Політика 2020-07-23 14:59 Станіслав Козлюк

НАБУ і «змова Вовка»

Чим відрізняються нова і стара справа щодо суддів Окружного адміністративного суду міста Києва

Окружний адміністративний суд міста Києва (ОАСК) прославився вже давно. Насамперед своїми сумнівними рішеннями. Мабуть, найвідоміші з них — це спроби заборонити масові протести в центрі Києва 2013-го, які призвели до зачисток Майдану від протестувальників. А вже після Революції гідності судді ОАСКу відзначилися низкою інших ухвал. Наприклад, намагалися зупинити декомунізацію, скасовуючи перейменування вулиць. Або доклалися до спроб зупинити націоналізацію ПриватБанку. Забороняли очільникам міністерств виконувати свої обов’язки (як-от Уляні Супрун, екс-очільниці Міністерства охорони здоров’я). Також цей суд відзначився у справі «рюкзаків Авакова», коли ухвалив позитивне для сина міністра внутрішніх справ рішення.


Власне, ОАСК має унікальні повноваження. Адже через нього громадяни можуть позиватися до держави: органів центральної влади, місцевого самоврядування тощо. Однак часто рішення цього суду викликають щонайменше здивування. Як-от зі згаданими рюкзаками чи забороною протестів. Саме через ці та інші факти, а також через сумнівні статки суддів Окружного адмінсуду низка громадських організацій, пов’язаних із реформою судочинства, вимагала ліквідувати цю установу. Серед них, зокрема, були фундація DEJURE, Центр протидії корупції, рух ЧЕСНО, Transparency International Ukraine та інші. Тим паче, що влада часів Порошенка цілями судової реформи декларувала оновлення й очищення судової системи. За інформацією співрозмовників Тижня, наближених до розробки реформи судів, ОАСК мав зникнути ще наприкінці грудня 2017-го, коли президент Петро Порошенко видав указ про ліквідацію низки судів. Адже за кілька днів до оприлюднення документу Окружний адмінсуд Києва в ньому фігурував. Однак в опублікованому варіанті указу цієї установи вже не було. У 2019 році Порошенка не вибрали на другий термін, до того ж він утратив більшість у парламенті. Тож проблему ОАСКу отримала у спадок нова влада: Володимир Зеленський і його монобільшість у парламенті. Щоправда, і вони не поспішали йти назустріч громадськості та ліквідовувати суд, якому раз у раз закидали корупцію й ухвалення неправосудних рішень.

 

Читайте також: Поховані «плівки судді Вовка»

 

Ці звинувачення так би й лишалися лише словами, якби в липні 2019 року Національне антикорупційне бюро не прийшло з обшуками в Окружний адміністративний суд Києва. Згодом очільник НАБУ Артем Ситник і голова управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк (відповідальне за розслідування справ Майдану, нині ліквідоване. — Ред.) вийшли на прес-конференцію, під час якої показали аудіо розмов із кабінету голови ОАСКу Павла Вовка. Записи робили нібито під час розслідування однієї зі справ Майдану, але в результаті виявили також низку інших імовірних злочинів, скоєних уже після Революції гідності (детальніше див. Тиждень № 31/2019).


В оприлюднених матеріалах ішлося про спроби Вовка та його підлеглих вплинути на атестацію суддів, яку мав проходити й Окружний адмінсуд Києва. Зокрема, там ішлося про можливість впливу на Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС, відповідає за оцінювання суддів перед призначенням на посаду) та омбудсмена Людмилу Денісову, яка нібито мала замінити свого представника у ВККС на більш лояльного (детальніше див. Тиждень № 28/2019).

