Наука 2020-03-23 11:42 Катерина Койдан

Колективний імунітет – чи спрацює це з коронавірусом?

Як працює колективний імунітет, а також переваги та недоліки такого підходу у випадку з коронавірусом COVID-19.

У боротьбі проти нового коронавірусу більшість країн світу обирає шлях максимального придушення хвороби через безпрецедентні обмежуючі заходи, від повної зупинки транспортного сполучення до заборони виходити з дому без поважної причини. Очевидно, що такі заходи мають дуже суттєвий негативний вплив не лише на економічну ситуацію у світі загалом та окремих країнах зокрема, а й на багато інших сфер людського життя. Крім того, важливо розуміти, що не можна спрощувати ситуацію до вибору між фінансовим благополуччям та людським життям – економічна криза очевидно послабить систему охорони здоров’я, що  своєю чергою може призвести до ще більшої кількості людських смертей. Але ж і просто ігнорувати розповсюдження вірусу, що за оцінками епідеміологів може призвести до мільйонів летальних випадків, ми не можемо.

 

В умовах такого складного вибору, не дивно, що деякі країни намагаються знайти третій шлях, який би не мав таких негативних економічних наслідків і одночасно дозволив би мінімізувати кількість жертв від COVID-19. Отож, спочатку Британія, а потім і Нідерланди заговорили про контрольоване розповсюдження нового коронавірусу, що включає певні обмежуючі заходи для зменшення навантаження на медичну систему, але водночас допускає розповсюдження хвороби серед менш ризикових груп населення для створення колективного імунітету. Незважаючи на привабливість такого підходу, на перший погляд, більшість епідеміологів ставляться до цієї ідеї досить скептично.

 

 

Читайте також: Сто років виживання. Від яких вірусів постраждала Європа у XX та XXI століттях

 

Колективний імунітет виникає, коли достатньо велика частина спільноти має імунітет до певної інфекційної хвороби, що фактично зупиняє її розповсюдження і забезпечує ефективний захист навіть тих членів спільноти, що не мають відповідного індивідуального імунітету. Яка саме частка населення повинна мати імунітет, напряму залежить від того, наскільки швидко розповсюджується відповідна інфекційна хвороба. У випадку з новим коронавірусом, де одна людина в середньому передає інфекцію ще 2-3 людям, розрахунки свідчать, що для формування колективного імунітету необхідно, аби близько 60% населення мали від нього індивідуальний імунітет.

 

Варто розуміти, що зазвичай, коли йдеться про колективний імунітет, мається на увазі імунітет, отриманий внаслідок вакцинації. Однак, з COVID-19 вакцина очікується не раніше, ніж через рік-півтора, а отже для формування колективного імунітету необхідно, аби 60% захворіли і вилікувались від цього коронавірусу.

 

Читайте також: Die Welt: Недооцінена небезпека

 

Після того, як уряд Великої Британії оголосив, що обирає стратегію формування колективного імунітету, забезпечуючи при цьому захист найбільш ризикових груп населення, експерти порахували, що для цього в країні на коронавірус повинно перехворіти 47 мільйонів людей. Це означає, що навіть за найкращого сценарію, коли люди з найбільш ризикових груп будуть повністю ізольовані, і хворітимуть лише «молоді та здорові», в Британії може бути зафіксовано понад 236 тисяч смертей від коронавірусу. Більш песимістичні сценарії можуть призвести до понад мільйона смертей серед британців. Зважаючи на такі розрахунки, понад 500 науковців підписали відкрите звернення до уряду Великої Британії, висловлюючи своє занепокоєння щодо стратегії формування колективного імунітету як засобу протидії коронавірусу. В результаті, британський уряд відмовився від цієї ідеї і почав впроваджувати більш жорсткі обмежуючі заходи, як і інші європейські країни.

 

Читайте також: Штучний інтелект проти коронавірусу

 

Слова прем’єр-міністра Нідерландів щодо стримування, а не повного пригнічення коронавірусу, також зустріли багато критики. У відповідь Марк Рютте наголошує, що створення колективного імунітету не є метою, а лише побічним ефектом стратегії нідерландського уряду. Основна мета полягає у зменшенні навантаження на систему охорони здоров’я і максимальному захисті людей похилого віку та тих, хто має хронічні захворювання. Тож, у Нідерландах, так само як і в сусідніх країнах, наразі діють досить суворі обмеження, як-то закриття навчальних закладів, кафе та ресторанів, заборона масових заходів, заохочення роботи з дому. Водночас, країна не закривала авіасполучення з сусідніми країнами і не вводила обмеження щодо функціонування транспортної системи всередині країни. Поки важко спрогнозувати, чи буде такий підхід більш успішним, ніж в інших країнах Європи.

 

На перший погляд, формування колективного імунітету здається більш далекоглядною стратегією, ніж суворий карантин, якого необхідно дотримуватись принаймні кілька місяців, а можливо й більше року – поки не буде винайдено вакцину. Жорсткі обмежуючі заходи протягом такого тривалого періоду матимуть катастрофічні наслідки для економіки. Водночас, стратегія формування колективного імунітету також є непевною, адже невідомо, наскільки тривалим є набутий імунітет від COVID-19. Чотири інших відомих науці коронавіруси вже циркулюють серед людей і жоден з них не призводить до формування довготривалого імунітету. Якщо новий коронавірус схожий на своїх «родичів», то людям доведеться неодноразово вакцинуватися або інфікуватися для підтримки колективного імунітету.