Суспільство 2012-03-19 16:03 Козлюк Станіслав

Кияни знову захищали синіх котів

Мітинг на захист Пейзажної алеї, що відбувся 17 березня, зібрав, за різними оцінками, від 500 до 2000 учасників. Були тут як небайдужі активісти, що виступали за збереження культурного місця столиці, так і політики, що вирішили нашвидкуруч пропіаритися

Соціальні мережі вирували кілька днів – кияни були незадоволені рішенням Вищого адміністративного суду, який своєю ухвалою від 13 березня скасував заборону Апеляційного адмінсуду на забудову алеї.  

Точно і не скажеш, чи то справді політикам болить доля Пейзажки, чи то в боротьбі за електорат поганих засобів не буває, та в день мітингу на алеї були принаймні три політичні сили: очільника КМДА Попова з комунальниками, який приїхав ще до початку зібрання, швиденько посадив деревце та й зник; «Фронт Змін» із незмінними наметами та прапорами салатового кольору та бійців «Свободи», які запевняли присутніх у належності до громадських організацій. Знайшлося місце і для улюблених бабусь мера всіх киян – Черновецького. Ті намагалися відстояти честь і гідність свого обранця, захищаючи його від нападок протестувальників.

«Черновецький тут допомагав паркан ламати, дерева садив. Він чесна людина!» – кричали підстаркуваті активістки.

«Черновецький ті дерева саджав, як злодій, зранку. А потім утік, як боягуз! А паркан ламали люди. А потім за свої кошти створювали алею», – відказував у тому ж дусі архітектор Олексій Федоренко.

Водночас до імпровізованої сцени намагався потрапити представник «Фронту змін». Мітингувальники активно чинили йому опір, не пропускаючи спікера до трибуни, а коли той отримав до рук бажаного мікрофона та 100 секунд на промову, почали вголос рахувати відведений час, перекрикуючи його.

«Якщо Яценюк хоче нам пояснити, чому цю ділянку не віддали у власність міської громади, можемо запросити його сюди. Нехай він розповість, що його політсила та він особисто зробив для алеї», – закидав Роман Стрицький – один із організаторів заходу.

Саме в цей момент на горизонті з’явилися бійці – патріоти в масках. Видно знайомі обличчя, які не раз «світилися» на акціях ВО «Свобода». Хлопці взяли з місця в кар’єр та, озброївшись мегафоном, почали розповідати про інші проблемні місця столиці. Активних молодиків намагалися заспокоїти організатори – ледь не спалахнула бійка.

«Що ти зробив для алеї?! Я тут ламав паркан! І я вас тут не бачив!» – кричить один із активістів, що не побажав називатися, в обличчя чоловікові середнього віку. Присутні спантеличені. Люди не можуть зрозуміти причину сутички. Адже всі начебто зібралися відстоювати одне. Зрештою запального «руйнівника парканів» запрошують до мікрофона, де той на тлі запалених зелених фаєрів укотре скаржиться на владу, незаконні будівництва та вирубування паркових зон.

Окремих «подяк» удостоїлася цього дня особа фактичного керівника столиці Олександра Попова. Всі зійшлися на думці, що поява очільника Держадміністрації під мітинг була відвертою спробою самопіару.

«Саджати деревця на відвойованій киянами території – це просто. А от реально заборонити незаконне будівництво – це вже справжній вчинок», – розповідає Олексій Федоренко. Його думку підтримують молоді студенти: «Ми теж дерева саджаємо. Однак не розповідаємо про це на широкий загал». Крім того, за словами учасників протесту, комунальники висадили «попівські дерева» заздалегідь, ще звечора. Тож Олександр Павлович приїхав лише «покидати земельки».

Під завісу акції мітингувальники влаштували збір підписів за збереження алеї та невеличкий флеш-моб: надягли на себе маски політиків і розпочали свої промови. Тут був і багатостраждальний голова МЗС Грищенко, і голова «Фронту» Яценюк, і голова КМДА, якого вдячні мешканці Києва обізвали «захисником усіх киян». Окремо для останнього спікера учасники акції створили «Алею сорому» – місце, де було згадано всі проблемні забудови міста.

Мітинг добігав кінця під акомпанемент живої музики старих романсів. Алеєю гуляли молоді мамусі зі своїми дітьми, поряд танцювали закохані студенти. Мітингувальники потроху розходилися, вкотре фотографуючись на тлі відомих на всю столицю синіх котів. І у цій ідилії не знайшлося місця політикам та політиканству. Народних обранців вирішили запросити на зустріч за три тижні, щоби ті прозвітували про реальну допомогу Пейзажці.