приватна урбаністика

Загадкове місто Миргород

Чудове місто Миргород! Яких у ньому немає будинків! І бляхою вкритих, і шифером, і ґонтою, і пласким бетонним перекриттям... Наліво вулиця, направо вулиця; де-не-де гарні паркани, ними в’ється хміль, соняшник виглядає своєю сонцеподібною головою, червоніє мак, ховаються товсті гарбузи... Розкіш! Коли пройдетеся пішки до майдану, то, певно, на деякий час зупинитеся помилуватися краєвидом площі: тут розкинулася калабаня, дивовижно велика калюжа! Єдина, яку вам доводилося коли-небудь бачити! Вона займає майже весь отой майдан...

20 Березня 2017

Старокостянтинів, Старкон. Говорити про когось, мовчати про тебе

Він посередині, на рівній віддалі від обох важливих для мене міст: майже 300 км на захід від Києва, стільки само — на схід від Львова, і незалежно від того, де живу, ось уже мало не півтора десятиліття я щомісяця сюди навідуюсь.

16 Березня 2017

Сватове, Старобільськ. Непомітне прикордоння

Хто тільки не називав Україну межею, точкою перетину між Сходом і Заходом. Але площа країни зовсім не скидається ані на межу, ані, тим більше, на точку.

13 Березня 2017

Наша Авдіївка

Вона для нас — принаймні в думках — починається ще в Карлівці або десь одразу за нею. За мостом через річечку Вовчу, укріпленим з обох боків блокпостами, повертаємо вправо. Це та сама Карлівка, що її Баско з Да Вінчі, Безом та іншими з першої хвилі, які з Майдану через «Десну» пішли на фронт, визволяли ще влітку 2014-го.

10 Березня 2017

Львів. Шлях до порозуміння

Вісім років тому з квитком в одній руці і валізою на колесах в іншій я з повною впевненістю, що це назавжди, прощалася зі Львовом на вокзалі.

7 Березня 2017

Бучач. Пінзель і Аґнон, скульптури й запах вареного в медові пшона

Я відкрив для себе Бучач уже тоді, коли добре знав Чортків. Ці два міста, далекі від великих урбаністичних центрів Галичини, дуже близькі між собою і мають подібну історію.

27 Лютого 2017

Ужгород. Місто як посттравматичний синдром

Міста, як і люди, зазнають тиску стереотипів, тільки от, на відміну від нас, вбирають їх і перетравлюють, не страждаючи. Ми ж вибудовуємо досконалі за структурою й виглядом очікування, щоби потім із розгону вгатитися в них – наче в ідеально чисті скляні двері, яких не видно. Іноді місто, яке обіцяє – чудова принадна проекція, ге? – продуктивну працю, вдалу відпустку чи романтичну подорож, стає місцем найбільшого болю. В'язницею. Містом пам'яті про власне безсилля.

20 Лютого 2017

Маріуполь. Простір альтернативної історії

Дорога-бетонка, чад заводів, старенькі трамваї, що ледве човгають, скрегіт товарних вагонів, літак на постаменті — я все це бачив колись давно у кіно.

16 Лютого 2017

Київ. Марнота. Французьке кіно

Вечірні повернення. Втомлені лиця в метро, радісні втомлені лиця в метро, лиця зі зморшками, пальці з перснями – дорожчими та дешевшими. Випірнаєш назовні – й потрапляєш під дощ, який лупить бруківкою і асфальтом.

13 Лютого 2017

Красногорівка: Welcome to Eastworld

Красногорівка – це ще одна історія про владу та насильство, щедро декорована тілами як жертв, так і насильників. З десятками убитих мешканців просто у своїх городах, зруйнованих будівель шкіл та крамниць, покинутих хат, без газу та постійного електропостачання, це сіра і сира територія, яка тепер є нічим, і саме тому може бути чим завгодно.

9 Лютого 2017