Світ 2020-08-16 11:07 Ворожбит Ольга

Сабольч Паньї: «Проурядові угорські медіа часто покладаються на кремлівські наративи»

24 липня понад 70 працівників найбільшого угорського незалежного інтернет-порталу Index написали заяви на звільнення.

Причиною стало те, що напередодні власник видання Ласло Бодолай вирішив звільнити головного редактора Index Сабольча Дулла. Журналісти назвали такий крок утручанням у редакційну політику порталу. За останні 10 років для угорського медіа-ландшафту звільнення всієї редакції незалежного видання внаслідок тиску далеко не новинка, а швидше негативна практика. Про свободу слова в Угорщині, зміни в медійній сфері країни від початку урядування кабінету Віктора Орбана та роль російських інформаційних наративів Тиждень поговорив із угорським журналістом-розслідувачем, лауреатом European Press Prize 2018 Сабольчем Паньї.


Як змінився медіа-ландшафт Угорщини після того, як у 2010 році до влади прийшов Віктор Орбан і партія «Фідес»?


— У 2010 році новий уряд Віктора Орбана був дуже відкритим щодо своєї медіа-стратегії. Вона мала збалансувати попереднє медіа-середовище, у якому, як стверджували, домінував ліво-ліберальний наратив. Бажання збудувати праву медіа-імперію, таку само потужну або й потужнішу за те, що вони називали ліво-ліберальним конгломератом, було відкритою політикою. Усе почалося з суспільного телебачення. Там звільнили всіх, хто не бажав співпрацювати. Уряд перетворив суспільне телебачення, суспільне радіо й державну агенцію новин на машину для пропаганди. Остання структура — дуже важливий гравець, оскільки це єдина угорська агенція новин.


Друга хвиля розпочалась у 2014 році, коли Віктор Орбан знову переміг на виборах. Саме тоді дружні до уряду бізнесмени почали скуповувати колись незалежні медіа. Вони придбали другий найбільший угорський приватний телеканал TV2, який нині є найбільшим урядовим джерелом дезінформації. Він показує продукт справді низької якості. Так само, як тепер Index, вони тоді вбили Origo, колишнього суперника цього видання: звільнили головного редактора, після чого на знак протесту звільнилися більшість членів редакції, тож ці історії дуже схожі.

 

Читайте також: Обов’язок дбати


Угорський уряд завжди запевняв, що не втручається у справи медіа і що цим займаються бізнесмени. Однак що робив уряд? Державні банки давали бізнесменам дешеві позики, щоб вони купували незалежні медіа. Так від 2014 до 2016 років ці бізнесмени зуміли придбати всі угорські місцеві газети. Це дуже важливо, оскільки для людей у сільській місцевості вони є первинним джерелом новин. А ті люди — це саме ті, хто голосує за Віктора Орбана. Уряду важливо домінувати на медіа-ринку поза Будапештом. 2016 рік також став переломним. Саме тоді фактично за ніч викупили й закрили найбільшу угорську щоденну газету Népszabadság. І звільнили всіх її працівників.

 

У 2010 році точилося багато дискусій щодо нового тоді закону про медіа. Чи були вже згадані вами зміни в угорському медіа-ландшафті якось із ним пов’язані?


— Закон про медіа зчинив багато шуму, проти нього протестували чимало людей. Він, звісно, створив регуляторний орган (угор. Nemzeti Média és Hírközlési Hatóság, NMHH, або Національне управління засобів масової інформації та комунікацій. — Ред.), що має право накладати штрафи на журналістів та ЗМІ, але він не був ключовим фактором того, що сталося. Основним стало спотворення медіа-ринку через створення фейкових інвесторів і бізнесменів, які скуповували ці медіа. Історія закінчилась у 2018-му, коли всі ці, здавалося б, приватні бізнесмени одночасно пожертвували придбане неурядовому фонду (угор. Közép-Európai Sajtó és Média Alapítvány, або Центральноєвропейський медіафонд. — Ред.), який очолює особа, близька до керівної партії. Тож тепер уся система працює централізовано та її контролює наглядова рада. Це класичний спосіб відмивання грошей: ви передаєте державні гроші приватним особам, потім вони повертають усі викрадені активи в одне місце, а далі все контролює уряд. Повернуся до вашого запитання. Ні, закон про медіа не вплинув на мою роботу чи роботу тих, кого я знаю. Він просто створив певну правову базу.

