Суспільство 2020-11-26 11:26 Гончарова Єлизавета

Черга на десятиліття

Як держава забезпечує житлом учасників бойових дій із-поміж внутрішньо переміщених осіб

Тема забезпечення житлом тих, хто був змушений утікати з власних домівок через війну й окупацію, часто викликає в суспільстві гострі дискусії. Тим паче, що йдеться не лише про цивільне населення, а також про переселенців, які пішли захищати свою країну зі зброєю в руках. Стверджувати, що в Україні зовсім не турбуються про ці категорії населення, навряд чи справедливо. Але в переселенців та учасників бойових дій, а також тих, хто має обидва ці статуси, є доволі невеликі шанси отримати власне житло від держави. Тому на практиці більшості з них доводиться сподіватися лише на власні сили.


В Україні є кілька програм, за якими учасники війни на Донбасі й переселенці можуть придбати житло за допомогою держави. Зокрема, це кредитні програми «Іпотека під 3%» та «Доступне житло». Однак скористатися цими пільговими кредитами і переселенцям, і учасникам бойових дій досить важко. Наприклад, «Іпотека під 3%» передбачає купівлю лише житла, уведеного в експлуатацію не більш ніж 25 років тому. Знайти таке в більшості провінційних населених пунктів, де житлове будівництво зупинене вже десятки років, досить проблематично. Не все так просто й із програмою «Доступне житло», відновленою у 2017 році. У квітні цього року Верховна Рада на позачерговому засіданні ухвалила зміни до державного бюджету, відповідно до яких виділення 100 млн грн на фінансування цієї програми не передбачено. Після такого рішення у столиці відбувалися мітинги, на яких протестувальники — переселенці й учасники бойових дій — пропонували не лише відновити фінансування програми й розширити її можливості, а й запустити нову: наприклад, для отримання додаткового житлового фонду шляхом відновлення довгобудів за допомогою держави й іноземних інвесторів.

 

Читайте також: 600 років у черзі. Як забезпечити військових житлом


Водночас упродовж останніх шести років у регіонах впроваджували обласні програми співучасті, які давали можливість надати допомогу у придбанні житла учасникам бойових дій, зокрема тим, хто був змушений виїхати з окупованої території. Наприклад, у Харківській області з 2016 року діяла трирічна програма підтримки учасників АТО, спрямована на будівництво і придбання житла. За цією програмою 40% вартості житла компенсовували з обласного бюджету, а 60% мав унести майбутній власник. Загалом на програму було виділено понад 30 млн грн, і скористатися нею насамперед мали учасники АТО зі статусом переселенців, а також ветерани, які мають поранення й державні нагороди. «Я отримав житло в Харкові у 2016 році саме за цією програмою. За добу зібрав усі потрібні документи, вибрав житло в забудовника, яке має належну площу: по 22 км2 на мене, дружину й дитину. У банку, згідно з вартістю житла, мені здійснили розрахунки, я вніс на потрібний рахунок свої 40%, а впродовж тижня обласна влада додала решту», — розповідає ветеран Павло Помисов-Несміянов. У 2014 році він із родиною був змушений виїхати з окупованого Донецька й покинути там власну домівку. У 2015–2016 році служив у бойових підрозділах на Донбасі, а після закінчення служби залишився в Харкові.

Хоча влітку цього року прем’єрміністр Денис Шмигаль оголосив про виділення додаткових 250 млн грн для придбання житла для 219 переселенців зі статусом УБД, у самих ветеранів особливого оптимізму це не викликає

 

Але не всі родини переселенців, у яких є учасники бойових дій, мають ті 40% від вартості квартири, необхідні для власної частини внеску. Тому багато хто з ветеранів сподівається на іншу програму, яку уряд ухвалив у 2018 році. Постанова № 208 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» прибрала багато бюрократичних перепон, які не давали переселенцям зі статусом УБД змогу претендувати на житло в населених пунктах, де вони змушені оселитися через окупацію. Згідно з Постановою № 208 переселенці зі статусом УБД мають право отримати грошову компенсацію за неотримане житло. Обов’язковою умовою для цього є перебування у статусі ВПО понад рік і реєстрація в черзі на облік для отримання житла. Саме з останнім найчастіше виникають проблеми: далеко не в усіх містах переселенців ставлять на цю чергу. Хоча за законом для цієї процедури особа повинна надати лише встановлений перелік документів — жодних інших умов не передбачено. Наявність житла на окупованих територіях або на лінії зіткнення, відсутність працевлаштування чи борги за комунальні послуги в орендованому житлі не позбавляють громадянина можливості стати на квартирний облік. Упродовж п’яти днів від дати прийняття заяви органи соцзахисту повинні здійснити обстеження матеріально-побутових умов і надати позитивне чи негативне рішення про виплату грошової компенсації до комісії. У разі погодження буде розраховано суму компенсації, гроші зарахують на спеціальний рахунок в Ощадбанку, й упродовж року отримувач зобов’язаний буде витрати їх на придбання житла.

