Світ 2020-08-25 17:00 Дзяніс Івашин
  ▪   редактор білоруської версії сайту міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, Мінськ

Кремлівські інтриги як загроза Мінську

Навіщо Росія повторює в Білорусі український сценарій гібридної агресії

Події в Білорусі, що відбуваються протягом останніх місяців, починають чітко нагадувати пряме російське втручання у внутрішні справи України на рубежі 2004-2005 і 2013-2014 рр. Виникає стійке відчуття того, що в Білорусі Російська Федерація застосовує український сценарій гібридної агресії, але модифікований з урахуванням білоруських особливостей.

Остання електоральна кампанія в Білорусі, основною метою якої було чергове «елегантне» переобрання диктатора Лукашенка, запустила процеси, які загрожують стерти білоруську державу з політичної карти світу. Необхідну підготовку для цього ще два роки тому активізувала легальна резидентура російських спецслужб, організована на базі підрозділів МЗС РФ в Білорусі.

 

Резидентура

Очільник дипломатичної місії РФ в Білорусі Міхаіл Бабич, біографія якого тісно пов'язана з КГБ та ФСБ, мав значні можливості сприяти проведенню в Білорусі активних заходів по лінії російської зовнішньої розвідки починаючи з 2018 року. Це розвідувально-агентурна діяльність, вербування представників військово-політичного керівництва держави, регіональної номенклатури, бізнес-кіл, а також впливових фігур громадянського суспільства Білорусі.

Як член Ради безпеки РФ, Міхаіл Бабич брав участь у запуску спецоперації окупації Криму. Саме ця обставина стала ключовою у рішенні Києва відмовити в узгодженні його кандидатури на посаду посла РФ в Україні. Позиція ж Мінська по відношенню до цього «посла війни» навпаки виявилася більш погоджувальною.

 

 

Читайте також: Александра Гужон: “Білоруський режим поступово адаптується до протестів”

 

Протягом останніх двох років Посольство РФ в Білорусі було перенасичене співробітниками Головного управління Генштабу ЗС РФ (колишнє ГРУ), СЗР і ФСБ. Перебуваючи безпосередньо в Білорусі вони могли опрацьовувати реалізацію всіх можливих сценаріїв з примусу режиму Лукашенки до повноцінної інтеграції Білорусі в рамках так званої «Союзного Держави».

Для цього РФ необхідно максимальне ослаблення режиму Лукашенки, створення умов для відновлення проти нього міжнародної ізоляції, надмірне збільшення токсичності самого диктатора, а в разі необхідності задіяння контрольованого трансферу влади і заміна його на іншу проросійську фігуру. Значну роль для реалізації цього сценарію грають агенти впливу РФ на всіх рівнях системи держуправління РБ.

 

«Нова опозиція»

Очевидно, що чергова кампанія по переобранню Лукашенки в серпні 2020 року була обрана для ключового удару. У травні, за три місяці до цього, раптово з'являються три нових опонента до чинної влади, які ніколи до цього не були суб'єктами політичного процесу і не заявляли про свої претензії на найвищу посаду в державі. Всі особи цієї «нової опозиції» так чи інакше пов'язані з Російською Федерацією. Показово, що білоруські національно-демократичні чинники у «нової опозиції», як і питання національного розвитку чи сприяння зміцненню національної ідентичності - взагалі відсутні.

Незареєстрований кандидат в президенти Валерій Цапкала почав свою кар'єру співробітником Посольства СРСР в Фінляндії, яке було наповнено агентурою Першого головного управління КГБ - попередника Служби зовнішньої розвідки РФ. Тривалий час він підтримував тісні зв'язки з російським черносотенцем Валерієм Скурлатовим. Разом з ним входив до правління російської партії «Возрождение», метою якої біло відновлення СРСР в межах 1945 року.

За півмісяця до закінчення електоральної кампанії Цапкала втік до Росії і звернувся до Путіна з відкритим листом, в якому попросив його підтримати проведення «вільних президентських виборів», а також висловився на захист затриманих у Білорусі російських бойовиків. Російські ЗМІ активно висвітлюють його політичну активність. Цапкала можна назвати основним претендентом на головну роль в «новій опозиції».