 

Повернімося до історії з Index. Наскільки мені відомо, у 2018 році також були розмови про те, що видання можуть закрити через зміну власника. Що насправді тоді відбулося?


— Цю історію ускладнює роль олігарха на ім’я Лайош Шімічка, тодішнього найближчого друга Віктора Орбана. Фактично було так: Віктор Орбан був політиком, а Шімічка займався економічними питаннями. Він відповідав за побудову цієї медіа-імперії, але в 2014–2015 році Орбан і Шімічка посварилися, між ними почалася війна. Вона тривала з 2015 до 2018 року, що, звісно, вплинуло на плани уряду придушити Index. Шімічка був таємним власником цього медіа. Він купив його, щоб перетворити у провладне видання. Однак тоді, коли Index опинився у його власності, між ним та Орбаном розпочалося протистояння. Тож він вирішив дозволити виданню ще кілька років пожити вільним життям. На виборах 2018 року Шімічка знову був в опозиції, але програв. Після цього він капітулював і продав свої медіа-активи й інші компанії людям Орбана.

 

Читайте також: Внутрішня імперія

 

Я працював в Index із 2013 до 2018-го, і вже тоді пліткували, що нас купить якийсь дружній до уряду бізнесмен, який звільнить головного редактора. Тож це була постійна непевність, що тривала роками, оскільки структура власності не була прозорою. Ми не знаємо, чому це трапилося саме зараз. Угорські видання пишуть, що з огляду на те, що до наступних виборів залишилося ще два роки, Віктор Орбан, імовірно, прагне розв’язати всі медійні проблеми, що залишилися. Тобто він хоче, щоб до початку кампанії Index і деякі інші мейнстримні видання перебували під наглядом.

 

У своїй статті про закриття Index ви згадуєте про скандал із послом Угорщини в Перу через дитячі порно-фотографії, який активно висвітлювало видання. Чи могла ця історія якось спровокувати звільнення головного редактора?

 

— Ця історія — приклад того, як Index задавав порядок денний. Але не причина того, що трапилося зараз. Торік був інший великий скандал, який видання не обійшло увагою. У пресу злили фотографії та відео, на яких один із мерів розважався із проститутками на яхті в Адріатичному морі. Журналісти Index чимало уваги приділили цій історії й намагалися розкопати скандал глибше. Багато людей дізналося про нього саме завдяки цьому виданню. Усе це відбулося напередодні місцевих виборів, на яких керівна партія програла (вони втратили Будапешт та кілька ключових міст). Розслідування вплинуло на громадську думку. Це і стало причиною того, чому вони хотіли закрити медійні проблеми напередодні парламентських виборів. Урядові політтехнологи пояснювали програш тим, що Index і деякі інші видання, але насамперед Index, звернули на цю історію надто багато уваги.

 

Ви згадували про інтернет-портал Origo і про те, як після схожої ситуації із тією, що трапилася зараз з Index, його редакція зуміла заснувати нове видання. Які їхні успіхи?


— Наразі я працюю саме для цього видання. Але спершу поясню ситуацію, що склалася з Origo. Один із журналістів-розслідувачів із Origo висвітлював історію з готельними рахунками одного з найвпливовіших міністрів, який витратив чималі кошти на перебування у фешенебельних європейських готелях. Власником Origo був Magyar Telecom, що є місцевою філією Deutsche Telecom. У них була якась прибуткова справа з урядом. Для них було ризиковано, якби Origo опублікував історії, що можуть спричини проблеми для власника у взаєминах з урядом. Тож вони почали тиснути на редакцію. Тоді звільнили головного редактора, але на знак протесту заяви про звільнення написали також більшість журналістів. За кілька місяців видання офіційно перейшло у власність уряду.

 

Читайте також: Інформаційна криза

 

Головний редактор і журналіст-розслідувач, який займався тією історією з рахунками, вирішили натомість започаткувати Direct36: невелике видання, що спеціалізується на журналістських розслідуваннях. Я приєднався до нього у 2018-му. Нас семеро, і ми працюємо лише на внески й пожертви від читачів (це 80% нашого бюджету), а також на невелику інституційну підтримку від шведських, норвезьких і німецьких фондів. Така наша бізнес-модель. Також співпрацюємо з 444.hu, одним із небагатьох незалежних видань, що ще залишилися. Вони публікують наші матеріали. Ідея мого боса полягала в тому, що якщо ми хочемо працювати як незалежні журналісти, то єдиним можливим варіантом є працювати без власника, не сподіватися на рекламу чи інші речі, за допомогою яких уряд зможе на нас тиснути.

