Політика 2021-04-01 09:14 Казанський Денис
  ▪   Член Тристоронньої контактної групи від представників Донецької області

Сумна стабільність

Усі спроби української сторони вивести з глухого кута переговори у Тристоронній контактній групі (ТКГ) не дали жодних результатів. Понад те, з кожною зустріччю надій на якісь позитивні зрушення залишається дедалі менше. Російська сторона та підконтрольні їй представники незаконних збройних формувань «ЛДНР» системно й послідовно доводили переговорний процес до абсурду і врешті-решт до­моглися свого.

Якщо раніше у ТКГ була хоча б видимість діалогу (здебільшого це були нескінченні та безрезультатні обговорення різних пунктів мінських угод), то тепер немає навіть її. Спілкування з росіянами переважно зводиться до з’ясування, кого вони підключили до відеозв’язку цього разу і що за люди перебувають у кадрі.


Ба більше: паралізувавши «мінський формат», Москва почала торпедувати і «нормандський», який від початку був для неї більш незручним. Адже там у російських перемовців немає можливості сховатися за спинами своїх маріонеток. Кілька днів тому в авторитетному російському виданні «Коммерсантъ» з’явилася велика стаття, в якій аналізувалися запропоновані російською та українською сторонами дорожні карти реалізації мінських угод. І все б нічого, проте ці плани обговорювалися конфіденційно та з умовою, що виносити їх на публіку на цій стадії переговорів не будуть. Таким чином Росія відверто хуліганськими витівками вирішила просто зривати переговори, коли усвідомила, що події розвиваються за невигідним для Кремля сценарієм.


У злитих «Коммерсанту» документах містився план виведення ТКГ з переговорного глухого кута. Для подолання кризи пропонувалося розділити мирні ініціативи на кластери і вирішувати ті завдання, за якими реально досягти консенсусу. А політичні питання, де не передбачається ніякого прогресу, поки відкласти. Але після того, як росіяни злили всі ці напрацювання у свою пресу, незрозуміло, як проходитимуть переговори далі. І наскільки продуктивними вони можуть бути в таких умовах взагалі. Чи є сенс про щось говорити, коли переговори перетворюються на прохідний двір?

 

Читайте також: Прямий шантаж


Як і раніше, своєю поведінкою Москва дає зрозуміти, що готова домовлятися тільки на своїх умовах. І щойно ситуація починає вирулювати не туди — просто переходить до відвертого хамства і знущання. Показовими є й нещодавні переговори «про Україну без України». Владімір Путін, Анґела Меркель та Емманюель Макрон провели зустріч у форматі відеоконференції. Після заходу сторони по-різному інтерпретували тональність і предмет обговорення. «Наголошено на необхідності рішучого зобов’язання Росії щодо стабілізації режиму припинення вогню в Україні та вироблення шляху виходу з кризи за умови дотримання мінських домовленостей», — йдеться в офіційному французькому повідомленні. Меседж із Берліна звучить так: «Наголошено на необхідності рішучого зобов’язання Росії щодо стабілізації режиму припинення вогню в Україні та вироблення шляху виходу з кризи за умови дотримання мінських домовленостей». Натомість інтерпретація Кремля така: «У ході докладного обміну думками щодо ситуації на (дослівний переклад із офіційної російської — Ред.) Україні підтверджено безальтернативність мінського «Комплексу заходів» 2015 року як основи врегулювання внутрішнього конфлікту в цій країні. Президент Росії підкреслив важливість виконання київською владою всіх раніше досягнутих на найвищому рівні домовленостей, передовсім щодо налагодження прямого діалогу з Донецьком і Луганськом та врегулювання правових аспектів особливого статусу Донбасу». На сайті українського президента повідомлень щодо цього на момент підготовки номера оприлюднено не було.

паралізувавши мінський формат, Москва почала торпедувати і нормандський, який від початку був для неї більш незручним. Адже там у російських перемовців немає можливості сховатися за спинами своїх маріонеток


Водночас усі дії росіян в ОРДіЛО вказують на те, що ні про яку реінтеграцію цих територій назад в Україну Кремль навіть не думає. Всі процеси, які зараз відбуваються на окупованій території, спрямовані на остаточний відрив цих районів від нашої країни, а не на возз’єднання з нею.


Підконтрольні Москві збройні формування «ЛДНР» наразі вживають додаткових каральних заходів проти нелояльного до них цивільного населення. У березні в ОРДіЛО офіційно запровадили кримінальну відповідальність за «наклеп» — тобто критику бойовиків. Де-факто за критику переслідували і раніше, але тепер про це оголосили цілком відкрито. Крім того, власників транспортних засобів почали штрафувати за відсутність «ОСАГО ЛДНР» — таким чином бойовики змушують людей платити додаткові побори в «бюджет республік».


Триває й активна роздача російських паспортів. Понад те, в цьому році їхніх власників збираються показово залучити до голосування на виборах до російської Держдуми. Робиться це, ясна річ, не задля додаткових голосів на користь «Єдиної Росії» (їх партії влади в РФ не бракуватиме за нинішньої ситуації) — в масштабах РФ кількість голосів із ОРДіЛО буде незначною. Мета інша — залучити жителів окупованих регіонів України до російського виборчого процесу, увести в свій політичний контекст і тим самим ще більше поглибити прірву між Україною та ОРДіЛО.

 

Читайте також: Нормандський формат: пастка нових можливостей


Нагнітають ситуацію і пропагандисти, які весь березень переконували жителів непідконтрольних районів у тому, що Україна ось-ось розпочне наступ і піде в атаку. Нове загострення обіцяли ледь не з кожної праски. Називали навіть конкретну дату — 15 березня. Цього дня, ясна річ, нічого не сталося. Але пропагандистів це анітрохи не збентежило, і тепер вони перенесли «український наступ» на квітень і травень. Власне, подібні дати у календарі пропагандистів виникають постійно, і ними мешканців окупованого Донбасу залякують весь час.


Така істерія, зі зрозумілих причин, теж не сприяє мирному процесу. Помітно, що російська адміністрація не намагається знизити градус конфлікту, а навпаки — робить усе, щоб він контрольовано наростав. І це говорить про те, що мир і реінтеграція — поки що перспектива дуже віддаленого майбутнього. Їх не видно навіть на горизонті.


Після запровадження РНБО санкцій проти Медведчука та закриття його телеканалів у росіян практично не залишилося дієвих важелів впливу на українське інформаційне поле, а отже, й на нашу політику. Економічні важелі було втрачено в попередні роки. Спроби впливати через Медведчука і його партію «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) від початку виявилися не надто ефективними, а тепер мають іще менше шансів на успіх — після припинення мовлення телеканалів рейтинг ОПЗЖ почав поступово знижуватися. Отже, з інструментів у Кремля залишається тільки Донбас: постійні погрози, шантаж загостренням і війною. Тому розраховувати на закінчення війни і мирне врегулювання конфлікту в досяжному майбутньому, на жаль, не доводиться. 

схожі публiкацii