Дебальцевський щоденник

Подорож із Луганська до Донецька

Мені потрібно в Донецьк у справах. Хвилююся неймовірно, ніби це подорож на орбітальну станцію, а не до сусідньої «республіки».

18 Жовтня 2019

«ЛНР» і корупція

Одним із провідних напрямів діяльності «влади» «ЛНР» є показова боротьба з корупцією.

3 Жовтня 2019

Список друзів

Якщо виходити з того, хто мої друзі, я той ще дивак. Але давайте із самого початку.

23 Вересня 2019

Як заробляють бюджетники в «ЛНР»

У всі часи представники бюджетної галузі прагнули підзаробити. По-перше, так званим бюджетникам завжди платили не дуже багато, а по-друге, графік роботи та довга відпустка дозволяли це робити. Але в «ЛНР» своя специфіка…

5 Вересня 2019

Профспілковий відпочинок у "ЛНР"

Із відокремленням «республік» чимало курортів і санаторіїв України залишилося за лінією розмежування, а Росія звичайним працівникам без високих посад не пропонує нічого

9 Серпня 2019

«Як у Росії»

Подруга-росіянка каже мені: «Я так дивлюся, у вас ще не все змарновано. Але ми поганого швидко вас навчимо, забудете, як виробляти якісний товар»

2 Серпня 2019

Синдром раптової смерті

Звичайно ж, про таке не розкажуть у місцевих новинах. Але в моєму телефоні за нинішній рік поменшало на чотири абоненти — вони раптово померли.

25 Липня 2019

У полоні страху

Зараз я думаю, що все своє життя чогось боялася: можливої маминої хвороби, сварки батьків, сесії не на відмінно, критики керівництва.

12 Липня 2019

Із відстані п’яти років

П’ять років — достатній строк, щоб розібратися, хто твій справжній друг, правда ж?

5 Липня 2019

Бути блогером у Луганську

Нещодавно завбачливий інтернет попередив: увесь світ святкує День блогера та журналіста. А вже потім на місцевому радіо щогодини повторювали про те, що Леонід Пасічник привітав місцевих журналістів із їхнім професійним святом, яке відзначали в якомусь урочистому закладі «столиці».

20 Червня 2019

Вакцинація в «ЛНР»

Найдивніше, із чим мені довелося мати справу останні півроку, це процес обстеження на туберкульоз моєї дитини.

13 Червня 2019

Паритет зі смертю

Звичайно ж, про таке не дадуть матеріал у місцевих новинах: у моєму телефоні за цей рік поменшало на чотири абоненти, вони раптово померли.

7 Червня 2019

Нові професії в «ЛНР»

Кожна епоха після чергового історичного витка змін породжує нові професії. Дивні, на перший погляд, з часом вони або стають нормою, або входять у якусь ієрархію забутих потім «професій», як-от спекуляція, рекет, шантаж, кришування.

30 Травня 2019

Пам’ять гуртом і вроздріб

9 Травня стало темою для суцільної спекуляції на людській пам’яті. Причини свята все більше відходять у тінь, а мішура на зразок наклейок, кульок, квітів, дискотек, феєрверків виступає вперед, витісняючи решту

9 Травня 2019

Будівлі Луганська після «націоналізації»

Якщо уявити, що ви опинилися в Луганську після перерви в п’ять років, на перший погляд, вам багато чого здасться таким, як і до від’їзду.

26 Квітня 2019

Обличчя «пенсійних» мігрантів

Лише збоку може здаватися, що по дві пенсії в місцевих, які досягли відповідного віку, варті заздрості. Мабуть, це те саме, що заздрити людям з особливими потребами, які мають можливість усе життя не працювати, бо отримують пенсію за станом здоров’я.

19 Березня 2019

Співбесіда в Луганську

Учора я проходила справжнісіньку співбесіду! Моя колишня, ще довоєнна, керівниця написала, що з’явиться вакансія, а потім раптово зателефонувала: надсилай резюме.

14 Лютого 2019

Власним прикладом

Моя мати росіянка, а тато українець. Але за все моє життя такі важливі деталі біографії уточнювали разів два: колись, ще в радянські часи, про це запитували в школі, коли наша красна керівниця вписувала біографічні відомості учнів у журнал, а пізніше я вже сама заповнювала автобіографію у виші. Здається, впродовж усього мого життя нікому не було діла до того, якої я національності.