Співрозмовники Тижня в Генпрокуратурі зауважували, що оприлюднений у серпні 2019-го аудіозапис — лише частина матеріалів. Загалом ішлося про майже 60 тис. аудіофайлів


Урешті Павло Вовк, його заступник Євгеній Аблов і суддя Ігор Погрібніченко отримали підозри у винесенні завідомо неправосудних рішень і втручанні в діяльність судових органів для створення перешкод у роботі ВККС. Максимальне покарання у разі доведення вини — шість років позбавлення волі та заборона обіймати певні посади. Утім, розслідування тривало недовго: лише півроку. Сталося це через сумнозвісні «правки Лозового». Їх суть полягає в тому, що слідчі мають отримувати судові дозволи на продовження розслідування, хоча раніше для цього було потрібне рішення прокурора (детальніше див. «Як депутати можуть знищити досудові розслідування»). Власне, торік наприкінці жовтня слідство намагалося продовжити для себе строки роботи у справі ОАСКу, оскільки потрібно було щонайменше зробити експертизу аудіозаписів і підтвердити чи спростувати, що на них фіксували саме Вовка. Однак за понад тиждень Шевченківський райсуд Києва так і не спромігся провести засідання. Коли ж терміни спливли, він відмовився продовжувати строки слідства. Тож у правоохоронців залишалося два варіанти: або закрити справу, або передавати її до суду як є. Обрали останнє. Станом на липень 2020-го підозрювані ще ознайомлюються з матеріалами провадження.


Варто зазначити, що торік представники прокуратури під час спілкування з Тижнем зауважували, що оприлюднений у серпні 2019-го аудіозапис — це лише незначна частина матеріалів. Загалом же йшлося про майже 60 тис. аудіо­файлів. Тож не дивно, що в липні цього року Національне антикорупційне бюро показало ще частину матеріалів і знову прийшло з обшуками в Окружний адміністративний суд Києва. Особливо зважаючи на те, що останніми місяцями група депутатів Верховної Ради активно домагаються звільнення Ситника з посади і критикують роботу НАБУ. І цього разу підозра, яку висунули Вовку, виявилася значно серйознішою. Якщо раніше йшлося лише про втручання у роботу ВККС, то тепер — про створення злочинної організації та дії, спрямовані на захоплення державної влади. До того ж ідеться про зловживання впливом і втручання у діяльність державного діяча. Максимальне покарання за такі злочини — 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

Читайте також: Зламати систему


Злочин, у якому підозрюють голову ОАСКу, за версією НАБУ виглядав так: Вовк створив злочинну організацію, до якої ввійшло 12 людей: двоє заступників і четверо суддів, один із яких, імовірно, вже згаданий Погрібніченко, голова Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк, троє адвокатів і ще одна людина, яка не належить до судової системи. Ця група нібито намагалася взяти під контроль Вищу кваліфікаційну комісію суддів і Вищу раду правосуддя. Також названим структурам нібито створювали штучні перешкоди для роботи, наприклад, як зауважує НАБУ, шляхом подання позовів від певних людей чи громадських організацій. До того ж суддя Вовк начебто впливав не лише на ОАСК, а й на ВРП, Офіс омбудсмана, суддів Конституційного Суду, працівників Державного бюро розслідувань, Національної агенції з питань запобігання корупції (НАЗК), працівників міністерств і народних депутатів.


На підтвердження цих слів НАБУ опублікувало 40-хвилинне відео з розшифруванням розмов і поясненням до них. На записах голос, як і торік, схожий на голос очільника Окружного адмінсуду Києва, напівжартома обговорює захоплення судової влади у країні, свій контроль над певними структурами, співпрацю з народними депутатами й Адміністрацією президента (зокрема, йдеться про нардепа «Сашу», імовірно — Олександра Грановського, який за часів Порошенка, імовірно, відповідав за роботу з судами. — Ред.). Також ідеться про вже згаданий вплив на пані Денісову, яка в ОАСКу намагалася оскаржити кілька рішень НАЗК щодо власних декларацій. 21 липня НАБУ опублікувало чергову порцію розмов нібито з кабінету Вовка, на якій ідеться про «допомогу» нинішньому очільнику Державної судової адміністрації (ДСА) Зеновію Холоднюку: зупинку призначення нового очільника ДСА в обмін на призначення до ВККС лояльнішої людини за квотою цієї структури.


Окремо варто зупинитися на спробах отримати дані щодо журналістів проекту Слідство.інфо, які готували розслідування про святкування дня народження заступника Вовка Євгенія Аблова, на яке приїхали також фігуранти справ, які розглядали в Окружному адмінсуді Києва. Судді обурилися через цей сюжет і хотіли дізнатися більше інформації про журналістку Євгенію Моторевську. Зокрема, вони прагнули отримати дані про телефонні дзвінки та геолокацію мобільного, щоб з’ясувати, хто злив інформацію про святкування Аблова.

