Вікторія Малишева

Що дають?

16 Травня 2019

Усі навколо лише й говорять, що про російські паспорти. Здається, можна підійти до незнайомців на зупинці та спитати їхню думку щодо цього, і зовсім ніхто не здивується. Про паспорти розмовляють на роботі, на святах, на вулиці. Люди перемовляються з балконів багатоповерхівок і в транспорті. Ця тема охопила всі верстви населення. 

 

Читайте також: За російським аусвайсом


Головне питання, яке ставлять одне одному: чи треба оформлювати російський паспорт? Не як його отримати чи скільки це коштує, а чи треба його робити взагалі та що новий документ — черговий за останні п’ять років — дасть його власникові. Люди доволі примітивно оцінюють ситуацію з російськими паспортами: чи можна буде з ними й далі отримувати українську пенсію, чи не заберуть після цього український паспорт і чи можна буде оформити до всіх пенсій ще й російську, яка, за місцевими міфами, сягає аж 11 тис. руб. проти 3 тис. руб. місцевої. 

Багато хто чекав на російське громадянство влітку 2014-го, чекали взимку 2015-го. А потім «перегоріли», просто перестали про те думати. І цей крок із паспортами виявився не таким уже й радісним. Для громадян же це ще один тест на стресо­стійкість, випробування на здатність жити в «республіці»


Усіх працівників «міністерств» та «військовослужбовців» зобов’язали оформити собі російські паспорти. Сказали, що це без варіантів, навіть якщо людина не хоче, у неї все одно відрахують із зарплати 6,3 тис. руб. (стільки офіційно коштує зробити російський паспорт). Усі інші, хто може отримувати інформацію з офіційних джерел, вагаються та перепитують одне в одного: російський паспорт видають лише власникам «республіканського»? Нащо мені три громадянства? Такі розмови тривають годинами. У ролі експертів люди, які десь щось чули від сусідів та родичів. Хтось захищає Путіна: мовляв, раніше в нього були зв’язані руки й він просто не міг пришвидшити цей процес.

 

Читайте також: Труднощі становлення


Першими пішли отримувати російські паспорти ті, хто працює в Росії, хто може там прописатися в дітей, хто чітко простежує для себе можливість оформити там пенсію. Інша категорія отримувачів — гастарбайтери. Для всіх тих, хто миє підлоги в Сочі, хто доглядає за дітьми в Москві та будує корівники в Ростові, цей паспорт конче потрібний. А ще є ті, хто з певних причин не може перетинати кордон з Україною: несплачені кредити, «військове» минуле та сучасне. Тобто закордонний паспорт для таких людей — вихід, бо він дасть можливість мандрувати світом із Росії. І виходить, що ті, хто зараз утворює черги, — це здебільшого або заробітчани, або претенденти на російську пенсію. Усі інші, кого я зустрічала, кажуть, що не бачать для себе жодного сенсу оформлювати цей паспорт. Або вони поки що зачекають, щоб розібратися та почути відгуки. Тобто з мого оточення, із колективу та кола друзів, жодна людина не побігла отримувати цей документ. Дехто поцікавився, що для цього треба, й одразу ж зітнувся зі страшною проблемою черг за місцевим паспортом.

 

Читайте також: Труднощі становлення


Один знайомий кілька років тому хвалився мені, що витратився на український паспорт для дочки. Він казав, мовляв, «республіканський» дівчина тягатиме скрізь, а український у неї буде «на вихід». Цікаво, що він сказав би тепер?
Чутки про російські паспорти стали ширитися ще за місяць до відповідного офіційного рішення в Москві. Здавалося, що Путін сам ще не вирішив, як вчинити, а про його рішення знали вже всі в Луганську. А ще уявіть, яка виходить смішна ситуація. Через три місяці багато хто матиме по п’ять паспортів: громадянина України, закордонний, місцевий та російський у двох екземплярах (внутрішній і закордонний). Де б ще могло таке бути, що в людини одразу стільки офіційних документів на руках! І ще один факт: місцевий паспорт дитині дають безплатно, а доросла людина сплачуватиме 400 руб. 
Багато хто чекав на російське громадянство влітку 2014-го, чекали взимку 2015-го. А потім «перегоріли», просто перестали про те думати. І цей крок із паспортами виявився не таким уже й радісним. Це ніби квест, який треба пройти, але тепер він не дуже зрозумілий і мало кому хочеться брати участь у ньому добровільно. Серед версій, чому російські паспорти в самопроголошених республіках почали роздавати тільки тепер, є та, що в такий спосіб намагаються провести перепис населення в «ЛДНР». 
Для громадян же це ще один тест на стресо­стійкість, випробування на здатність жити в «республіці». Утім, і без перепису зрозуміло, що охочих виїхати з ОРДіЛО та почати шукати кращого життя будь-де не бракує.