Економіка 2012-04-06 16:50 Калинчук Дмитро

На сирному фронті без змін

Легкість, із якою російські відомства можуть заборонити ввезення тієї чи іншої української продукції, мають змусити серйозно замислитися українських виробників і профільні міністерства України щодо надійності російського ринку у майбутньому

Після візиту до України робочої групи російського Роспотребнадзору й особисто його голови Ґеннадія Оніщенка було заявлено про скасування заборони на експорт українського сиру до Російської Федерації. Перевіривши виробництво сирів на підприємстві «Гадячсир», російські фахівці дійшли висновку, що ніяких технологічних обмежень чи-то порушень немає. Комісія, зокрема, мусила визнати, що в українському сирі пальмової олії не міститься.

Це дає підстави стверджувати, чергова «сирна війна між Росією й Україною» наразі добігла кінця. Проте радіти українським виробникам сиру поки що зарано. Економічні непорозуміння між Україною та Росією на цьому явно не вичерпалися. Налагодженню прозорих економічних відносин заважає і заважатиме політична складова.

По чому сир для Кремля?

Надуманість сирного питання з боку Росії стає очевидною, якщо розглянути динаміку експорту українського сиру до РФ. Протягом останніх шести років обсяги закупівель українського сиру постійно зростали. Попри те, що час від часу страшилка про вміст пальмової олії в українському сирі з’являлася на шпальтах російської преси, на обсягах торгівлі між країнами це майже не позначалося. 

 

Проте до економічних проблем з північним сусідом України варто було готуватися всерйоз. В російському політичному просторі вже давно панує думка, що Роспотребнадзор у своїй діяльності залежить від політичних питань. Інакше кажучи, ця держустанова є інструментом політичного тиску на країни, з якими Кремль має певні непорозуміння.

За прикладами годі далеко ходити. У 2006 році якраз на тлі загострення відносин із Грузією Роспотребнадзор заборонив ввезення до Росії мінеральної води «Боржомі» та грузинських вин. Проблеми Латвії з експортом до Росії шпрот так само у дивний спосіб збіглися з погіршенням відносин між Кремлем та офіційною Ригою. У 2010-му, прямо під конфлікт між Росією і Молдовою Роспотребнадзор заборонив ввозити молдавські вина. Подекуди такі заборони були просто смішними. Так, час від часу до РФ забороняли возити овочі з країн ЄС, фінське молоко та швейцарські годинники.

Внаслідок таких дій Роспотребнадзору постає чимало запитань навіть з огляду на російські закони. «Ніяких документів, звичайно, немає… Ці дії Росії протизаконні не лише з погляду СОТ, а навіть з погляду російського законодавства, розумієте? Ну як це? Як так можна сказати, що всі молдавські вина не годяться, а потім так само просто спростувати свої слова, заявивши, що всі вони годяться?..» – дивувався екс-міністр економіки Грузії Каха Бендукідзе.

Сирна блокада

Відносини між Україною і Росією протягом останнього року складно назвати ворожими чи загостреними. Й тому дещо несподіваним було рішення Роспотребнадзору від 7 лютого 2012 року заборонити ввезення до Росії продукції зразу трьох українських виробників сиру: ПП «Прометей» (Чернігівська область), АТ «Пирятинський сирзавод» та ТОВ «Гадячсир» (обидва – Полтавська область). Офіційну причину озвучив голова Роспотребнадзору Ґеннадій Оніщенко – наявність у сирі пальмової олії. «Якщо ви у продукті міняєте тваринний жар на якийсь інший, у цьому випадку екзотичний – пальмову олію, – це вже не сир, а сирний продукт. Ціна має бути значно нижчою», – пояснив російський чиновник.

Фактично голова Роспотребнадзору повторив звинувачення, які раніше висловив Національний союз виробників молока Росії. «З одного боку, нас дуже турбує те, що обсяг виробництва молока в Україні знижується, при цьому понад 75% загального виробництва молока припадає на приватний сектор. У той самий час виробництво сиру в країні зростає і обсяг виробництва інших видів продукції не зменшується. З іншого боку, Україна є найбільшим у світі імпортером пальмової олії», – заявив голова союзу Андрєй Данілєнко.

