Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-10-23 15:32 Оксана Дмитренко
  ▪   Лисичанськ

«Тайна вечеря» ОПЗЖ та відсутність даних про рейтинги. Луганщина наприкінці виборчої кампанії

Для Луганщини цьогорічні місцеві вибори були сповнені несподіванок, які почались задовго до початку кампанії та резонансними подіями під час перебігу перегонів.

Скасування виборів та нові райони

Перша неочікувана подія на Луганщині сталася 8 серпня. ЦВК скасувала місцеві вибори на частині території області. Голова Луганської військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Сергій Гайдай у листі до комісії посилався на складну суспільно-політичну ситуацію у вісьмох ОТГ. Зокрема, йшлося про неможливість гарантувати безпеку мешканців під час проведення виборчого процесу в населених пунктах на відстані 30-35 км від лінії розмежування силами правоохоронців.

ЦВК мотивувала своє рішення довірою очільнику області та неможливістю перевірити надану інформацію. Тож виборців Попасної, Горська, Лисичанська, Сєверодонецька та прилеглих селищ лишили без права обирати місцеву владу. Коли відбудуться вибори у перелічених громадах – невідомо, хоча більш-менш стабільний режим тиші на передовій триває вже третій місяць.

Політичним силам, які мали намір стати частиною місцевих рад, у пригоді стала реформа децентралізації. У липні 2020 року верховна Рада ухвалила поставу «Про створення та ліквідацію районів», за якою частину районів області ліквідовано. Замість 18, стало усього вісім районів. З них на вільній території Луганщини утворили чотири райони: Сєверодонецький, Сватівський, Старобільський та Щастинський. За кількістю населення найбільшим районом області став Сєверодонецький. До нього увійшли колишні Кремінський та Попаснянський райони, а також міста Лисичанськ, Сєверодонецьк та Рубіжне.

 

Читайте також: Харків між Кернесом і Кернесом

 

Враховуючи скасування виборів на частині території, депутатів Сєверодонецької районної ради будуть обирати лише мешканці Кремінщини та Рубіжного. Прикро, але це лише 65 тис. жителів із загальної чисельності у понад 325 тис. мешканців усього району.

Найбільш амбіційні політики зрозуміли, що час пробувати свої сили на виборах в інших громадах. Зокрема, ексдепутати Сєверодонецька та Лисичанська потрапили до списку політичної сили «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ) як кандидати у депутати Сєверодонецької районної ради. Член партії «Наш край» (НК) Дмитро Конов, який планував стати міським головою Лисичанська, тепер балотується до Рубіжанської міської ради. Відомий організацією чисельних скандалів ексзаступник міського голови Сєверодонецька Григорій Пригеба хоче потрапити до Кремінської міської ради у складі «Радикальної партії» Олега Ляшка.

Відсутня соціологія та очевидні лідери

На Луганщині дуже рідко проводять соціологічні опитування. Не винятком стала і цьогорічна кампанія місцевих виборів. Жодна варта довіри соціологічна група не оприлднила даних про підтримку населенням області політичних сил.

Попри відсутність соціології та зважаючи на настрої в області, можна прогнозувати, що лідерами місцевих виборів є партії ОПЗЖ та НК. Третє місце, за наявності рейтингу, посіла б президентська партія «Слуга народу».

Зважаючи на молодий, активний склад «Партія Шарія» можливо потрапить до міської ради Рубіжного. Обласна ланка «Батьківщини» амбітно включилася у виборчий процес, тому має всі шанси вибороти певний відсоток місць у радах області. Політичні партії «Опозиційний блок», «За майбутнє» та «Україна славетна» можна назвати технічними, адже вони у виборчому списку будуть лише забирати певну кількість голосів у великих партій.

Щодо посади голови громад, то зважаючи на успішну минулу каденцію, деякі очільники сміливо можуть обійти конкурентів шляхом самовисування. Наприклад, кандидат на посаду Новопсковського селищного голови Вадим Гаєв є чинним головою Новопскова. Гаєв заручився певною підтримкою громади через активну, цілеспрямовану діяльність на своїй посаді, тож у нього є всі шанси зайняти крісло голови вдруге без підтримки політичної партії.