9 Лютого 2019

Із чого починається школа в «ЛНР»

Дивна річ — школа. Чи то я вже стара, чи такий швидкоплинний час, але я не пам’ятаю, щоб мої батьки намагалися навчити мене всього до загальноосвітньої школи.

7 Лютого 2019

Прогулянка над прірвою

Січень з усіма його тривалими святами виявився дуже емоційним. Може, винні у всьому ті самі новорічні та різдвяні дива, в які відчайдушно віриш у дитинстві, а у дорослому віці дивуєшся, але продовжуєш вірити десь у глибині душі.

22 Січня 2019

«Це ж не розстріл»

За десять діб до Нового року до мого дому постукало лихо. Ним виявилося двоє молодих хлопців, які помахали перед моїм обличчям посвідченнями інспекторів міськгазу. Вони приїхали відрізати нам газ. Хоча давайте я розповім із самого початку.

27 Грудня 2018

Родинні зв’язки

Поруч зі мною живе абсолютно типова для Луганська родина. Про такі кажуть «щасливі». Ніхто не пиячить, усі працюють, нещодавно в онучки народилася дитина. У багатьох наших сусідів їхній спосіб життя викликає відверту заздрість. Спробуємо розібратися, що може сьогодні викликати заздрість і бути ознакою добробуту.

14 Грудня 2018

У сімейному вимірі

Страшна тема цієї війни, але її наслідки не менш трагічні.

6 Грудня 2018

«Маленький Луганськ»

Одним з відкриттів після літа 2014 року для мене стало те, яке маленьке місто, в якому я живу.

20 Листопада 2018

Концерт із промовами «міністрів»

Можете іронізувати скільки завгодно, але я вважаю, що мені таки пощастило вечір неділі провести на справжнісінькому концерті.

7 Листопада 2018

Майже п’ять років у «ЛНР»

У «республіці» обожнюють казати про «майже п’ять» років відокремлення. Це більше, ніж чотири, і звучить доволі вагомо. Як п’ятирічка в радянські часи.

1 Листопада 2018

Тихе життя

Є дві категорії мешканців «республіки». Одна бере від життя усе, що тільки можна вхопити цієї миті, розбиваючи свою піньяту з цукерками якомога швидше, а є ті, хто прагне не залишити від себе навіть тіні в сонячній день.

19 Жовтня 2018

Документообіг у «ЛНР»

Улітку моя подружка дитинства з Росії питала в мене: «Так у чому ж видно, що у вас війна?». І я була дуже збентежена цими допитами.

16 Жовтня 2018

Паралелі

Про справжні турботи мешканців окупованого Луганська

11 Жовтня 2018

Кому в Луганську потрібна англійська

Уже чотири роки я спостерігаю за спробами моїх друзів налагодити власний бізнес у межах «республіки». Навряд чи вони керувалися політичними мотивами, коли після літа 2014 року залишилися в Луганську. У когось тут був власний дім, у всіх тут жили батьки, а головне — тут була робота, яка до війни не лише годувала їх, а й дуже подобалася.

5 Жовтня 2018

Прайс «безтурботного» дитинства

Один із найпоширеніших міфів щодо життя в «республіці» про те, що для дітей тут усе БЕЗПЛАТНЕ. Школа, позашкільне виховання, дозвілля. Плотницький дуже любить дітей, тому багато піариться на цій любові. Навіть без Плотницького тема дітей у «ЛНР» доволі спекулятивна. Розберімось разом.

3 Жовтня 2018

Шляхи луганських емігрантів

Восени 2014 року, збираючи по крихтах відомості про вчорашніх колег та друзів, зрозуміла, що багато хто обрав місцем нового та безпечного, на їхню думку, життя Росію. Хтось не міг пояснити, чому опинився саме в Росії (їхали спочатку до родичів), хтось їхав за покликом серця, а хтось обирав найбезпечніше місце проживання, вважаючи, що Росія відповідає цій умові.