Головний чинник, який хвилював російських виробників, – ціна українського сиру. Оскільки український дешевший за російські аналоги, то відповідно росіянам складніше конкурувати з українською продукцією навіть на своєму ринку. На підтримку російських чиновників виступила влада Білорусі, яка так само завела мову про заборону імпорту цього українського продукту.

Ці заяви зразу ж наразилися на критику з боку українських виробників. «З 11 мільйонів виробленого в Україні молока лише 1,6 млн тонн використовуються для виробництва сирів. Це домисли, що молочної сировини бракує для виробництва», – заявив голова Національної асоціації молочників України Василь Бондаренко. За статистичними даними, обсяги виробництва молока в Україні знижуються аж ніяк не шаленими темпами. Ці самі дані свідчать на користь того, що імпорт пальмової олії в Україні щороку зменшується. При цьому, в певні періоди до третини придбаної пальмової олії (сама Україна, певна річ, цей продукт не виробляє) країна реекспортувала. Головний покупець – Російська Федерація.

 

Росія категорично спростовувала звинувачення у введені обмежувальних заходів, спрямованих проти української продукції. Російська сторона наголошувала на тому, що під заборону потрапила не вся продукція українських сирзаводів, а лише вироблена на трьох підприємствах. Причини сирного протистояння пояснив посол Росії в Україні Михаіл Зурабов: «Ми мусимо добитися уніфікації стандартів виробництва продукції на територіях Російської Федерації та державах – членах Митного союзу… У Митному союзі нині запроваджують норми єдиного технічного регулювання і регламентування виробництва продукції». Мовляв, якщо Україна хоче торгувати з РФ, то її продукція має відповідати нормам, прийнятим у МС.

За логікою такі проблеми мали б вирішити профільні міністерства обох країн у робочому порядку. Проте події набували такої гостроти, що ставало очевидним, що річ не лише в нормах технічного регламентування.

Як Москва від сиру рятувалася

Те, що голова Роспотребнадзору не вирізняється вишуканими манерами, – відомо давно. Проте під час сирного конфлікту він перевершив сам себе. 9 лютого 2012 року Ґеннадій Оніщенко демонстративно відмовився приймати міністра аграрної політики та продовольства України Миколу Присяжнюка. Щоправда, невдовзі він таки змінив гнів на милість і під час зустрічі з українським міністром погодився створити робочу групу для перевірки українських сирзаводів.

Проте 10 лютого під час виступу в Латвійському університеті в Ризі прем’єр-міністр України Микола Азаров звинуватив Росію у введенні обмежувальних заходів. У відповідь Роспотребнадзор призупинив виконання домовленості щодо сирного питання, крім того, не добираючи слів, прокоментував виступ українського прем’єра. І тут вже голова українського уряду розійшовся не на жарт: «У нас би дозволив собі санітарний лікар України щось сказати у бік прем’єр-міністра Росії? Він би завтра вилетів з роботи. Це не його рівень», – заявив Микола Азаров під час зустрічі з головними редакторами ЗМІ країн СНД, Балтії та Грузії.

Ситуація набувала загостренння гостроти. З одного боку Україна заявила про намір постачати сир до Йорданії та Європи. Верховна Рада України терміново ухвалила закон, що дозволяє у відповідь на недружні економічні дії з боку інших держав водити власні санкції. Тим часом Росія додала до переліку підприємств, чий сир заборонили до ввезення у Росію, Баштанський та Лозовський сирзаводи, компанію «Бель Шостка Україна» та Хмельницьку маслосирбазу. Підприємство «Менський сир» також частково призупинило виробництво внаслідок заборони. У відповідь на результати незалежної експертизи, що її надала українська сторона, росіяни відклали перевірку українських сирзаводів. На біс Україна заборонила ввезення м'ясо-молочної продукції з Білорусі.

