Вікторія Малишева
Три історії «ополченців»
Коли я познайомилася з Н, вона тільки-но поховала чоловіка й мала змучений, не за віком зістарений вигляд. Але водночас було ще щось — полегшення від того, що для неї та доньки це випробовування закінчилося.
14 Червня 2018
Піонери, рикші та інші маркери «ЛНР»
Останній місяць весни був дивовижним. Я збирала враження, як колекціонер монети. Здатність дивуватися свідчить про те, що я можу ще відрізняти норму від патології, розрізняти деталі й бачити світ у кольорах.
11 Червня 2018
Гра в науку
За останній рік двоє чоловіків звернулися до мене із запитанням-порадою, чи реально зараз захистити в «республіці» кандидатську дисертацію і що для цього потрібно.
25 Травня 2018
«Герої»-утриманці
Мені здається, у «республіці» героєм можна бути лише в минулому часі. Бажано, аби претендент у герої якийсь час тому помер, неважливо, за яких обставин і де. Чому так?
11 Травня 2018
По шкуру невбитого ведмедя
Днями друзі ошелешили: розглядають варіант іпотеки в Росії. Хоча ні, вони вже навіть обирають місто, у якому хотіли б оселитися.
20 Квітня 2018
Луганськ. Вергунка з трамваєм і без
Якщо ви хочете дізнатися, який був Луганськ сто й навіть двісті років тому, вам потрібно піти до Камброда чи до Вергунки — районів, із яких якраз у ті часи починалося місто.
17 Квітня 2018
Окупаційний документообіг
Нещодавно я дізналася кілька речей, які відверто здивували. Це щось на зразок місцевого тренду, який існує вже якийсь час, а ти живеш і нічого про цю дивну моду не знаєш.
30 Березня 2018
Реквієм за луганським трамваєм
Як виявилося, я дуже консервативна людина. І втрачати старе та звичне мені важче, ніж іншим.
23 Березня 2018
Похорон під канонаду
М. був завідувачем кафедри. Такий класичний викладач, мав прекрасну бібліотеку, мешкав неподалік університету. Костюм на всі часи, конференції, студенти, статті... Цікаве життя, яке могло б тривати ще дуже довго. Так, молодість уже була позаду, але за його ритму життя так можна було б працювати ще зо два десятки років…
19 Березня 2018Кохання в окупації
Подруга, яка вже два роки мешкає в Рубіжному, запитала мене: «Ну і як там у Луганську з коханням?». Вона вже двічі запитує про це й, чесно кажучи, ставить у глухий кут такою цікавістю. По-перше, вона приїздить до Луганська три-чотири рази на рік — не менше, а по-друге, це дивне запитання.
12 Березня 2018