 

Читайте також: Олег Березюк: «Нам треба змінювати систему контролю та організації судів»


Водночас і судді Окружного адмінсуду Києва, і Холоднюк відкидають будь-які звинувачення й зазначають, що не отримували текстів підозр. «Офіційно заявляю: станом на сьогодні, 20 липня, жодної підозри мені ніхто не вручав і я не знаю, про що взагалі йдеться. У зв’язку з незрозумілими для мене подіями сьогодні достроково перериваю відпустку для з’ясування суті й обставин появи дезінформації щодо мене, поширеної у ЗМІ», — цитує прес-служба ДСА слова Холоднюка.


«Я зараз перебуваю у відпустці, після завершення якої правовим шляхом і в передбаченому законом порядку доводитиму свою правоту (…) Що ж до плівок, то наступного разу раджу пошукати більш продуктивних і креативних режисерів», — написав Вовк на своїй сторінці у Facebook. Згодом він там само заявив, що «іноземні агенти та їхні поплічники намагаються захопити судову владу України й позбавити її суверенітету». А вже за кілька годин зі схожою заявою до президента Володимира Зеленського звернулися також судді ОАСК.


«Сили, які фінансуються й направляються з-за кордону, відверто тиснуть на суспільство та державні органи, бо вимагають єдиного: призначення іноземців керувати українськими суддями й судами. Системність їхніх дій дає підстави говорити про наявність плану, у якому Україні відведено не дуже почесну роль. Плану, метою якого є встановлення повного контролю за українською судовою системою з-за кордону і встановлення контролю над української державою та її владними органами. Адже той, хто контролюватиме суди, матиме важіль впливу на рішення будь-якого органу, включно з рішеннями президента», — ідеться у заяві ОАСК.


Тут важливо нагадати, що від початку свого президентства Зеленський намагався запустити власну судову реформу. Її перший варіант, який Верховна Рада прийняла торік восени, передбачав перезапуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів та очищення Вищої ради правосуддя від недоброчесних членів. Допомогти в цьому мали міжнародні партнери. Від початку ВРП «забракувала» їхніх представників, а згодом через окремі положення конкурсу (наприклад, неможливість заблокувати призначення сумнівних кандидатів на посади у ВККС) міжнародники так і не відправили своїх представників до конкурсної комісії (детальніше див. Тиждень № 9/2020).


Банкова взялася розробляти новий проект судової реформи. І, як і в попередньому, жодного разу не згадала ОАСК. Ішлося лише про перезапуск суддівського самоврядування. Цього разу, щоб уникнути зриву конкурсу до ВККС, у законі вирішили прописати нові правила: якщо міжнародні партнери не подають своїх кандидатур у певний строк, то це може зробити Офіс уповноваженого з прав людини. Тобто наразі Людмила Денісова. Яку, якщо вірити записам НАБУ, може контролювати Павло Вовк. Щоправда, поки що Верховна Рада не встигла проголосувати реформу навіть у першому читанні. Найімовірніше, це відбудеться за 1,5 місяця, у вересні.


Паралельно з цим Банкова може вирішити й питання ліквідації ОАСК. За попередні роки ці судді так і не пройшли оцінювання, без якого їх фактично неможливо звільнити. І якщо підозри, висунуті НАБУ, мають під собою підґрунтя, то до моменту отримання контролю щонайменше над ВККС (що дасть суддям ОАСКу змогу залишитися на посадах) такого оцінювання й не відбудеться. Тож наразі єдиним законним розв’язанням цієї проблеми може бути ліквідація суду й передача його повноважень іншим представникам судової влади. Відповідальний за це рішення, згідно ст. 125 Конституції, — президент Зеленський. Після консультацій із ВРП він може внести до парламенту указ про ліквідацію певного суду. А за умови монобільшості, теоретично за цей документ навіть проголосують. Утім, наразі існують сумніви, що глава держави наважиться на такий крок. Надто показовим було його мовчання торік, коли судді ОАСКу отримали перші підозри. І надто показовим таке мовчання є зараз.