Пандемія. Герої та антигерої 2020-05-15 19:46 Олег Фея

БЦЖ, арбідол та амізон – огляд наукових статей про коронавірус

Чому для боротьби з хворобою обирають "фуфломіцини" і чи допомагає щеплення зупинити COVID-19

В даному огляді буде розглянуто як перевіряли гіпотезу щодо захисту від коронавірусу щепленням БЦЖ, про раптову появу арбідолу в журналі групи Nature, а також про дивний вибір МОЗ препаратів для клінічних досліджень проти COVID-19.

 

БЦЖ не допоможе вберегтися від коронавірусу

 

Наприкінці березня група науковців із факультету біомедичних дисциплін Нью-Йоркського технологічного інституту  опублікувала препринт, в якому порівнювала кількість випадків і летальність COVID-19 в країнах із масовим рівнем вакцинування БЦЖ з тими, в яких це щеплення масово не роблять. БЦЖ (скорочено від латинської назви Бацила Кальметта-Герена) – протитуберкульозне щеплення, яке є обов’язковим для дітей в Україні, в той час як в інших країнах, де ризик поширення туберкульозу менший, як-от США, Канаді, Нідерландах, Італії, його роблять вибірково.

Автори порівнюють летальність від вірусу в Італії та інших країнах, де було загального вакцинування БЦЖ, або ж від нього відмовилися, з Японією, Китаєм та Іраном. За їхніми словами, летальність тим менша, чим вищий рівень щеплення населення від туберкульозу. В Японії загальне обов’язкове щеплення ввели 1947-го, і нібито тому, що хоча країна мала одні із перших випадків інфікованості коронавірусом, він не поширився попри відмову від введення жорсткого карантину. В Ірані ж хоча і є масова вакцинація БЦЖ, та її ввели у 1984, тому люди старші за 36 років не захищені нею, що спричинило високу летальність COVID-19. Високу летальність у Китаї, ще одній країні з обов’язковим БЦЖ, науковці пояснювали провалом вакцинації під час Культурної Революції, коли медична галузь була зруйнована. Загалом же, за їхніми висновками, чим раніше країни почали масову вакцинацію на БЦЖ, тим менше простору залишилося коронавірусу.

 

Читайте також: Подвійний удар

 

Ці твердження виглядають слабо. Науковці не врахували час, коли в країнах детектували перші випадки інфікованості. Так як без стримування рівень інфікованості зростає експоненційно, країни, які не показували високого рівня захворюваності і летальності станом на кінець березня, згодом могли «вирватися уперед» - як сталося, приміром, із Росією, в якій також існує обов’язкове щеплення БЦЖ. До того ж, від COVID-19 помирають переважно люди похилого віку, а вони здебільшого отримали щеплення в усіх країнах. При цьому, так як  БЦЖ є обов’язковим переважно у країнах з низьким або середнім рівнем ВВП, їхні дані викликають менше довіри – через гірше налагоджені системи моніторингу та тестування. Та й те, як щеплення від туберкульозу, який викликається бактеріями, а не вірусами, може допомогти проти SARS-CoV-2, лишалося загадкою на рівні неперевірених гіпотез.

 

Проте, препринт викликав великий рівень спекуляцій у ЗМІ, а пости у соцмережах із загальним посилом «БЦЖ допомагає від коронавірусу» набирали тисячі репостів. На хвилі суспільного інтересу група науковців із Університету Тель-Авіва вирішила перевірити ці твердження. 13 травня вони опублікували свої результати у науковому журналі JAMA. За їхніми словами, Ізраїль є чудовим місцем для подібних досліджень – з 1955 до 1982 року вакцинування БЦЖ було там обов’язковим, а потім щеплення робили лише імігрантам із країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз. Завдяки чому можна порівняти дві групи людей – тих, хто народився за 3 роки до і через 3 роки після скасування обов’язкової програми з вакцинування. Так як за віком ці люди не входять в зону ризику COVID-19, то науковці не робили висновків щодо зв’язку БЦЖ і летальності від коронавірусу. Та вони змогли перевірити твердження із вищезгаданого препринту про більш низьку швидкість поширення вірусу завдяки цій вакцині. Серед усіх випадків вірусу в Ізраїлі вони відібрали 3064 у людей віком від 39 до 41 року (кого вакцинували БЦЖ) і 2869 для 35- та 37-річних (їх не вакцинували). Виявилося, що ризик захворіти був у них однаковим – БЦЖ ніяк не вплинуло. Наразі в деяких країнах, як-от у Нідерландах та Німеччині, також ведуться дослідження зі зв’язку БЦЖ і інфікованості коронавірусом, вже за участі людей похилого віку.