24 Вересня 2018

Луганська мода

Такого явища, як мода тут не існує вже чотири роки. Спочатку було не до цього, потім не було грошей, потім звикли до безгрошів’я як перманентного стану. Та все-таки деякі спільні риси в манері одягатися можна виокремити.

18 Вересня 2018

Хто вони, освітяни «ЛНР»

Система вищих навчальних закладів у «республіці» набагато крутіша, ніж сценарій серіалу «Ігри престолів». Якщо умовно, то всіх викладачів вишів нині можна розподілити на кілька категорій.

7 Вересня 2018

Нав’язливе «окультурення»

Одним з обмежень після 2014 року стали суттєві зміни мого культурного життя. Звичайно ж, ані влітку 2014 року, ані, навіть рік потому, це не мало жодного значення, бо було набагато більше гостріших питань. А потім я почала поступово помічати, що не можу задовольняти свої смаки, не можу реалізувати життя, навіть у таких незначних виявах, як раніше

27 Серпня 2018

Із Луганська до Криму

Учора я повернулася з Криму, і мені нестерпно хочеться поділитися цьогорічними своїми враженнями про півострів

23 Серпня 2018

Таємниці «ЛНР»

Чи думали ми колись, що життя може бути під грифом «Цілком таємно». Ні, ніколи. Якось охоронець нашої фірми попередив усіх, аби ми нікому не називали його імені, бо це цілком таємна й приватна інформація. А ми глузували з того, бо всі навколо знали номер мобільного телефону власника компанії і це не вважалося таємницею. І чомусь я часто пригадую ту смішну розмову — глобальних таємниць у нашому житті не було до 2014 року.

17 Липня 2018

Різна адаптивність

У моєї знайомої В. дуже високі адаптивні здібності. Раніше вона була дружиною військового.

12 Липня 2018

Ціна «патріотів ЛНР»

Ще восени 2014 року я стала замислюватися, хто всі ці люди, яких називають «патріотами республіки». Я бачила їх, але чомусь на відстані, і жодного з них не знала близько. Навіть більше, у моєму оточенні не було людини, яка пішла б воювати добровільно на цю війну.

27 Червня 2018

Чи треба виправдовуватися?

Новим явищем, яке не лише з’явилося, а й вкоренилося за останні чотири роки, стала стигматизація, тобто клеймування — наклеювання ярликів за певною ознакою.

22 Червня 2018

Три історії «ополченців»

Коли я познайомилася з Н, вона тільки-но поховала чоловіка й мала змучений, не за віком зістарений вигляд. Але водночас було ще щось — полегшення від того, що для неї та доньки це випробовування закінчилося.

14 Червня 2018

Піонери, рикші та інші маркери «ЛНР»

Останній місяць весни був дивовижним. Я збирала враження, як колекціонер монети. Здатність дивуватися свідчить про те, що я можу ще відрізняти норму від патології, розрізняти деталі й бачити світ у кольорах.

11 Червня 2018

Гра в науку

За останній рік двоє чоловіків звернулися до мене із запитанням-порадою, чи реально зараз захистити в «республіці» кандидатську дисертацію і що для цього потрібно.

25 Травня 2018

«Герої»-утриманці

Мені здається, у «республіці» героєм можна бути лише в минулому часі. Бажано, аби претендент у герої якийсь час тому помер, неважливо, за яких обставин і де. Чому так?

11 Травня 2018

Окупаційний документообіг

Нещодавно я дізналася кілька речей, які відверто здивували. Це щось на зразок місцевого тренду, який існує вже якийсь час, а ти живеш і нічого про цю дивну моду не знаєш.

30 Березня 2018

Реквієм за луганським трамваєм

Як виявилося, я дуже консервативна людина. І втрачати старе та звичне мені важче, ніж іншим.

23 Березня 2018

Похорон під канонаду

М. був завідувачем кафедри. Такий класичний викладач, мав прекрасну бібліотеку, мешкав неподалік університету. Костюм на всі часи, конференції, студенти, статті... Цікаве життя, яке могло б тривати ще дуже довго. Так, молодість уже була позаду, але за його ритму життя так можна було б працювати ще зо два десятки років…

19 Березня 2018

Кохання в окупації

Подруга, яка вже два роки мешкає в Рубіжному, запитала мене: «Ну і як там у Луганську з коханням?». Вона вже двічі запитує про це й, чесно кажучи, ставить у глухий кут такою цікавістю. По-перше, вона приїздить до Луганська три-чотири рази на рік — не менше, а по-друге, це дивне запитання.