 

 

 

Читайте також:  «Фантастична трійка»

 

 

Ще одним новоявленим опонентом Лукашенки з президентськими амбіціями став бізнесмен Сяргєй Ціханоуський. Маючи свої основні активи в Росії, він починає раптово проводити медіа-активність в Білорусі в березні 2019 року, коли в посольському кріслі РФ в Мінську ще перебував Міхаіл Бабич. Його перше відео на YouTube-каналі «Страна для жизни» набирає відразу ж десятки тисяч переглядів, що може свідчити про цілеспрямоване фінансування каналу. До цього абсолютно невідомий в політичних колах, він починає проводити зустрічі з лідерами білоруського опозиційного мейнстріму. Феноменально, але рівно за рік Ціханоуський стає фігурою, яка починає претендувати на найвищу посаду в державі.

Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm встановила, що Сяргєй Ціханоуський в 2017 році незаконно відвідував тимчасово окуповану територію Криму, виявила його відеозвернення про «русский мир», в якому він стверджує що Білорусь була також частиною цього «миру».

Його дружина Святлана Ціханоуська, яка мобілізовувала весь протестний потенціал Білорусі, стала основним опонентом Лукашенки. Каталізатором цьому послужила проведена наприкінці травня 2020 року провокація спецслужб щодо її чоловіка з подальшим інтернуванням його в каземати слідчого ізолятора. Об'єднаний штаб «нової опозиції», який згуртувався навколо її персони - свого єдиного зареєстрованого кандидата - в повній мірі використав накопичений соціальний капітал її чоловіка. Ціханоуська при цьому завжди заявляла про свій суто технічний статус кандидата. 11 серпня вона також втекла з Білорусі та на даний момент фізично віддалена від об'єднаного штабу. Зроблені нею заяви перевели радикалізацію масового протесту в мирне русло.

Незважаючи на те, що Ціханоуська відверто називає Росію «старшим братом», а її риторика полягає в проросійському дискурсі, є ймовірність того, що при необхідному протистоянні впливу міжнародних акторів вона все ж буде сприяти реалізації власного білоруського сценарію.

 

 

Читайте також:  Ольга Жіль-Белова: «Мобілізація, що розтяглася в часі, видається єдиною можливістю змінити долю Білорусі»

 

Віктар Бабарика, ще один новоявлений опонент Лукашенки з президентськими амбіціями, безпосередньо афілійований із стратегічно важливою державною російською компанією Газпром, двадцять років очолював її білоруську «дочку» - Белгазпромбанк. Бабарика займав керівну посаду в структурі, доходи від діяльності якої йшли в тому числі і на фінансування російської військової агресії в Грузії, Україні та Сирії. За допомогою Белгазпромбанку Росія здійснювала також прямий тиск на Білорусь в енергетичній сфері.

У 2010 році саме за допомогою Газпрому і його дочірньої компанії «Газпром-Медіа Холдинг» (телеканал «НТВ») Росія здійснювала повноцінну інформаційну війну проти режиму Лукашенка. Основним продуктом цієї війни став багатосерійний фільм «Крестный батька», який в деякій мірі вплинув на масовість протестних виступів проти влади в грудні 2010 року, коли відбулися так звані «президентські вибори». На той момент перед РФ стояло завдання зупинити небезпечне для неї зближення Республіки Білорусь з ЄС, активізувати розгортання Митного союзу і примусити Мінськ до входження в Єдиний економічний простір.

Залучення репресивного апарату, жорстокий розгін протестуючих 19 грудня 2010 року, арешти сотень людей по всій країні та їхнє кримінальне переслідування занурила режим Лукашенка в міжнародну ізоляцію. Цілі і завдання РФ були повністю виконані. Крім цього, Росія отримала стратегічний контроль над газотранспортною системою Білорусі, стала єдиним кредитором і постачальником енергоресурсів до країни. Білоруська держава багато в чому втратила самостійність зовнішньої політики, ставши за багатьма ознаками російським протекторатом.

 

Примушення до інтеграції

Через 10 років аналогічним чином РФ використовує в своїх цілях «президентські вибори» в Білорусі і намагається реалізувати поточні геополітичні завдання. Безпосередню допомогу при цьому надають прямі агенти російського впливу, якими перенасичена вся система держуправління РБ.

9-12 серпня 2020 року весь світ був шокований відвертим терором, який застосували силові підрозділи проти мирного населення Білорусі. На даний момент офіційно підтверджена смерть не менше трьох учасників акцій протесту проти диктаторського режиму. Це Аляксандр Тарайковський з Мінська, Аляксандр Віхор з Гомеля і Геннадій Шутов з Берестя. Сотні людей отримали вогнепальні поранення, а також травми від розриву гранат.
По всій країні були затримані близько 7000 осіб, в відношенні значного числа з них були застосовані тортури та знущання. Багато з них утримувалися в нелюдських умовах, по 50 осіб в камерах, розрахованих на чотирьох.