Зовсім протилежний приклад – кандидат на посаду міського голови Кремінної Наталія Чехута, яка балотується від партії «За майбутнє». Чехута займала посаду очільниці Кремінської районної ради, з якої її звільнили навесні 2019 року. На минулих місцевих виборах 2015 року вона була обрана до складу районної ради у списку партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Зараз Чехута заручилася підтримкою нової політичної сили.

Правопорушення та традиційні політтехнології

На сайті ОПОРА вказано, що загалом від початку виборчого процесу поліцією Луганської області зареєстровано 126 повідомлень щодо можливих порушень виборчого законодавства. За результатами перевірок відкрито 13 кримінальних проваджень та складено 22 адміністративні протоколи. Порушення здебільшого стосувалися неправильно надрукованих матеріалів передвиборчої агітації. Без вказаних вихідних даних та тиражу або підписаних російської мовою, що зовсім не дивно для російськомовного регіону.

Мова є своєрідним засобом агітації. Не секрет, що «Опозиційна платформа – За життя» відверто ігнорує закони України, проте має прихильність електорату у регіонах, які межують з Росією. ОПЗЖ не змінює собі. У цій кампанії на Луганщині так само представлені плакати типу «Вместе ради мира и порядка на местах», «Не словами, а делами», «Имею право избирать». Пояснення їх дій зрозуміле – стати ближчими до електоральної більшості, тобто до людей передпенсійного та пенсійного віку, які розмовляють російською.

 

Читайте також: Луганщина. Дві колони ОПЗЖ

 

Щодо злочинних дій, то правоохороннці зареєстрували пошкодження агітаційних наметів ОПЗЖ у Рубіжному та Кремінній. Зловмисники, одягнені в чорне та у масках, підбігали до наметів з ножами, різали їх та знімали на камеру.

Окрім агітаційних матеріалів, ця кампанія запам’ятається великими суперечками під час роботи міської територіальної виборчої комісії (ТВК) у Рубіжному. Багато хто припускає, що під постійними сварками криється політтехнологія. Задум зовсім не новий. Його автором можна назвати політтехнолога народного депутата Сергія Дунаєва Євгена Байрамова – відомого на Луганщині фахівця з роботи виборчих комісій. Саме Байрамов нібито давав відповідні вказівки членам міської виборчої комісії у Лисичанську у 2009 році, коли Сергій Дунаєв одержав перемогу та став міським головою. У 2015 році міська виборча комісія у Лисичанську вказала на недоліки у документах політсилі «Наш край» – найбільшому противнику «Опозиційного блоку». Тоді теж зусиль до пошуку помилок доклав Євген Байрамов.

У 2016 році Байрамов очолив окружну виборчу комісію №114, яка займалася виборами народного депутата після переходу Юрія Гарбуза на посаду керівника Луганщини. Робота Байрамова у комісії завершилася його побиттям біля власного під’їзду. Місцеві ЗМІ тоді написали «сумно закінчилася чергова гра у вибори афериста нардепа Дунаєва Байрамова».

На місцевих виборах 2020 року, політтехнологію було удосконалено та ретельно сплановано. ОПЗЖ у Рубіжному самостійно змінювали своїх членів ТВК, відтягували терміни реєстрації документів та влаштували мітинг задля привернення уваги до самих себе.

Окрім того, за десять днів до виборів у ТВК спалахнула ще одна проблема – вибір типографії. Під пильним оком телевізійників, після тривалої дискусії члени ТВК обрали харківську фірму для друку бюлетенів. Критики ухваленого рішення було не мало. Дехто припускає, що обрана типографія друкує не повністю захищені бюлетені, які легко фальсифікувати.

Хабар у Кремінній

До гучних передвиборчих баталій можна сміливо віднести й затримання нібито на хабарі заступника міського голови Кремінної. 17 жовтня прокуратура Луганщини розмістила інформацію про затримання посадової особи на хабарі. За даними слідства він отримав 46 тис. грн за визнання підприємства переможцем тендерної процедури. Чиновника затримали правоохоронці у службовому кабінеті під час передачі грошей.