12 Березня 2018

8 березня в Луганську

Ви помічали таку дивну річ, що в тому місці, де вас зовсім не знають, можна поводитися як завгодно? Співати, навіть якщо ти не вмієш цього робити, або танцювати.

8 Березня 2018

Велика імітація

Мушу зізнатися: я просто не уявляю, чим треба займатися зараз у «республіці», щоб забезпечувати себе. І, якщо подивитися на цю ситуацію ширше, яка професія зараз є престижною. Я добре пам’ятаю дев’яності. То були важкі часи: батькам не платили, люди звільнялися, було незрозумілим, чого очікувати далі.

27 Лютого 2018

Хто за кого

До війни у мене був приятель. Майже однаковий вік, спільні базові цінності, схоже дозвілля та багато чого ще спільного. Єдине, що засмучувало – він не міг дивитися фільми українською, а у кінотеатрах тоді усі іноземні кінострічки дублювали українською. З його боку це була певна жертва – ходити зі мною в кіно на те, що він не міг терпіти майже фізично – все українське. Він був за повернення СРСР, а єдиним шляхом цього повернення він бачив дорогу через Росію.

23 Лютого 2018

Побудова «православного суспільства». Досвід «ЛНР»

Коли минуло понад три роки, вже можна підбивати певні підсумки у власному житті в «республіці» та в житті самої «республіки» за цей час. Перше, що чомусь кидається мені в очі найбільше, це показова релігійність нового життя колишньої Луганської області. Здається, це було описано в Ремарка, коли за армією мандрував військовий священик та штат проституток.

19 Лютого 2018

Марш пам'яті захисників Дебальцевого

У центрі Києва 18 лютого відбулася пам'ятна акція, присвячена захисникам Дебальцевського плацдарму. Близько 200 військових та ветеранів з родинами пройшли маршем від будівлі КМДА до Софійської площі під прапорами бригад, що брали участь у боях за місто. Після цього бійці залишили свої підписи на великому державному прапорі, який передадуть на передову на Донбас.

18 Лютого 2018

До бабусі в «ЛНР»

Здавалося б, як війна в Луганську може позначитися на вихованні дітей?

16 Лютого 2018

Життя з перешкодами

Я живу в самому Луганську. Від центру міста пішки швидким кроком хвилин 40, але нашими околицями ходять зазвичай у гумових чоботях, бо від жовтня по квітень тут страшне багно замість шляхів.

9 Лютого 2018

Різна молодість

Здається, я дожила вже до того дорослого стану, коли зі здивуванням помічаєш, як починаєш дедалі частіше порівнювати свою молодість і тих, для кого вона лише починається зараз. До того ж порівняння сьогоднішніх днів відбувається відразу у двох вимірах: з початком 2000-х і часом перед війною. Отже, я можу сказати (і це, мабуть, ще одна ознака моєї дорослості), що навіть у важкий період кінця 1990-х було в чомусь легше та простіше.

7 Лютого 2018

Луганський Стоунхендж

Вже не раз у місцевих новинах я натрапляю на сюжети про місцевого «героя-розвідника» Івана Хижняка.

29 Січня 2018

«Нічні вовки» в Луганську

Одне з найяскравіших вражень цих зимових канікул для мене — похід на шоу байкерського мотоклубу «Нічні вовки».

25 Січня 2018

Чи є життя після них?

Нині є два типажі працівників у «республіці». Ті, кому не було сенсу щось змінювати в житті, бо мали пенсію, посаду, житло й звички, і ті, хто встиг обійняти вільну посаду — місце тих, хто виїхав звідси через війну. І важко сказати, із котрим працівником краще мати справу зараз.

22 Січня 2018

Мій 2017-й у Луганську

Усе своє життя я мріяла, аби моя матір пішла у відпустку. Ця подія обіцяла мені цікаве дозвілля з нею.

12 Січня 2018

Освітній колапс в «ЛНР»

Приятелька скаржиться по телефону: вчителька першого класу, куди вони записали онуку, попросила принести 600 рублів на прописи, по 300 за один зошит.

