Політика 2020-05-06 18:04 Голуб Андрій

Політикам до Росії – зась, а заробітчан не карати. Як українці бачать відносини з РФ

Нове опитування продемонструвало небажання повного розриву стосунків з Росією, але це не свідчить і про готовність українців до примирення.

Понад рік тому, у березні 2019-го, опитування КМІС (Київський міжнародний інститут соціології – Ред.) опинилося в центрі суспільного обговорення. Йшлося про проект українських дослідників та російського недержавного «Левада-центру», який триває з 2008-го. Приблизно кожні півроку соціологи вимірюють ставлення українців та росіян один до одного.

Березневе опитування торік стало великим подразником, оскільки вперше з часів окупації Криму та початку війни на Донбасі понад половина українців заявили про позитивне ставлення до Росії. Тодішню динаміку можна простежити на інфографіці Тижня.

Відтоді у КМІС провели ще два раунди аналогічних опитувань, але вони здобули куди меншу популярність. Річ у тім, що зростання позитивного ставлення до Росії припинилося, хоча багато хто чекав іншого. Особливо з огляду на спроби політики примирення, які намагається провадити влада у Києві. Найсвіжіші дані, презентовані у квітні, свідчать, що до Росії прихильно ставляться 54% опитаних.

Те, що зростання позитивного ставлення до РФ більше не відбувається, може бути наслідком низки явищ. З одного боку, може йтися про досягнення максимуму людей, які взагалі можуть виявляти прихильність до північного сусіда на нинішньому етапі. З іншого, могло вплинути й те, що Росія так і не змінила своєї політики стосовно України за останній рік, незважаючи на обрання президента Володимира Зеленського, від початку налаштованого на зміну підходів.

Читайте також: Рейтинги і перепади настроїв

Однак важливо не тільки це. Про жодне позитивне ставлення українців до російської влади не йдеться, на чому наголошує і керівник КМІС Володимир Паніотто, стверджуючи, що «позитивне ставлення до Росії» можна майже цілком ототожнити з «позитивним ставленням до населення РФ».

Відокремлення населення від політичної верхівки характерне для українців у ставленні до внутрішніх справ, але вочевидь проектується й на світ. Проблема в тому, що саме цю особливість російська влада і намагається використати для впливу на Україну протягом усіх років війни.


У вівторок, 5 травня, Школа політичної аналітики НАУКМА презентувала результати ще одного опитування. Хоча у його заголовок винесені питання Донбасу і Криму, але значний блок стосується ставлення громадян до Росії безпосередньо. Особливість опитування в тому, що формулювання запитань відсилає до чималої кількості питань інформаційної повістки останніх місяців. Фактично йдеться про сприйняття українцями тих або інших повідомлень та намірів.

Читайте також: Що думають українці про COVID-19

Перше запитання на цю тему стосувалося ставлення до поїздок українських політиків до Росії в приватних справах. Останнім часом таке часто практикують нардепи партії ОПЗЖ на чолі з Віктором Медведчуком. Активний піар-супровід цим візитам створюють медіа з орбіти самого лідера ОПЗЖ.

Опитування виявило, що більшість респондентів в Україні (52,4%) частково або повністю підтримують заборону українським політикам їздити до РФ у приватних справах. Схвалюють такі візити лише понад 20%, а ще 27% не визначилися з вибором.

Цікаво, що не надто прихильні українці й до артистів, які практикують заробітки на концертах у РФ. Тлом для такого запитання можна вважати історію зі співачкою Maruv, яка на початку карантину внаслідок COVID-19, критикувала українське представництво в Москві за відсутність допомоги з поверненням до України. Торік вона ж опинилася в епіцентрі скандалу, коли перемогла в національному відборі для участі у Євробаченні, але продовжила виступати в Росії. Опитування продемонструвало, що 41,3% українців частково або повністю підтримують запровадження санкцій проти українських артистів за виступи в Росії. Не схвалили б таке покарання 30,6%, а ще 28,1% не сформували чіткої позиції.

