Люба-Параскевія Стринадюк

Львів і міста поміж ним

Його місто стрімко скочувалося вниз по її долонях. Краплі води дощової, наздоганяючи одна одну, скапували з її змоклого волосся. «Це місто твоє, не моє. Воно ніколи не стане моїм», — рвалися із серця безпомічні фрази. Яке моє, таке й твоє. Ми обоє тут гості. Вона хотіла звільнитися від нього, від міста його, від себе у нім, і страх називати когось «моїм» гнав її гоном із місця на місце.

27 Вересня 2018