 

Чи є в Угорщині медіа, які мають іноземних власників?


— Найважливіша медіа-компанія, що має іноземного власника, — це найбільший приватний телеканал RTL: частина люксембурзької медіа-групи з однойменною назвою. Уряд уже давно тисне на них і погрожує додатковими податками. Усі інші медіа, що мали іноземних власників, продали свої активи або безпосередньо проурядовим бізнесменам, або ж у процесі купівлі-продажу ці видання все одно опинилися в руках людей Орбана. Наш прем’єр-міністр у своїх промовах зазначав, що у країні є певні сектори, де він хотів би досягти домінування угорських власників. Один із таких секторів — медіа.

 

Яких змін в угорських медіа можна очікувати в майбутньому? Чи можливі якісь зміни на краще?


— Те, що трапилося з Index, нас усіх шокувало. Мені здавалося, що Index надто великий для того, щоб із ним так чинити. Я гадав, що це створить велику хвилю протесту, яка політично сильно вдарить по керівній партії. Але, схоже, це все одно сталося б. Тому гадаю, слід очікувати на протилежне. RTL — найбільший приватний телеканал може стати наступною жертвою. 24.hu — найбільше незалежне видання після Index — уже перебуває на роздоріжжі. На його власника, угорського бізнесмена, нападають у проурядових медіа. Уже кілька років його так намагаються змусити продати свої активи людям Орбана. Тож я побоююсь, що ці два медіа можуть стати наступними жертвами. Поза тим, я оптимістично налаштований щодо того, що колишня команда Index розпочне щось своє зі стійким підґрунтям. Звісно, це видання не буде настільки популярним і впливовим, як Index, але це буде принаймні щось. Також з огляду на економічну кризу деякі незалежні видання можуть не витримати й закритися, що дуже погано.

 

Яка позиція російської пропаганди в угорських проурядових медіа?


— Проурядові угорські медіа часто покладаються на кремлівські наративи. Вони нерідко цитують Russia Today чи Sputnik, а також російські новинні агенції. І не тому, що Росія просить їх це робити, а тому, що їхні світогляд та інтереси збігаються. Журналісти, які працюють для угорських проурядових медіа, звісно, не є добрими фахівцями. Часто вони просто не можуть розрізнити, де правда, а де ні. Вони не розуміють, що такий кремлівський наратив — брехня, а сліпо йому довіряють. Було кілька великих скандалів, коли угорські медіа цитували кремлівську дезінформацію. Важко сказати, зумисне чи ні. Найчастіше вони цитують наративи, що стосуються Джорджа Сороса, інколи України з припущенням, що ЦРУ втручається у ваші справи, також у цьому списку перебуває питання міграції. Такі наративи змальовують Європу як ліберальну, неетичну імперію геїв, що занепадає, і таке інше. Також показують Анґелу Меркель та інших європейських політиків у негативному світлі й моляться на «сильних» лідерів: Путіна, Орбана чи Вучича. У нас також було кілька російських дезінформаційних сайтів у 2014–2015 році, але росіянам вони зараз уже просто не потрібні, бо проурядові медіа виконують цю роботу замість них.

 

А що це були за сайти? Щось на зразок Sputnik чи Russia Today?


— Ні, це були нішеві сайти. Russia Today ніколи не мала угорської версії. Їм це просто не потрібно. Але коли журналістам RT треба було знайти студію для інтерв’ю, то вони орендували її у штаб-квартирі угорського суспільного телебачення. Тобто між ними була тісна співпраця. 

 

--------------

Сабольч Паньї народився в Будапешті у 1986 році. Навчався у Будапештському університеті Лоранда Етвеша. У 2014-му був стипендіатом програми Едварда Марроу в Університеті Міннесоти; в 2017–2018-му перебував як запрошений дослідник на журналістській програмі ім. Губерта Гамфрі в Університеті Аризони. Від 2013 до 2018 року працював у найбільшому тоді угорському незалежному виданні Index. За матеріал, опублікований під час роботи там, став лауреатом European Press Prize. Із 2018 року працює як журналіст-розслідувач в угорському незалежному виданні Direct36.