Загибель людей, велика кількість поранених, абсолютно невмотивована особлива жорстокість підрозділів МВС, ненадання інформації родичам затриманих в перші дні, стала основним тригером загальнонаціональних масштабних мирних акцій протесту, яких раніше не знала Білорусь. Є свідчення, що до каральних операцій проти учасників протестів були залучені навіть елітні Сили спеціальних операцій ЗС РБ. Іншими словами, проти мирних людей направили навіть армію.

 

 

 

Читайте також: Білоруські ультрас. Натхненні Україною

 

 

Якщо в перші дні на протести виходили десятки тисяч по всій країні, то після відвертого терору проти населення ця кількість збільшилася на порядок. Також це стало однією з основних причин організації широкого страйкового руху.

Подальша логіка дій режиму говорить про те, що процеси протидії створеної для нього загрози знаходяться вже очевидно під контролем зовнішнього російського управління.

Як і в 2010 році, після деякої відлиги у відносинах із Заходом риторика Лукашенки повністю змінилася, з'явилися звинувачення у втручанні Польщі, Чехії, США і Великої Британії. Очевидно, боязнь все наростаючого потенціалу мирного білоруського протесту, барикади на вулицях Мінська, вуличні бої одразу в декількох містах та небезпека втрати реальної лади стала причиною звернення режиму Лукашенка по допомогу до РФ. Також він віддав Росії затриманих раніше бойовиків ПВК «групи «Вагнера».

За офіційною версією слідчих органів Білорусі, це проксі-формування Генерального управління Генштабу ЗС РФ було надіслано для дестабілізації обстановки в країні. Передача «вагнеровців» відбулася незважаючи на завдання істотного збитку відносинам з українською стороною, яка зажадала їхньої видачи. Багато хто в Україні сприйняв це як абсолютно ворожий крок, який ставить режим Лукашенки в один ряд з державою-агресором РФ.

Україна вперше відкликала з Білорусі свого посла для проведення консультацій, а міністри закордонних справ Євросоюзу прийняли рішення про запровадження санкцій проти причетних до розгону акцій протесту і фальсифікації результатів «виборів» в Білорусі.

 

Антикризове управління Білоруссю

12 серпня спільнота InformNapalm зафіксувала переміщення двох літаків Ту-134АК Повітряно-космічних військ ЗС РФ на територію Білорусі. Ці спецборти VIP-класу перевозять російських військових рангом не нижче заступника міністра оборони РФ разом з обслуговуючим персоналом.

16 серпня російська сторона офіційно підтвердила Лукашенкові свою готовність сприяти у вирішенні проблем на підставі Договору про створення так званої «Союзної Держави», а в разі потреби і в контексті ОДКБ.

Уже ввечері 18 липня в національному аеропорті «Мінськ» приземлився спецборт Ту-204/2014ВПУ. Встановлено, що оператором літака є Спеціальний льотний загін «Россия» Управління справами президента РФ. Він обладнаний висотним пунктом управління і був побудований спеціально для ФСБ РФ. СЛЗ «Россия» перевозить передусім найвищих представників системи держуправління РФ. Тобто на термінові переговори до Мінська міг прилетіти як директор ФСБ, так і члени апарату Путіна.

Все це свідчить про те, що Росія проводить з Лукашенком інтенсивні перемовини, а також консультує його на найвищому рівні. Цілком можливо в Білорусь були доставлені російські військові фахівці, радники і політтехнологи, які на місці здійснюють «антикризове управління» ситуацією. Саме цим можна пояснити раптове проведення вперше з 1994 року масових акцій на підтримку Лукашенки по всій Білорусі.

 

 

Читайте також: Казка про бацьку. Чому більшість українців симпатизувала Лукашенку

 

За своїм духом, формою та змістом вони чітко нагадують мітинги «Антимайдана», спеціально організовані для мобілізації прихильників Януковича й протистояння Революції Гідності. Учасників мітингів як в Мінську, так і в регіонах масово звозили на автобусах з різних регіонів Білорусі. Під час їх проведення широко використовується атрибутика (про)російського чорносотенного руху «НОД» і державні прапори Росії.