 

Арбідол та Nature

 

2 травня в журналі Cell Discovery, який входить до групи Nature, вийшла стаття колективу китайських науковців, в якій вони показали ефективність арбідолу для інгібування, тобто пригнічення активності, SARS-CoV-2 in vitro, «в пробірці». Вони перевірили дію шести засобів для профілактики грипу, зокрема арбідолу, балоксавіру, ланінамівіру, озельтамівіру, перамівіру та занамівіру на ниркові клітини африканської зеленої мавпи (піддослідної тварини, яку часто використовують в преклінічних дослідженнях ліків) інфіковані коронавірусом. За висновками науковців, тільки арбідол показав суттєвий ефект в пригніченні дії вірусу, не дозволяючи йому зв’язуватися з клітинами.

 

Арбідол – популярний засіб проти простуди та грипу, винайдений ще за СРСР. 2009-го року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) не рекомендувала використовувати цей препарат для лікування грипу, адже його ефективність не доведена клінічними дослідженнями.  Водночас ВООЗ висловлює недовіру до клінічних досліджень, проведених в Росії та Китаї, де цей препарат дуже популярний, через закриту або некоректну методологію. 23 жовтня 2014 року Державна служба України з лікарських засобів не подовжила реєстрацію арбідолу в нашій країні.

 

Читайте також: COVID-19 в РФ та ОРДЛО: фальсифікації, старі фейкі та приховування

 

З початком епідемії коронавірусу Китай включив арбідол як засіб проти інфекції у свої рекомендації, цілком можливо – через лобіювання з боку місцевих виробників. 17 квітня в науковому журналі Med вийшла стаття наукової групи із Гуанчжоу, що базувалася на дослідженні стану 86 пацієнтів, яким давалися арбідол та комбінація двох інших популярних антивірусних речовин – лопінавіру та ритонавіру. Їхнє дослідження не показало покращення стану хворих, які отримували препарати.

 

Стаття у Nature не посилається на цю роботу – її прийняли до друку 11 квітня, а опублікували онлайн 2 травня. До того ж, це дослідження «у пробірці» - при таких умовах чимало діючих речовин показують ефективність, та потім провалюються при тестуванні на людях. Тому до її висновків треба відноситися обережно (і не вважати, що дія арбідолу на коронавірус доведена – це не так). Та цілком можливо, що виробники препарату використають появу такої статті в престижному журналі в своїх рекламних цілях.

 

Амізон, коронавірус та Україна

 

Згідно із наказом МОЗ від 10 травня в Україні дозволяються клінічні випробування третьої стадії препарату АМІЗОНÒ МАКС від компанії «Фармак» для лікування хворих на COVID-19 з симптомами середнього ступеню тяжкості. Як зазначається на сайті виробника, засіб має жарознижувальну, протизапальну дію, а також прямий противірусний ефект і стимулює клітини імунної системи (Т-лімфоцити та макрофаги).

 

Читайте також: Карантин по-слобожанськи

 

Як і арбідол, амізон відсутній в рекомендаціях ВООЗ для використання як противірусного засобу. Окрім як в Україні та декількох країнах пострадянського простору він ніде не зареєстрований. Відкритих клінічних досліджень в міжнародних журналах, що свідчать про ефективність препарату, автору огляду знайти не вдалося. Є два дослідження 2018 року, проспонсованих компанією «Фармак», в яких показана дія амізону як інгібітора кількох штамів вірусу грипу in vitro (перше і друге). В одній з них зазначається, що амізон досі (на 2018 рік) не показав свідчень антивірусної активності (препарат продається як антивірусний засіб в Україні з 1996 року), і ця стаття мала стати першою, яка показала таку властивість хоча б in vitro (ми говорили вище чому це зовсім не означає таку ж дію на вірус в організмі людей). З огляду на це, рішення МОЗ розпочати тестування на людях виглядає дивним.