При цьому наступне запитання пропонує респондентам оцінити можливість обкладання додатковим податком заробітчан, які працюють в Росії. І тут респонденти виявилися куди менш жорсткими у своїй позиції. Такий податок частково або цілком схвалили б тільки 28,5% респондентів. 45,9% висловилися проти. 25,6% не змогли чітко визначитися.

Власне такі результати ще раз відсилають до результатів опитування КМІС щодо ставлення до Росії загалом. Частина громадян мають схильність відокремлювати себе не тільки від власного політичного класу, але й від медійної еліти як такої. Таке саме ставлення українці можуть проектувати й на Росію, де існує «погана еліта» і «пригноблений народ». Для України ризик у тому, що наступник Путіна на посаді може відіграти роль миротворця, і навіть певний час мати підтримку в Україні, фактично не змінюючи політики з ключових питань Донбасу і Криму.

Читайте також: Математичні моделі пандемії: як роблять прогнози

Що ж внутрішнього боку цього питання, то доволі прихильне ставлення українців до заробітків у Росії свідчить про повний провал в інформуванні з цієї теми. Ще в жовтні торік Тиждень поставив Володимиру Зеленському запитання саме з цього приводу. Заробітчани в Росії постійно перебувають під загрозою бути використаними з політичною метою. В тому числі як полонені, що вже траплялося. Що із цим робити? Президент відповів, що треба вести з ними комунікацію, говорити про це на телебаченні і інших засобах масової інформації, щоб люди розуміли, що можуть потрапити за ґрати в РФ. Відтоді жодного акцентованого звернення від влади з цього приводу не сталося.

Як заявив під час презентації опитування Максим Яковлєв, директор Школи політичної аналітики НАУКМА, у відповідях на більшість питань з блоку про Росію зафіксували статистичний зв'язок з відповідями респондентів на запитання про мову спілкування, релігійну конфесію та ставлення до російського медійного продукту. Іншими словами, казати, що усі люди, які споживають російський продукт – підтримують візити українських політиків до Росії не можна. Але вірогідність такої підтримки все ж буде вищою. Сила подібних зв’язків відрізняється залежно від питання.

«Ми бачимо тенденцію, що існує зв'язок між тим, що людина готова дивитися і споживати як медійний продукт, якою мовою вона спілкується, до якої конфесії належить і тим, як ставиться до відносин з Росією», - зазначив Яковлєв.

Серед інших питань, які поставили респондентам – про ставлення до заборони російському капіталу володіти підприємствами в Україні, потенційного відновлення авіасполучення, розриву дипломатичних стосунків або навпаки обміну послами, можливого запровадження візового режиму з РФ.

Щодо останнього, то дослідники знову зафіксували у відповідях доволі сильний зв'язок між тим, який медійний продукт людина споживає, і тим як вона ставиться до питання віз із Росією. Загалом візовий режим частково або повністю підтримують майже 45% респондентів, 30% - проти такого рішення, решта ще не визначилися.

Ставлення до візового режиму з РФ у регіонах

Найбільша підтримка зафіксована у питанні про заборону росіянам володіти підприємствами в Україні – близько 55%, найменша щодо пропозиції офіційно оголосити Росії війну – 9,4% (понад 55% проти такого рішення).

При цьому 60% респондентів згодні із тим, що добросусідські відносини з РФ неможливі, доки вона не поверне Україні Крим та не виведе війська з Донбасу. Не згодні з такою постановкою питання 13% респондентів.


Детальніше з результатами опитування, зокрема щодо Криму та Донбасу, можна ознайомитися за посиланням.

Опитування проведено компанією Info Sapiens на замовлення Школи політичної аналітики та за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Польовий етап тривав з 5 по 24 березня 2020 року. Опитування проводилося в межах всеукраїнського Омнібусу Info Sapiens методом особистого інтерв'ю. Вибірка Омнібусу складає 1000 осіб віком від 16 років. Вибірка репрезентативна населенню даної вікової групи за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном проживання відповідно до даних Державної служби статистики України станом на 1 січня 2019. З дослідження вилучена Автономна Республіка Крим, а у Донецькій та Луганській області опитування проводилося тільки на територіях, що контролюються Україною. Максимальна теоретична похибка не перевищує 3,4%.