Поява Лукашенки на центральному мінському проспекті в бойової екіпіровці з автоматом АКС на тлі спецпідрозділів та внутрішніх військ, причетних до особливо жорстокого придушення мирних протестів, практично переводить його у розряд російських польових командирів, яки перебувають на ручному керуванні, на кшталт Кадирова чи ліквідованого Захарченка. Ймовірно, це також результат роботи російських політтехнологів, яки раніше створювали образ супергероя для Путіна. В будь-якому разі надмірне збільшення токсичності Лукашенка вже досягнуто.

Разом з тим кремлівськими стратегами здійснюється спроба штучно розпалити громадянський конфлікт в Білорусі та створити чинник застосування сили вже від імені частини суспільства, що підтримує Лукашенку. Аналогічні заходи РФ здійснювала в Україні під час та в період між  двома останніми Революціями. В опублікованих матеріалах міжнародної спільноти InformNapalm щодо листування архітекторів «Русской весны» - очільника апарату Путіна Владислава Суркова (SurkovLeaks) та представника Інституту країн СНД Констянтина Затуліна Кірила Фролова (FrolovLeaks) - приведений весь механізм застосування Росією цього елементу гібридної війни.

 

Поглинання країни

Тим часом страйкуючих журналістів і техперсонал Белтелерадіокомпанії вже замінили на декілька груп російських фахівців з ведення інформаційної війни. Пряму трансляцію з акцій на підтримку Лукашенка вже здійснює один з основних російських пропагандистських каналів RT. Очевидно, що пріоритетними цілями РФ на даному етапі є встановлення контролю над інформаційним простором та суспільної-політичною сферою Білорусі.

До цього часу в РБ був відсутній впливовий суб'єкт політичного поля, який представляв та артикулював інтереси Кремля. Тому для здійснення значного впливу Росія може використовувати наявний потенціал для створення псевдодемократичного опозиційного руху, свого роду аналога (про)російської партії «ОПЗЖ» в Україні. Не виключено, що даний рух може з'явитися з надр структур «нової опозиції».

Вочевидь, магістральним напрямком для РФ є взяття під свій контроль системи держуправління, а також силового блоку РБ. Крім цього, Росія, як і в 2010 році має намір отримати повний доступ до ключових галузей білоруської економіки.

В даний момент як представники режиму Лукашенка, так і російські ЗМІ, синхронно проводять інформаційно-психологічні операції по створенню уявної загрози з боку НАТО і, перш за все, Польщі, яка нібито прагне захопити в Білорусі західні території. Для протидії цій «загрозі» в Гродненську область вже перекинуті значні сили та засобі ЗС РБ. Громадська думка як Білорусі, так і Росії готується для виправдання можливого російського вторгнення в країну.

 

 

Читайте також: Зірваний «церковний аншлюс»

 

 

Все це створює оперативний простір для проведення диверсій будь-якого роду, які в свою чергу дозволять задіяти на території Білорусі російські війська в рамках «Союзної Держави» або ж виконання положень ОДКБ. Очевидно, режим Лукашенка може до цього вдатися в разі втрати контролю над ситуацією в країні.

Слід особливо зазначити, що біля кордону України та Білорусі вже сформована єдина наступальна лінія Збройних сил РФ. Біля білоруського кордону дислокуються ударні формування 144-ї мотострілецької дивізії 20-ї загальновійськової армії ЗС РФ. Військова техніка перебуває в повній бойовій готовності у польових таборах в місті Клинці Брянської області та в місті Єльня Смоленської області, поряд з основними шляхами сполучень, які ведуть у Білорусь. У другому ешелоні знаходяться формування основного бронетанкового кулака РФ - 1-ї танкової армії.

На жаль, на даний момент Росія має в своєму розпорядженні весь арсенал основних сил та засобів для встановлення повного контролю над Білоруссю. Геостратегічною метою РФ є повноцінне розгортання «Союзної Держави Росії та Білорусі» з прицілом на інкорпорацію до неї окупованої території України.

 

Білоруська шахівниця

Перешкодою для розвитку цих подій може стати воля і мудрість білоруського народу, який цілком може і повинен реалізувати свій власний сценарій і зробити остаточний цивілізаційний вибір. Без сумніву, впливати на цей вибір та грати на політичній шахівниці Білорусі дуже активно будуть й потужні зовнішні актори, передусім країни ЄС, США, Велика Британія, Росія та КНР. Зміни в Білорусі кардинальним чином впливають на баланс сил на всьому європейському континенті.

схожі публiкацii