Сирне протистояння завершилося так само несподівано, як і спалахнуло. 3 квітня російська делегація визнала, що пальмової олії в українських сирах немає. «Обмеження на імпорт твердих та напівтвердих сирів з російського боку будуть скасовані після відпрацювання тих зауважень, які висловила російська сторона під час перевірки. Питання полягає у створенні єдиних державних стандартів на виробництво сирів України та Росії», – заявив Ґєннадій Оніщенко. Так, наче питання полягало виключно в регламентній базі.

Піар на сирі

Нині після завершення сирного протистояння слушно поставити запитання: а що це було? Що саме стало причиною такої гострої реакції з боку Роспотребнадзору? Чи справді річ була в якості сиру? Цю версію категорично відкидають самі виробники сиру. За їхніми словами, такі питання вирішуються в робочому порядку і не спричинюють загострення відносин між двома країнами на рівні прем’єр-міністрів. Виробники сиру говорять не криючись, що сирна війна спалахнула радше через з політичних міркувань. Про політичну складову питання заявив також директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин.

Але якщо справа політична, то якої мети намагалася досягти Російська Федерація? І головне, чого вона насправді домоглася? Щодо жодного із зовнішньополітичних питань, у яких РФ зацікавлена посунути Україну, успіху вона не змогла досягти та й навряд чи змогла. Росія і до цього вводила обмеження на певні категорії українських товарів, але результат таких обмежень був завжди практично нульовим.

Час припустити, що за претензіями Роспотребнадзору стояли плани російських компаній-лобістів із захоплення українських сирзаводів, що потрапили в опалу. Не таємниця, російський бізнес володіє виробничими потужностями в Україні і зацікавлений у їхньому зростанні. Проте й це припущення легко спростовується – протягом сирної війни не відбулося не лише жодного злиття чи поглинання серед компаній – виробників сиру. Не зафіксовано навіть спроб до цього. Складається враження, що все, чого домагалася російська сторона, – надати можливість монопольно хазяйнувати на своєму ринкові власне російським виробникам.

І отут час згадати, що сирна віна припала на таку важливу подію в політичному житті Росії, як вибори президента. Можливість похазяйнувати в сегменті ринку, який раніше займали українські виробники, мала бути царським подарунком для виробників російських. Проте можливий ще й інший варіант. На тлі масових акцій протесту у Москві цілком можливо, що Кремль спробував застосувати старий перевірений інструмент відволікання уваги своїх громадян – запустити українську тему. Раніше телевізійні шоу про газову війну, торговельні війни та інші обмеження непогано створювали ілюзію власної величі у пересічних російських телеглядачів.

Проте сирна війна майже не викликала в російської громади бурхливих емоцій. Практика засвідчила, пересічних росіян внутрішні російські проблеми нині хвилюють значно більше, ніж з’ясування відносин з Україною. Заміна ж українського сиру на ринку Росії продукцією з Німеччини або Польщі спричинило б миттєве зростання цін. Через це, поламавши списи довкола сирного питання, Роспотребнадзор врешті-решт скасував заборону на імпорт українського сиру, звівши все до простих непорозумінь з приводу технічних параметрів продукції.

Всі ці обставини наводять на вкрай сумні висновки. Легкість, із якою російські відомства можуть заборонити ввезення тієї чи іншої української продукції, мають змусити серйозно замислитися українських виробників і профільні міністерства України щодо надійності російського ринку у майбутньому. Прецедент, коли зупинка Пирятинського заводу позбавила Пирятинський район Полтавщини третини надходжень у бюджет, мусить навчити і владу, і виробника, що торгувати з Росією слід украй обережно. Питання освоєння нових ринків для української продукції та заміщення імпортованого сиру на ринку внутрішньому стає дедалі гостріше. Варто розуміти, що сирна війна не добігла кінця, лише збавила оберти до нових політичних ускладнень з Росією, за якими обов’язково постануть ускладнення економічні. А отже, на сирному фронті без змін.