ut.net.ua 2008-04-18 00:00 Кириченко Ірина

Корупційна пристрасть

Відверто вимагають хабарі з кожного п'ятого українця

  

Сусідка жалілася: не знає, кому скільки треба давати, бо ціни ростуть, а те, що її турбує, не має офіційного прейскуранта. Її непокоїло, скільки треба втулити в долоню лікареві бригади швидкої допомоги, який щойно збив їй високий тиск. З якою купюрою в конверті разом із коробкою цукерок іти просити,щоб онучку взяли в зручний за розташуванням дитсадок. Скільки гривень із пенсії обов’язково прийнято дарувати поштареві, який її приніс...

Ми маємо сталі традиції купівлі послуг чиновників, медиків, викладачів, правоохоронців. Корупція в Україні найбільша серед держав Східної Європи. Це навіть сприймається як певний стиль життя – 52% населення цілком погоджується з необхідністю міняти гроші на права. І колообіг є унікальним: гроші на хабар, які пересічний український громадянин накопичує «під матрацом», потрапляють також «під матраци» підкуплених фахівців. Звідси – величезні кошти в «тіні».
 
3,5 мільярди на лапу
 
Обчисленням вартості української корупції займається проект «Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні «Гідна Україна». Він триває вже рік, і його продовжено до кінця 2008-го – щоб порівняти, чи не станеться позитивних зрушень після урядового оголошення про антикорупційну боротьбу на всіх фронтах. Ось проміжні результати – ексклюзивно для «Тижня».
 
Отже, опитуванням «Гідної України» було охоплено дві тисячі громадян, різних за віком, статтю та статками, з усіх регіонів держави. За його результатами упродовж дванадцяти місяців 13,1% респондентів або члени їхніх сімей давали хабарі на побутовому рівні, 67% опитуваних зазначили, що маючи справу з державними посадовцями, були безпосередньо втягнуті у корупційні дії у тій чи іншій формі.
 
За 2007 рік середній розмір хабарів, сплачених респондентами, які обрахували такі витрати, склав 1336 гривень. Спроектувавши результат на всю країну, отримаємо 3,5 мільярди гривень (700 мільйонів доларів).
 
Якби ці гроші можна було використати на суспільно важливі проекти, то можна було би збудувати шість «Дитячих лікарень майбутнього» чи 70 шкіл, обладнаних новітніми комп’ютерними класами, чи придбати 8270 нових машин швидкої допомоги з сучасним устаткуванням. Стільки ж коштує інсулін, який усі інсулінозалежні діабетики в Україні (140 тисяч осіб) могли би застосовувати 20 років поспіль! Це вартість тринадцяти національних програм із лікування онкологічних захворювань, включаючи дитячу онкологію. За рахунок хабарів можна було би замінити половину аварійних теплових мереж у всій країні.                
«Нещодавно я ознайомився з дослідженням, яке охоплювало Чехію, Болгарію, Словаччину та Україну, – розповідає директор проекту «Гідна Україна» Юхані Гроссманн. – У країнах Східної Європи – невелика різниця за рівнем корупції. Однак існують види корупції, які більш притаманні Україні – це підтримка «корисних» зв’язків, маленькі подарунки «потрібним» людям, часто у конвертах. Відстає країна від інших за рівнем знання громадянами власних прав, до того ж відзначається їхньою недовірою до влади. Виникає таке відчуття, що в Україні рівень корупції вищий, бо українці не вірять, що влада з нею бореться. У Південно-Східній Європі 27% населення впевнені в ефективності заходів боротьби з корупцією, в Росії – 20%, у країнах СНД – 17%, а в Україні – всього 6-7%».
 
Готові платити
 
Це ж як треба пересічному українцю ненавидіти владу, щоб приплачувати їй! Давати чиновникам хабарі, а потім не довіряти їм... Унікальна, по суті, особливість національної корупції. І, до речі, не єдина в своїй несхожості з європейською. Згідно з результатами опитування, громадяни в решті країн переважно стикаються із ситуацією, коли чиновник прямо каже, скільки грошей коштує його послуга. В Україні ж 11,1% людей добровільно давали хабарі – це означає, що приблизно в одному з дев’яти випадків взаємодії з чиновниками громадяни самі запропонували хабар і зізнались у цьому. Цікаво, що у Кіровоградській області так вчинив кожен четвертий, а у Вінницькій – кожен тридцятий.Загалом, прямо вимагають хабарі з кожного п’ятого українця. Різниця між регіонами також є: в Черкаській області – з кожного десятого, а у Миколаєві – з кожного другого. Повчальна ситуація для аналізу політики місцевої влади При цьому результатом своєї корупційної діяльності втішені від 80 до 90%українців – чиновники їх не підводять, старанно виконуючи оплачене.
 
«Наші дослідження переконали мене у тому, що у спілкуванні з тими ж чиновниками українці вбачають певну угоду: чиновник продає послугу, громадянин купує, коли ціна прийнятна, – 52% населення готові виправдати корупцію, – продовжує Юхані Гроссманн. – І молоде покоління, яке начебто мало би бути демократичнішим, більш європейським, вже виявилося готовим до участі у корупційних схемах. Але люди абсолютно не розуміють середніх та віддалених наслідків корупції, тому ми і намагаємося через свою статистику підказати, що гроші, використані як хабар, не потрапляють до державного бюджету, не зміцнюють державні соціальні програми: саме тому за останні п’ятнадцять-двадцять років якість державних послуг – освіти, медицини, комунального сектору – різко знизилася, зруйнувалася без оновлення».
 
Втім, не все так погано у нашому домі – практично в останні місяці з’явилися приклади вдалої протидії корупції. Наприклад, два роки експериментів із незалежними тестами для старшокласників довели – варто було вилучити з іспитів людський фактор, як оцінки стали об’єктивнішими. Акція ДАІ з інспекторами, які приїжджали з однієї області патрулювати на дорогах іншої, також мала позитивні наслідки. Але, з огляду на обсяги «тінізації», це – крапля в морі.
 
Світовий довід свідчить: задля протидії корупції має працювати «трикутник»: громадськість, журналісти, влада. В корупції задіяний потужний державний механізм, а українці просто не знають своїх прав. Все це ще можна виправити – ситуація, на думку експертів, не безнадійна. Але поки що навіть наші хабарі нам обчислювали не за наш рахунок – проект «Гідна Україна» виконується компанією Менеджмент Сістемс Інтернешнл (MSI) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). І, коли натякнуть, що рахували не за просто так, відповідно до переконань більшості населення, доведеться скидатися...