Липня 2020
Липень цього року дуже спекотний, тому перебуваючи останнім часом більше, ніж зазвичай, у помешканні, доводиться ненастанно охолоджуватися, а вікна — не тільки зачиняти, а й затуляти жалюзями. Лише ввечері, коли спадає спека, їх можна відчинити, щоб упустити свіже повітря. Уночі, коли температура спадає десь до 20 градусів і природа починає відпочивати від спеки, крізь відчинені вікна напливають інтенсивні запахи зрілої луки.

Будинок, у якому я мешкаю, стоїть на вулиці, що відокремлює житлову зону від колишньої промислової. На іншому її боці починається майже 20-гектарний простір, де ще тридцять із гаком років тому працювала шинна фабрика відомої фірми Goodyear. Потім фабрику знесли з думкою про побудову олімпійського містечка, але олімпіада в Торонто не відбулася й та величезна порожня територія лишилася сама собі і для себе на довгі роки. За цей час вона густо заросла самосійними рослинами: деревами, кущами і, річ очевидна, буйними травами. Там оселилося також багато дрібних тваринок, безпечно відгороджених від людей. За сіткою огорожі починається цивілізація, що в Торонто зводиться, зокрема, до коротко підстрижених газонів. Із кожного боку вулиці стелиться широкий чотириметровий газон, на якому ростуть рівненько посаджені шляхетні види дерев. Міське право вимагає, щоб газони на вулицях косили власники будівель, що сусідять із ними. Газон нашого мистецького кооперативу косять упродовж сезону приблизно щотижня, та й траву на протилежному боці вулиці косили, звичайно, десь так само часто. Але кілька місяців тому сталася зміна: величезне дике поле вкотре змінило свого власника, і він чомусь перестав косити свою частину газону. Може, на це вплинув COVID-19 або ще щось, але від миті, коли той газон зазеленів, і аж донині його не косили, отож мало-помалу він перетворився на найзвичайнішу у світі луку.

 

Читайте також: Спільність минулого


«Лука — рослинна сукупність, яку творять рослини зі значною кількістю трав», — стверджує Вікіпедія, і це визначення майже таке саме влучне, як відоме визначення коня, що його запропонував ксьондз Хмельовський у найдавнішій польській енциклопедії «Нові Афіни» («Nowe Ateny», 1745): «Кінь такий, як його кожен бачить». Лука така, як її кожен бачить, тож на ній можна зустріти осоку чи рослини з родини метеликових, але насамперед — багаторічні трави та барвисті квіти. Існує навіть сфера науки, яка вивчає цей світ і цілком слушно називається луківництвом.


Якщо на нашому боці вулиці коротко стрижений, немов молодий рекрут, газон свідчить про цивілізованість чи, може, окультуреність вулиці, з протилежного боку пишається собою лука. Деякі рослини сягають мені вже по груди, а ще тільки середина літа. Отже, цей колись культурний зелений коротко стрижений газон повернувся до свого первісного вигляду і став дуже гарною, багатою, барвистою, а передусім насиченою запахами літніх рослин лукою.


Коли я прокидаюсь уночі й до мене долинає неймовірний запах луки, мої думки мандрують у пошуку якоїсь розумної точки опори. В останні тижні я присвячую багато часу роздумам і розмовам про культуру, тож несподіване сусідство мого дуже культурного й регулярно стриженого газону й газону, який вирішив повернутися до свого первісного стану і знову стати лукою, пробудило в мені певні рефлексії.

варто, можливо, замислитися, наскільки нам потрібні культурно підстрижені газони, культурно підстрижені почуття, культурно підстрижені ідеї, культурно підстрижені заклади культури. Спробуймо відшукати метафори, які виникали, щоб показати нам інший вимір звичайних речей і справ


Ми звикли вважати, що рівненький, зелененький, позбавлений будь-яких бур’янів газон — ознака не тільки здоров’я природи, а передусім її окультурення. Зрештою, це має якийсь сенс, бо етимологічно слово «культура» походить від латинського слова «cultura», яке означає рільництво.


Давньоримський оратор Цицерон ужив це слово в іншому, ніж прийнято, контексті, коли у своєму творі «Тускуланські розмови» використав його як метафору: cultura animi («культивування душі»), тобто як найвищий можливий ідеал розвитку людини. Так почалося, і ця метафора донині не відпускає нас, набираючи по дорозі безліч додаткових значень, у яких щоразу важче зорієнтуватися. Ця гарна метафора стала розтяжним уявленням, яке можна, якщо хтось хоче, потягти в будь-який бік, утративши водночас її виразність і ясність форми. Може, використовуючи цю несподівану ситуацію, коли «культурний» газон знову став лукою, варто зупинитися на хвилину, помилуватися барвами, формою та запахами новоутвореної луки, а потім без поспіху подумати, чого навчає нас цей новий-старий досвід.

 

Читайте також: Радник


Під час карантину, коли ми позбавлені змоги вільно подорожувати, є більше можливостей для спостерігання того, що відбувається неподалік і так можна помітити занедбаний газон, що стає квітучою лукою. У цей дарований долею час варто, можливо, замислитися, наскільки нам потрібні культурно підстрижені газони, культурно підстрижені почуття, культурно підстрижені ідеї, культурно підстрижені заклади культури. Спробуймо, може, нам пощастить відшукати метафори, які виникали, щоб показати інший вимір звичайних речей і справ. Але це ще й унікальний момент, коли слова «п’янкий запах луки» перестають бути метафорою, а стають реальним чуттєвим досвідом гарячої липневої ночі.
P. S. Сьогодні вранці мене розбудив звук косарки, що повертала випадковій луці культурний вимір підстриженого газону. Новий власник дикого поля не міг допустити, щоб його газон відрізнявся від решти. Конформізм знову переміг.