ut.net.ua 2009-12-11 00:00 Бардяк Олег

Виборці Тягнибока на Сході та Півдні країни – хто вони

Їх мало, але вони «в тільняшках»

 

Виборці Олега Тягнибока – переважно жителі Західної України. На Сході та Півдні за Тягнибока не голосуватимуть. Принаймні так здебільшого думають.
 
За даними соціологічних досліджень центрів «Социс» та імені Разумкова, на Заході рівень підтримки Тягнибока у вересні – жовтні коливався від 2,9% («Социс») до 5,5% (Центр Разумкова), у Центрі – близько 1%. Водночас рейтинги лідера «Свободи» на Сході та Півдні перебували на рівні 0,1–0,7% – у межах статистичної похибки.
 
Регіональні особливості підтримки «Свободи» та її лідера цілком закономірні: так історично склалося, що прихильники націоналістичної ідео­логії, визнання УПА, знищення пам’яток радянської доби тощо сконцентровані на Заході України.
 
Утім, люди з подібними поглядами, звісно, є й на Сході та Півдні країни. При цьому прихильники Тягнибока на Сході та Півдні трохи відрізняються від своїх однодумців на Заході. Першою відмінністю є їхня висока інтернет-активність, а отже, і високий рівень самоорганізації. Зокрема, «В Контакті» прихильники «Свободи» з різних міст створюють свої групи, при цьому другою за кількістю поміж них є група прихильників «Свободи»... з Донецька. Є також харківська, одеська, севастопольська й миколаївська групи, тоді як львівської або тернопільської немає взагалі.
 
Симпатики Тягнибока на Сході та Півдні країни часто стикаються з відвертою ворожістю з боку багатьох місцевих партій, органів влади й подеколи пересічних громадян. Показовою була нещодавня заява голови Одеської обласної ради Миколи Скорика, який пригрозив забрати в болгарської громади їхній культурний центр за те, що його надали для виступу лідера «Свободи». Відповідно й акції, які проводять свободівці на Сході та Півдні, мають трохи інші акценти, ніж заходи в Києві чи на Заході. Наприклад, на Сході та Півдні не проводили жодних маршів до Дня УПА 14 жовтня, регіональні осередки лише відправили делегації до Києва (цього року марш УПА в Києві відбувся фа­ктично як акція ВО «Свобода»).
 
Східні та південні свободівці зазвичай організовують акції без історичного забарвлення – подібні до тих, що проводять праві та ультраправі в Європі чи Росії. Йдеться про різноманітні протести з метою вирішення національних чи соціальних питань ультраконсервативними методами. Харківська «Свобода», наприклад, протестувала проти землевідведення на користь в’єтнамських бізнесменів, одеська – проти приватизації Одеського припортового заводу тощо. Марші проти нелегальної міграції, не традиційні для правих партій в Україні, майже не викликали спротиву ні в місцевої влади, ні в су­спільстві. Учасники маршу в Луганську (взяло участь приблизно 250 осіб – найбільша акція націоналістів у цьому місті з часів незалежності) зазначали, що перехожі дуже цікавилися його причинами, а в Одесі раділи, що міліція не дозволила противникам акції заблокувати підхід до пам’ятника Шевченкові.
 
Замість поміркованих патріотів із Галичини на Сході поміж прихильників Тягнибока зустрічаються і маргіналізовані ультраконсерватори. Деякі з них навіть вказують серед улюблених книжок Mein Kampf Адольфа Гітлера чи малюють на сторінках «В Контакті» свастику.
 
Та загалом активісти «Свободи» на Сході більше схожі на членів «Національного фронту» Жан-Марі Ле Пена, з яким «Свобода» нещодавно уклала договір про співпрацю. Можна припустити, що надалі схожість свободівців із європейськими ультраправими зростатиме. Що й не дивно, адже ідеї національної автаркії чи захисту від нелегальної міграції можуть забезпечити зростання рейтингу ВО «Свобода» не лише на «традиційно націоналістичному» Заході, а й на «проросійських» Сході та Півдні країни.