приватна урбаністика

Запоріжжя. Розумне, тепле, красиве – моє

«Розумне, тепле, красиве Запоріжжя – твоє», – написала мені телеведуча Ольга Вакало, одна з найяскравіших особистостей, із якими я мала щастя тут познайомитися. – «Весь жовтень воно для мене таким і було», – відповіла я.

9 Листопада 2018 Анастасія Левкова

Костянтинівка. Дірявий міст у минуле

Мені завжди подобалися мости. Київські красені-гіганти, на кшталт Південного чи Метро, і безіменні малюки десь у провінційній глибинці. Кожен із них має свою історію, свою особливу конструкцію і свій неповторний магнетизм. Деякі хочеться чимшвидше проминути і потім здалеку милуватися їхньою красою, а окремі з них викликають бажання затриматись якомога довше.

6 Листопада 2018 Дмитро Зозуля

Запоріжжя. Нестерпна легкість наступного кроку

Коли я готувалася до проекту з живопису, мама запитала в мене, чому ніколи її не малюю. Я пояснила, що вона так чи інакше є в кожному портреті.

2 Листопада 2018 Ірина Сажинська

Вінниця. По Келецькій шостим трамваєм

Розповідати про щось особисте — все одно що писати вірші, обов’язково обравши улюблений шрифт. Якщо про міста, мені одразу захотілося про Вінницю. Не моє рідне місто, але те, в якому пощастило жити близько трьох з половиною років і яке пов’язане з дуже особливими тривкими й тремкими спогадами.

23 Жовтня 2018 Микола Антощак

Теребовля: місто для спостереження

У дитинстві поруч із моїм ліжком нерідко лежала книжка «Завтра дощу не буде». Це брошура-збірка народних прикмет про погоду.

8 Жовтня 2018 Назарій Заноз

Чугуїв: усього не вичитати з лиця

Маршрут подобається мені вже від клумби на автостанції до підйому вулицею Харківською, якою в’їжджає у Чугуїв автобус із Харкова.

2 Жовтня 2018 Олександра Суховєєва

Львів і міста поміж ним

Його місто стрімко скочувалося вниз по її долонях. Краплі води дощової, наздоганяючи одна одну, скапували з її змоклого волосся. «Це місто твоє, не моє. Воно ніколи не стане моїм», — рвалися із серця безпомічні фрази. Яке моє, таке й твоє. Ми обоє тут гості. Вона хотіла звільнитися від нього, від міста його, від себе у нім, і страх називати когось «моїм» гнав її гоном із місця на місце.

27 Вересня 2018 Люба-Параскевія Стринадюк

Київ, Русанівка. Можливість острова

Житловому масиву Русанівка, на відміну від Хрещатика, пісень не присвячують. По-перше, це лівий берег Києва, який багато хто з родимих вважає несправжнім, вторинним та надто юним, щоб бути Києвом на повну ставку. По-друге, сама назва має складну ритміку, її ще спробуй впиши у пісню. А даремно, бо Русанівка — це острів-утопія, місце-ідеал, один із тих радянських футуристичних проектів, які вдалося втілити в життя, хай і з нюансами.

24 Вересня 2018 Богдана Романцова

Дніпро: Місто-курорт, або Нестерпна щемкість промзон

— Ти звідки? — З Дніпра. — З Дніпропетровська чи Дніпродзержинська? Це звичне для дитячого літнього табору питання так знітило 10-річну мене, що пам’ятаю його досі. Ну бо як це: не знати, що Дніпро — це Дніпропетровськ, а Дніпродзержинськ (тепер, звісно, Кам’янське) — це ж Дніпродим, усі так кажуть.

13 Вересня 2018 Дарина Важинська

Нововолинськ. Специфіка типовості

Дорогу з Володимира на Нововолинськ горбочок за горбочком, ямку за ямочкою, я як пасажир ЛАЗа чи, у найкращому разі, «Ікаруса» знаю всім тілом.

8 Вересня 2018 Мар'яна Матвейчук