Світ 2020-08-17 10:54 Бініон Майкл

Свіжа кров

Чи стане новий міністр фінансів Ріші Сунак конкурентом чинного прем’єра Великої Британії Боріса Джонсона

Він молодий, елегантний, розумний, компетентний і красивий, як кінозірка. Новий міністр фінансів Великої Британії Ріші Сунак, який на тлі епідемії коронавірусної хвороби намагається врятувати економіку від краху, став політичною сенсацією в уряді Боріса Джонсона. Він був майже не відомим до лютневого призначення на високу посаду, проте нині є надзвичайно популярним міністром в уряді й затьмарює самого прем’єра. Уже лунають спекуляції щодо того, що одного дня Ріші Сунак зможе замінити Джонсона.


У такому разі це стане дивовижею не тільки для Великої Британії, а й для всієї Європи. Сунак — син індійських іммігрантів зі Східної Африки. Якщо він очолить країну, то стане першим європейським лідером неєвропейського походження. Лео Варадкар, нещодавній прем’єр-міністр Ірландії, наполовину індієць, син індійського лікаря. Проте ніхто з темношкірих, індійців, китайців, арабів чи інших осіб неєвропейської зовнішності досі не досяг політичних вершин, попри зростання впливу представників етнічних меншин серед політиків Франції, Німеччини й Італії.

 

Читайте також: Між COVID-19 і Brexit


Ріші Сунак швидко отримав владу. Народився він у Великій Британії в індійській родині лікаря й фармацевтки, іммігрантів зі Східної Африки. Виростав як привілейована дитина. Навчався в одній із найвідоміших елітних приватних шкіл Великої Британії, де був старостою. В Оксфорді отримав диплом із відзнакою, а потім навчався у Стенфордському університеті Каліфорнії, де здобув ступінь магістра бізнесу. За час навчання познайомився з дочкою мільйонера — глави правління Infosys, однієї з найбільших компаній Індії у сфері високих технологій. Вони одружилися й нині мають двох дітей.


Сунак потрапив у політику тільки п’ять років тому, коли його обрали представником Північної Англії в парламенті на місце Вільяма Гейґа, колишнього міністра закордонних справ. Невдовзі Сунака призначили заступником міністра, але він усе одно був маловідомим. Прорив відбувся в лютому, коли Саджид Джавід (міністр фінансів, пакистанець за походженням) посварився з головним помічником Боріса Джонсона й подав у відставку. Сунака призначили на його місце. Тоді йому не було ще й 40 років. Як людину без досвіду на високій посаді в політиці його вважали неважливою постаттю, яка на все погоджуватиметься й догоджатиме Джонсону. Але Сунаку за кілька тижнів вдалося опрацювати національний бюджет і проявити свій авторитет на другій найважливішій посаді в уряді.

Сунака вже порівнюють із Джонсоном, репутації якого пандемія завдала удару. Джонсон — задерикуватий, неохайний, запальний, галасливий, схильний перебільшувати, приховувати погані новини й змінювати свою думку й політику. Натомість Сунак справляє враження


Усе змінила коронавірусна хвороба. Зненацька Великій Британії довелося витрачати мільярди фунтів, щоб урятувати економіку: компанії банкрутіли, крамниці, ресторани й фабрики зачинялися, а суспільне життя завмирало. Країна опинилася на межі економічної катастрофи. І Сунак не проґавив нагоди. Він швидко оголосив, що уряд виділить низку великих позик і грантів, зокрема пообіцяв виплатити 80% зарплат працівникам, які втратили роботу внаслідок пандемії. Ішлося про те, щоб платити зарплати понад 12 млн працівників упродовж трьох місяців, тобто про великі кошти. Також Сунак узявся відшкодувати вартість роботи британських потягів та автобусів, що не перевозили пасажирів і втрачали мільйони фунтів. Оголосив про підвищення зарплат ключовим медичним працівникам і працівникам екстрених служб. Зменшив податки на продаж будинків, щоб стимулювати ринок нерухомості, пообіцяв виділити кошти на інфраструктуру, щоб підтримати економіку, а коли карантин послабили, навіть запропонував споживачам виплати від уряду за кожну трапезу в ресторані, щоб відновити постраждалу індустрію гостинності. На початку карантину пообіцяв витрачати «скільки знадобиться», щоб тільки врятувати економіку.