27 Грудня 2017

Тут оселився страх

Цікаво було б дізнатися про природу страху. Хоча, думаю, на цю тему написано вже дуже багато. Хтось досліджував його, хтось заробляв на тому, а хтось був об’єктом дослідження для охочих вивчати страх і заробляти за засобах його лікування. Для дуже багатьох від літа 2014-го він став точкою виміру.

21 Грудня 2017

Без культурної складової

Із змінами літом 2014 року у моєму житті відбулася ще одна зміна, яку можна було б передбачити, але до якої теж треба було звикати. З мого життя зникла культурна складова, яка, як виявилося, була важливою частиною моєї довоєнної реальності. Хоча, чого дивуватися, – змін було безліч: зникла робота, поїхали з міста майже всі друзі, змінився режим мого життя, звички, щезли плани… Але зникнення культурної складової мого життя турбувало мене ще тривалий час, бо, як виявилося, звикнути до порожнечі у цій сфері життя було не так просто.

18 Грудня 2017

Вибір професії

У 70-х роках минулого сторіччя почалася забудова сходу Луганська. Місто зводило спальні квартали та повну інфраструктуру до них: лазні, гастрономи, ринки, парки, будинки побуту, кінотеатри, бібліотеки, школи, дитячі садки. Отримати житло в тому районі, який розбудовувався відразу та цілком на порожньому місці, було дуже престижно. Школи № 42 і № 24 були близнюками й споруджувалися за кубинським проектом із нульовим першим поверхом: чи то від землетрусів, чи то від повені.

14 Грудня 2017

Хлібом єдиним

Ви знали, що їжа – культ та домінанта у «республіці»? Пообіцявши нормальну їжу, ви зробите людину щасливою на якийсь час. Навіть, не одяг, парфуми чи техніка, а їжа стає предметом мрій більшості пересічних мешканців «республіки». Невже за це віддавали життя усі ті, хто мріяв про краще життя?

8 Грудня 2017

Пекельні подорожі

Хочу розповісти за лінію розмежування. Це щось на зразок приготувань до польотів у космос. Треба приготуватися морально. Це дуже важлива складова. Якщо ти будеш сприймати все легко й буденно не те, щоб в тебе нічого не вийшло, але ти будеш просто розчавлений враженнями. Тобто треба мати певний настрій. Треба зібратися, все обміркувати, приготуватися заздалегідь та морально програти усі можливі проблемні моменти цієї подорожі. Що відповідати, якщо спитають, що мати при собі, як скласти речі, де тримати гроші та паспорт.

7 Грудня 2017

У темряві

Іноді я повертаюся додому у темряві – десь о сьомій вечора. Для мене це певний вчинок, бо за три останні роки я не можу пригадати приводів повертатися додому так пізно.

13 Листопада 2017

Фільм про життя і надію

Я зрозуміла таку річ – чим далі, тим страшніше. Раніше мені здавалося, що ще можна все повернути якщо і на назад, то якось хоча б приблизно так, як було до війни у нашому колишньому житті.

9 Листопада 2017

Зайнятість у Луганську

Мій приятель знайшов роботу та майже відразу змінив статус із бідного студента на заможного хлопця. Раніше він підробляв тим, що розвантажував фургони з товарами, які прибували для ринкових торгівців із Москви. А зараз працює лише вдома за комп’ютером: він копірайтер.

3 Листопада 2017

Під підозрою

У червні у наш відділ прийшов охайно вдягнений чоловік влаштовуватися на роботу. Немолодий, приємний у спілкуванні. Освіта, досвід – все підходило. Він пройшов декілька співбесід із керівництвом, підписав заяву у почав чекати офіційного схвалення його посади, а точніше дозволу працювати у нас від «МГБ».

17 Жовтня 2017

Заборонена Україна

Вчора я їхала містом і побачила білборд-попередження від «МГБ ЛНР» про небезпеку виїзду на територію України (бо часто зникають люди, «республіканців» затримують без пояснення причин і катують).

