приватна урбаністика

Володимир-Волинський. Пафос історії, напівсон сучасності

Я завжди пам’ятаю, скільки років моєму місту, – воно рівно на тисячу літ старше за мене. 988 рік став першою історичною датою, яку вдалося міцно запам’ятати, і досі вона для мене значить не рік хрещення Русі, а зафіксований у літописах факт заснування Володимира.

21 Березня 2018 Віталіна Макарик

Львів. Логіка сну

Кажуть, що немає другого шансу справити перше враження. Що, мовляв, наслідки випадкового знайомства цілковито залежатимуть від несподіваних обставин, і нічого не можна з цим зробити.

15 Березня 2018 Ольга Перехрест

Чернігів. Місто сумних закохань

Усе починається з легенди про походження назви. Молода, красива й відважна князівна Чорна не схотіла полюбити силоміць. Щоби не стати дружиною хазарського кагана (чуєте, як давно), дівчина кидається з вікна свого палацу, високого, як старі дуби навколо.

7 Березня 2018 Віра Курико

Київ. Історія. Центр

У 1935 році оперна співачка Марія Сокіл-Рудницька описує свою першу подорож за кордон.

23 Лютого 2018 Анна Карр

Дубровиця. Від княжої столиці до бурштинової

Не так давно у Facebook з’явилася сторінка «Стара Дубровиця». Місцеві ентузіасти (а насамперед наш «генеральний фотохудожник» Толя Кібук) взялися збирати й викладати в інтернет старі фотографії, які досі зберігалися в родинних альбомах.

16 Лютого 2018 Наталка Позняк

Львів. Обіцянка визволення

Я не знаю зим, затишніших, ніж у Львові.

8 Лютого 2018 Анастасія Левкова

Калуш. Приватна декомунізація

Потреба час від часу повертатися в місця, звідки ми родом, мабуть, універсальна для всіх людей. У дитинстві завжди лишається щось недодумане, непрояснене, що крізь роки повертається та промовляє якимись невиразними спогадами, натяками, що їм уже ніби й немає місця в теперішньому житті, а все-таки вони намагаються пробитися крізь товщу пам’яті й з часом таки досягають того, що пригортаєш їх до себе й примовляєш: «Та пам’ятаю я, пам’ятаю….».

2 Лютого 2018 Ірина Пухта

Львів. Київ. Берлін. Париж. Ріо. Амстердам… URBAN LEGEND

Немає для мене кращого саундтреку, ніж урбаністичний. Я належу до того особливого типу людей, для яких максимально припустиме єднання з природою — прогулянка в парку з акуратними доріжками. Але лише погожої днини й дуже бажано, щоб у парку були вуличні кафе. І щоб качки та лебеді трималися від мене подалі.

25 Січня 2018 Гаська Шиян

Київ — Львів. Тетріс-сіті й маленька галицька провінція

Біля львівської картинної галереї є брама, у якій десятками років живуть голуби. Їхні гнізда захищені від дощу й вітру, поруч смітники, тож голубам ніби непогано ведеться. Лише від лютого морозу їхня домівка не здатна захистити. Якось було –20 і чимало голубів замерзло просто в гніздах. Стирчали тільки кінчики розпростаних крил. Проте навесні нащадки влаштували домівки поверх їхніх затишних кісток і вивели там своє потомство. Можливо, у цих нехитрих птахів і були свої сентименти, але все одно вони вчинили саме так. Це просто бізнес. Життя триває.

18 Січня 2018 Петро Яценко

Славутич — місто, яке шукає себе

Міста як люди. Деякі знаємо з дитинства — це батьківська родина. Деякі приходять із часом, аби залишитися назавжди, — це родина своя. Бувають міста-друзі, міста-колеги, міста, які раптово потрапляють у поле зору, а потім виявляється, що вони приречені тебе змінити й зникнути назавжди, лишившись частиною власного Я.

12 Січня 2018 Ірина Забіяка