Коли роздаєш мільярди фунтів, неважко стати популярним. Однак це надзвичайна зміна політики для уряду консерваторів, що впродовж 10 років дотримувався режиму економії після глобальної економічної кризи 2009 року. Консерватори, надто Джонсон, давно обстоюють обмеження бюджетних витрат, зменшення податків і позик. І ось раптом їхній міністр фінансів просуває політику, що передбачає значно більші видатки, ніж дозволяв собі будь-який уряд (консерваторів чи лейбористів) у мирний час, і вимагає позик, сума яких сягне обсягу виробництва британської економіки. Ідеться про суттєву зміну в підході. Джонсон пообіцяв покласти край режиму економії, що впродовж останніх 10 років призвів до скорочення сотень тисяч робочих місць, зубожіння шкіл, лікарень і державного сектору, урізання бюджетів місцевих рад і непопулярності консерваторів. Відтепер уряд відіграватиме значно більшу роль в економіці.

 

Читайте також: Життя після Brexit


Наразі Сунак не уточнив, як усі ці витрати відшкодовуватимуть. Однак йому пощастило: із майже нульовими відсотковими ставками позики обійшлися дуже дешево. Він також розробив розумні схеми, що виявилися ефективними в короткочасній перспективі. Проте на якомусь етапі доведеться підвищувати податки. І тоді Сунаків імідж «диво-хлопчика» неминуче постраждає. Проте, як і багато сучасних політиків, він подбав про свій імідж, звернувшись до професіоналів, що просувають його добру репутацію онлайн і серед молоді. До того ж він красномовний і поширює крилаті вислови, як-от: «Попереду скрутні часи, але ніхто не залишиться без надії» (так він сказав на початку карантину, коли стрімко зростав рівень захворюваності; тобто майже як Черчилль: пообіцяв надію всупереч катастрофі). Сунак показав увагу до деталей і закликав банкірів, фінансистів і чиновників такими словами: «У Бога віримо, але кожен має покласти дані на стіл».


Сунака вже порівнюють із Джонсоном, репутації якого пандемія завдала удару. Джонсон — задерикуватий, неохайний, запальний, галасливий, схильний перебільшувати, приховувати погані новини, змінювати свою думку та політику й до того ж особливо не перейматися деталями. Це суттєві вади для людини, яка мусить прийняти виклик пандемії. Багато хто звинувачує його в нерішучості, брехні, неготовності й неспроможності зосередитися на деталях, більшій увазі до вимог, що сприяють популярності, аніж потрібні для лідерства й управління в час кризи. Чимало британців порівнюють Джонсона з Дональдом Трампом — президентом США, із якого у Великій Британії майже всі кепкують і якого зневажають. Натомість Сунак справляє враження людини з тверезою головою (він непитущий), елегантної, зосередженої, охайної та врівноваженої.

 

Читайте також: Погано для нас. Погано для наших друзів


Водночас Джонсон — надзвичайно амбітний і передусім вимагає лояльності. Можливо, Сунак і лояльний до нього, проте подейкують, що Джонсон не терпітиме зростання популярності потенційного суперника, який одного дня витіснить його з крісла прем’єра. Наразі Сунака важко звільнити: в уряді бракує талантів і харизми, а він єдиний міністр, який викликає ентузіазм, попри те, що є вихідцем із заможних і привілейованих кіл.


Залишається єдиний негласний чинник, що його неможливо оцінити: як вплине на його кар’єру індійське походження — допоможе йому чи завадить. Сунак уособлює розмаїття, що відіграє вельми важливу роль у Великій Британії, так само, як і в Америці на тлі руху Black Lives Matter. Для багатьох людей це питання гідності. Він говорить і тримається по-британськи. Та чи погодяться виборці піти за індійцем? Чи стануть для Великої Британії корисними очевидні наслідки рівних можливостей? Чи це надмірний стрибок — вибрати лідера, етнічна батьківщина якого розташована за кілька тисяч миль від цих маленьких островів?