13 Жовтня 2017

Луганський квест

Усім прихильникам «русского мира» варто було б прожити один звичайний день у Луганську. Я про тих, хто мешкає поза межами «республіки», яка, на їхню думку, уособлює рай на землі чи щонайменше передмістя цього раю. Так, варто було б прожити один звичайний день так, як живе більшість мешканців «раю», тобто «республіки».

5 Жовтня 2017

Ціна освіти в «ЛНР»

Розмовляю з приятелькою. Розмова точиться навколо майбутнього(через рік) вступу її доньки до вишу – треба вже обирати, куди йти. Батьки обмірковують вступ до російських університетів. Я цікавлюся, чому, бо знаю, що зараз багато росіян навпаки їдуть вчитися до нас – у нас дешевше в рази, а підтвердження місцевого диплому потім у Росії обійдеться смішною сумою. Тобто економія очевидна.

25 Вересня 2017

«Безкоштовно» в «ЛНР»

Є проблемка. Смішна, якщо розглядати її в контексті міста, у якому вже три роки йде війна. Але якщо подивитися на це питання в масштабах невеликої родини, статок якої нижче середнього, проблема виявляється великою та серйозною.

22 Вересня 2017

Територія страху

Життя в Луганську зараз дуже подібне на ходіння по канату під куполом цирку. Можна зайняти якусь більш-менш стійку позицію та не рухатися вже нікуди: більше шансів устояти, а можна рухатися вперед стрибками, повільно, як завгодно, але рухатися. Лише без гарантій своєї безпеки.

7 Вересня 2017

Випадок із катером

Літо закінчується, війна затихає, і навколо дедалі чіткіше вимальовуються контури майбутнього мирного життя, яке настане в тому разі, якщо Донбас так і повисне у вакуумі невизнаності між Україною та Росією.

3 Вересня 2017

Викреслений час

До серпня 2014 року моє життя було дуже яскравим. Зараз я думаю, що була цілком щасливою тоді: працювала за своєю освітою, мала цікаву роботу, професійну реалізацію, перспективні проекти, відрядження, прекрасних керівників і веселих колег. Що більше минає часу, то прекраснішим здається все з того періоду.

2 Вересня 2017

Фейкові автобуси

Головна тема минулого тижня в донецьких ЗМІ — нові автобуси «Донбас», які були зібрані на донецькому Донгормаші. Про них розповіли місцеві телеканали й написали газети. На завод приїхав сам Захарченко, який із посмішкою шимпанзе сів за кермо автобуса й про­їхався з таким виглядом, ніби своїми руками збирав його із запчастин. Традиційно незграбна пропаганда «ДНР» піднесла подію як неймовірну перемогу й доказ «вставання республіки з колін». Ось тільки реальна картина, як зазвичай, відрізняється від тієї, що намалювали пропагандисти.

20 Серпня 2017

Пришвидшене життя

Я брала у відпустку дві книжки: синові збірку казок, а собі Франсуазу Саґан, настрої якої мені були близькі в юнацтві. Розгорнула книжку ще дорогою і зрозуміла, наскільки велика відстань між моїми хвилюваннями та життєвими сподіваннями в юнацтві й тепер…

19 Серпня 2017

Донецька цензура

Увесь тиждень Донецьк і Макіївка обговорюють новину: в одному з макіївських дитячих садочків масово отруїлися діти. Інформація в народ пішла на рівні чуток. Офіційні медіа «республіки» про такі випадки тепер не пишуть: заборонено. А іншої преси в нас із деякого часу, як відомо, не існує.

13 Серпня 2017

Батьки та діти

Літо — пора зустрічей. Принаймні на нашій вулиці. Може, тому що ми проводимо майже весь час на городі й чуємо та бачимо всі ці нарізки, як у кінематографі, із зустрічей і розлук навколо.

12 Серпня 2017

Той хлопець із «Москвичем»

Гуляючи вулицею Артема, звернув увагу на будівельні роботи у сквері біля храму. Між клумбами встановлювали новий пам’ятник. Підійшов ближче, прочитав напис на постаменті. З’ясувалося, що у сквері тепер стоятиме статуя Сєрґія Радонєжского.

6 Серпня 2017

Мій Крим

Так, я була у відпустці. І не просто у відпуст­ці — у Криму. Я їхала за профспілковою путівкою.