Міський голова Кремінної Юрій Прокопенко назвав події «політичним тиском та залякуванням зі сторони опонента» на передвиборчих перегонах. Прокопенко балотується в очільники міста на другий термін, але має серйозних конкурентів. Серед них –представник ОПЗЖ Володимир Струк, який провів гучну виборчу кампанію у Кремінній, влаштовував вуличні вечори з виступом оркестру та естрадних колективів, а також роздавав продуктові набори. Окрім того, у списку кандидатів є ще одна людина із прізвищем як у чинного мера – Прокопенко.

«Мій конкурент піде на будь-які брудні методи, аби прийти до влади у нашому місті», – заявив мер, який балотується шляхом самовисування. Проте у передвиборчій газеті «Нашого краю» йому виділено окреме місце для підтримки.

Допомога постраждалим від пожеж

Серйозний уплив на хід кампанії справили пожежі на Луганщині. Масштабне лихо нібито не належить до виборів, але, звісно, жодна політична сила не змогла лишитися осторонь того, що відбувається.

Політики відкривали штаби з допомоги постраждалим (ОПЗЖ), координаційні центри («Слуга народу»), збирали речі та гроші для постраждалих («Партія Шарія», «За майбутнє»), лаяли чиновників та посилали своїх волонтерів на допомогу до епіцентру подій («Наш край»). Народні депутати робили гучні заяви та терміново їздили у Луганську область.

Підтримка народних депутатів

Під час пожеж на Луганщину завітав нардеп від «Слуги народу» Олексій Кузнецов. У тандемі з головою Луганської військово-цивільної адміністрації Сергієм Гайдаєм та кандидатами до міських та сільських рад від партії «Слуга народу» допомагав постраждалим речами та харчуванням.

Трохи згодом, 20 жовтня, на Луганщину завітали лідери ОПЗЖ, нардепи Віктор Медведчук та Вадим Рабінович. Завітали до найкращого ресторану Сєверодонецька, де під гучні пісні та щедрий фуршет зібрали представників партійної ланки Луганської області.

 

Читайте також: Боротьба за заводські голоси

 

Подію назвали «Форум миру «Мир рідній Луганщині». Під час заходу народні депутати пообіцяли, звісно ж, мир на Донбасі, відновлення роботи проблемних містоутворюючих підприємств регіону та полаяли очільника області і президента.

Невідомо, чому захід проходив у місті, в якому скасовані вибори й чому Медведчук та Рабінович не відвідали інші куточки області та не спілкувалися з мешканцями. Окрім того, на захід не приїхали народні депутати Сергій Дунаєв та Юрій Бойко, що може свідчити про остаточний розкол всередині партії «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ).

Натомість за столом президії, поруч з Медведчуком та Рабиновичем сидів народний депутат від ОПЗЖ від 113-го округу Олександр Лукашев, який, зазвичай, з’являється на публічних заходах Луганщини у складі політичної сили «Наш край». Окрім того, Лукашев працює керівником юридичного відділу Благодійної організації «Фонд Сергія Шахова». Тому, якщо всі керівники партії ОПЗЖ можливо й не мають домовленостей із «Нашим краєм» щодо сфер упливу в регіоні, то певна їх частина – точно має.

Характер кампанії

Враховуючи всі події можна назвати місцеві вибори на Луганщині 2020-го спокійними та врівноваженими. Зазвичай запекле протистояння точиться в великих громадах, де є великі місцеві бюджети, але цього року найбільші міста області лишилися осторонь виборів. На жаль, мешканці байдуже віднеслися до скасування можливості обирати, бо за останні роки розчарувалися у своїх обранцях. Регіон не розвивається і в цьому винна не тільки війна.

Говорити про проблеми і вирішувати їх це різні речі. Більшість населення Луганщини, яке все ж буде обирати, не чекає великих змін від жодної партії. Все ж, голосування відбудеться вже у цю неділю, 25 жовтня. Лишається сподіватись на хорошу явку виборців, дотримання протиепідеміологічних заходів на дільницях та чесну роботу виборчих комісій.

схожі публiкацii