 

Читайте також: Уряд виділив кошти на житло для сімей бійців АТО


Але на практиці це відбувається зовсім не так легко і швидко. «Я у черзі на компенсацію перебуваю десь у третьому десятку. За весь цей час в області отримали кошти троє людей: УБД з інвалідністю, УБД — переселенець, а третю особу не пам’ятаю. Немає фінансування, тому гроші збирали з різних бюджетів», — розповідає Валерій Шилін, який зараз живе в Запоріжжі. «Виплати комісія призначає, навіть перерахунок здійснює щороку через зміни на ринку нерухомості. Проте «грошей немає, але ви тримайтеся». Не знаю випадків, щоб хтось отримав реальні кошти на житло, — зізнається Ярослав Копил, який зараз мешкає у Дніпрі. — І взагалі, начебто Міністерству ветеранів не перепаде цьогоріч грошей, тому це все безрезультатна метушня».


Проте Тижню вдалося знайти людину, яка домоглася виділення коштів на компенсацію відповідно до Постанови № 208. «Так вийшло, що я перша переселенка, яка змогла стати на квартирний облік у місті Ірпінь, — розповіла колишня мешканка Донецька, яка попросила не називати її прізвища. — Але перед цим пройшла всі кола пекла. Бо до прийняття Постанови це було взагалі неможливо. Ще на початку 2015 року я, самотня мама, у якої в Донецькій області через бойові дії згорів будинок, надавала прохання поставити мене з дитиною на облік як родину, що потребує житла. Але змогла зробити це тільки після того, як відслужила й отримала УБД: через сесію виконкому мене зареєстрували й відкрили чергу. Тому коли прийняли Постанову № 208, я була першою в тій черзі з-поміж ВПО — переселенців. У серпні 2018 року я оформила всі потрібні документи, але викупити квартиру, яку орендувала, змогла тільки через два роки. Весь цей час коштів за цією програмою в наше місто не надходило».

 

Читайте також: Дорогі «квадрати»


Жінка пояснює, що крім відсутності фінансування є безліч інших проблем: часто виділеної суми не вистачає для придбання житла тієї площі, яку передбачає Постанова. Інколи власників житла не влаштовують умови, відповідно до яких гроші вони отримають лише за декілька днів після підписання документів про купівлю-продаж. Забудовники теж не дуже охоче зголошуються, а для придбання житла для неповнолітнього потрібен дозвіл опікунської ради, яка виносить свої рішення раз на місяць. «Але все одно я дуже рада, що ми з дитиною вже маємо де жити. Знаю, що разом зі мною отримав житло ще один ветеран-переселенець, але це настільки поодинокі випадки, що я можу вжити слово «пощастило». Хоча хотілося б, щоб усе відбувалося набагато простіше й згідно із законом».


У перший рік після підписання Постанови № 208 на компенсацію коштів для придбання житла з державного бюджету було виділено понад 40 млн грн. Тоді було зафіксовано, що одночасно учасниками бойових дій і переселенцями з офіційно підтвердженими обома статусами є три тисячі осіб. Відтоді кількість громадян, які належать до цієї категорії, не зменшилася, а темпи виділення компенсацій, на жаль, майже анулювали шанси більшості ветеранів отримати власне житло. Наприклад, тільки на Донеччині в черзі на квадратні метри від держави перебувають 854 учасники війни, які вимушено стали переселенцями. Дев’ятеро з них отримали інвалідність. І хоча влітку цього року прем’єр-міністр Денис Шмигаль оголосив про виділення додаткових 250 млн грн, які заплановано використати для придбання житла для 219 внутрішньо переміщених осіб, що захищали незалежність і територіальну цілісність України, у самих ветеранів особливого оптимізму це не викликає.

 

«Взагалі, закладені кошти — це десь одна десята частка з того, що необхідно, — вважає громадський активіст, переселенець і ветеран Віталій Овчаренко. — Наступного року планували виділити додатково 1,2 млрд грн, щоб ті, хто вже пройшов усі комісії й виконав усі умови, нарешті отримали ці виплати. Але голова бюджетного комітету депутат від «Слуги народу» Юрій Арістов відкинув усі вісім поправок зі збільшення фінансування за цією програмою, хоча в інших статтях видатків — на дороги чи поліцію — є згода на значно більші додаткові суми. Наразі боротьба за ці кошти триває. Для держави це не колосальна сума, а для певної категорії людей — єдина можливість отримати житло. Хоча особисто я волію сподівалися лише на себе з огляду на таке ставлення до ветеранів із боку держави, яку вони без вагань пішли захищати». 

схожі публiкацii