приватна урбаністика

Старі світи Тернополя

Ну ось: я трохи почекала — і почалася осінь. І це добре, бо саме ця пора найбільше пасує моїм улюбленим місцям Тернополя. Вона увиразнює тріщини, патьоки, рани, синці, подряпини. Тепер пробираєшся містом, ніби це паноптикум образів стертих, побляклих, і вони чекають, аби їх пригріли та відживили.

3 Жовтня 2016

Луцьк: місто, де зорі низько

Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.

26 Вересня 2016

Ромни. Доміки мрій

Таксист запитує, куди везти, і я щоразу відповідаю: «Доміки. Перший будинок».

9 Вересня 2016

У пошуках одеського міфу

Одеса – мабуть, чи не найбільш міфологізоване місто на теренах колишнього СРСР.

5 Вересня 2016

Мамаємісто

Це було друге з побачених мною невидимих міст. Перше було -- Королевець-Кеніґсберг (і все ще "Калининград"). Я відкрила для себе Королевець десь тоді ж, коли й Дніпрдзержинськ(нині Кам’янське), -- влітку 2009 року. Але зараз ітиметься про моє Мамаємісто.

1 Вересня 2016

Чернігів: між гОродом, горОдом і городищем

Розкошую влітку «посеред сільського дискурсу» на Десні. До столиці звідси — всього нічого, якихось 150 кілометрів. Але, як для планет Сонячної системи більше важить Сонце, аніж далекі гігантські зорі, – тут теж є ближчий, аніж столиця, центр притягання.

1 Вересня 2016