5 Серпня 2017

Курорт «республіки»

Море. Для багатьох донеччан це слово тепер стало асоціюватися з минулим, довоєнним життям. Коли літо ще було безтурботним часом і поїхати на жадане узбережжя було набагато легше. Як у фінансовому розумінні, так і в сенсі свободи пересування

29 Липня 2017

«Годувальники»

Найбільший головний біль зі всіх у Луганську — робота. Може, десь там у Європі чи Америці жінки й забезпечують себе, але на моїй вулиці споконвіку це робили чоловіки. Що не означає, ніби жінка сиділа вдома, поралася на городі та співала численним дітям колискові. Вона теж завжди працювала

29 Липня 2017

Без законів і судів

Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?

22 Липня 2017

Повернення

Повернувся з Росії товариш, колишній шахтар. Колишнім він став відносно недавно, уже за «нової влади».

16 Липня 2017

Безпорадне майно

Рівно за півроку до літа 2014-го в нас померла родичка. Окрім стресу від самої події в повітрі зависло питання успадкування її нерухомості.

15 Липня 2017

Атмосфера страху

Кілька днів тому я зіткнувся на ринку з жінкою, яка голосно висловлювала своє невдоволення тим, що відбувається навколо. Чекаючи своєї черги до овочевого намету, вона на чому світ стоїть ганьбила «республіканську» владу, тоді як інші мовчали, зітхали або підтакували.

9 Липня 2017

Біля вулкана

Мене завжди дивувало, коли люди будували свої домівки в сейсмонебезпечній зоні: біля підніжжя вулканів, у зоні цунамі або сходження лавини.

8 Липня 2017

Шахтарське нещастя

Якщо в Донецьку ще є чимало таких, хто досі відчуває сп’яніння 2014 роком, то на периферії вже настало похмілля.

2 Липня 2017

«Нові можливості»

Я дуже добре пам’ятаю, як років за п’ять до війни ми збирали інформацію про те, як у 1990-ті збагатів власник компанії, де я тоді працювала.

1 Липня 2017

Місто, якого немає

Усе пізнається в порівнянні. У Донецьку «сермяжную» правдивість цієї приказки, що встигла нав’язнути в зубах, відчуваєш найкраще.

25 Червня 2017

Продам квартиру в Луганську

Найгучніша новина останнього часу — можливість продавати нерухомість, не облишаючи меж «ЛНР».

24 Червня 2017

На маяку

Уявіть собі маяк десь далеко в морі-океані. Своєрідна сувора кам’яна цитадель посеред бурхливого неспокою. Можна ж там жити, правда? Взяти із собою запаси сірників, їжі, ліків… Книжки, якщо в цьому є потреба. Я прихопила би ще фотоапарат і щодня фіксувала б цей бурхливий неспокій навколо. Так от у якихось своїх дивних межах життя у «республіці» нагадує мені той вигаданий маяк. Щоб жити тут більш-менш нормально, треба мати кілька складових цього буття, про які я й хочу розповісти.

17 Червня 2017

Поясніть, що відбувається

Наприкінці весни я гуляла з малюком на дитячому майданчику посеред міста. Здається, немає милішої картини, аніж вечірнє сонце теплого, ще не спекотного травневого дня, сміх, галас, діти та їхні щасливі батьки.

10 Червня 2017

«Рюмка водки на столе»

Шансон та алкоголь — невід’ємні атрибути «русского мира». Але якщо до війни в Донецьку не відмовляли собі в обох складових, то тепер місцевим любителям Ґріші Лєпса залишився тільки «безсмертний» хіт. Спиртне в «ДНР» може собі дозволити аж ніяк не кожен. На сьогодні в окупації алкогольна продукція є однією з найдорожчих, якщо мова про її якісні види.

4 Червня 2017

Час казок

Після літа 2014 року з’явилася нова позначка часу — до війни. І це не просто межа між життям до літа 2014-го та після нього, а уособлення всього найкращого, що трапилося в житті більшості.

3 Червня 2017

По колу

Днями в Макіївці зустрів свого давнього, ще з дитинства, знайомого. У 2014-му наш зв’язок практично обірвався, оскільки з початком «русской весны» він пішов воювати до бойовиків.

28 Травня 2017