Едвард Лукас

На захист!

11 Липня 2020
Блокада Західного Берліна дала початок холодній війні з Радянським Союзом. Натиск на Гонконг розв’язав нову війну з Пекіном.

Комуністичний режим континентального Китаю розчавлює колишню британську колонію. Кінець принципу «одна країна, дві системи». Новий закон про національну безпеку, що його ухвалив фіктивний законодавчий орган у Пекіні без консультацій і дебатів, підтвердив найгірші страхи залюбленого у свободу населення Гонконгу. Відтепер будь-яка незгода, будь-які контакти з іноземцями, будь-яка свобода слова або дій є кримінальним порушенням, що теоретично карається довічним ув’язненням.


Кожний, хто пам’ятає (або читав) про радянську окупацію регіону, що ми звикли називати Східною Європою, яка почалася з 1940 року, вбачає в усьому цьому багато знайомого. Елементарні свободи утискаються. Світ перевертається догори дриґом. Панує страх. Варіанти: тікай, бийся — або неволя.

 

Читайте також: У подвійній неволі 


Ми маємо це розуміти. Якщо вам не байдуже до вашої свободи, підтримайте Гонконг. Проте може здаватися, що доля цього міста від нас далека. Для колишніх поневолених країн Європи нагальні турботи територіально ближчі: реваншистська Росія, пацифістська Німеччина, нестійке НАТО, розколотий ЄС, непередбачувана президентська Адміністрація у Вашингтоні. Навіщо додавати собі ще одного головного болю, вступаючи в чиюсь боротьбу з Китаєм?


Відповідь проста. Легко взяти собі за звичку полишати слабких на поталу сильним. Західні країни вже не оскаржують знущань Пекіна з Тибету або розправи на площі Тяньаньмень 1989 року. Ми дозволяємо Комуністичній партії Китаю визначати правила у видавничій сфері, у ЗМІ й науці. Масштаби цього описані в новій книжці «Прихована рука» («Hidden Hand», 2020) Клайва Гамільтона і Марейке Ольберґ, що вже стала бестселером у Німеччині. Однак англомовне видання цієї книжки затримується через юридичні перешкоди.

 

Боягузлива позиція сигналізує про слабкість — слабкість, яку інші можуть експлуатувати. Якщо Захід не може вступитися за своїх союзників і принципи в Азії, яким загрожує Комуністична партія Китаю, то які шанси, що він захистить своїх союзників і принципи в Європі, коли буде загроза від Кремля? 


Боягузлива позиція сигналізує про слабкість — слабкість, яку інші можуть експлуатувати. Якщо Захід не може вступитися за своїх союзників і принципи в Азії, яким загрожує Комуністична партія Китаю, то які шанси, що він захистить своїх союзників і принципи в Європі, коли буде загроза від Кремля?


Ми не можемо доправляти літаками вугілля й родзинки в Гонконг, як колись у Західний Берлін. Та є чимало інших опцій. Від Гельсінкі до Тбілісі — країни, що відчули на собі комуністичну агресію або диктаторство, — можуть і мають виявити солідарність із тими, хто потерпає від неї зараз. Можна запросити представників продемократичного руху Гонконгу для виголошення промов у парламентах та урядах. Вони можуть скасувати домовленості про екстрадицію. Вони можуть запровадити стипендії для студентів і забезпечити притулок для переслідуваних, а також безвізовий в’їзд і довгочасний дозвіл на проживання для будь-кого із семи мільйонів гонконгівців, чиє життя й майбутнє було знищено.


Усе це треба було зробити раніше. В останні роки країни, що зазнали схожої долі, ганебно покинули Тибет напризволяще. До заходів, що знадобляться зараз для Гонконгу, можливо, доведеться повернутися знову в майбутньому в ще більшому масштабі, коли комуністичні лещата стиснуть Тайвань. Але то не привід не робити цього зараз. Діяльність країн, що розуміють свободу, може навіть спонукати до рішучішої позиції лінивих і легковажних країн старого Заходу.

 

Читайте також: Два уроки від Сі Цзіньпіна


Ідеться не тільки про обстоювання принципів. Комуністична партія Китаю намагається чинити тиск усюди, зокрема в країнах Центральної та Східної Європи. Прагне заманити їх у політичну залежність, підкуповуючи еліту, затягуючи в обтяжливі борги в межах інфраструктурних угод і даючи спокусливі обіцянки про геополітичне змагання з Росією.


Десять років тому, за доби, коли Китай видавався прагматичним і приязним (тим, хто особливо не придивлявся), цей підхід мав більше сенсу. Тепер уже ні. Ми бачили, як Комуністична партія Китаю ставиться до власного народу. Тож чи краще вона ставитиметься до іноземців? 

 

------------------

 Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо 3 липня заявив, що країна призупиняє виконання договору з КНР щодо екстрадиції злочинців. Цей крок був зроблений на захист Гонконгу у відповідь на ухвалення Пекіном нового безпекового закону. Офіційна влада КНР уже встигла відреагувати: спікер міністерства закордонних справ Піднебесної Чжао Ліцзянь 6 липня заявив, що його держава залишає за собою право вжити додаткових заходів проти Канади. Зокрема, громадянам КНР офіційно рекомендували уникати відвідування Канади через «часті жорсткі дії» з боку правоохоронних органів, не надавши водночас прикладів такої поведінки. Своєю чергою, офіційний Тайвань, вітаючи із 85-річчям тибетського духовного лідера Далай-ламу, заявив, що найближчим часом готовий прийняти його з офіційним візитом. Таке рішення може погіршити відносини між Тайванем і КНР, адже Пекін вважає Далай-ламу злочинцем-сепаратистом.