Політика 2020-03-02 13:11 Козлюк Станіслав

Два Верховні Суди

Що відбувається із судовою реформою та яке її майбутнє

Нинішня судова реформа в Україні триває вже понад три роки. Почалася вона в липні 2016-го. Тоді президент Порошенко підписав Закон «Про судоустрій і статус суддів», який фактично запускав процес перетворень у судовій владі. Серед найпомітніших змін — ліквідація Верховного Суду України (ВСУ) та Вищих спеціалізованих судів (господарський, цивільний, адміністративний і кримінальний). Усі вони виконували роль касаційних інстанцій. На зміну їм створили Верховний Суд (ВС), який став єдиним касаційним органом. І саме він мав у подальшому формувати єдину судову практику в Україні. Старих суддів вирішили звільнити. А нових мали набирати за конкурсом. У такий спосіб влада декларувала бажання перезапустити й очистити судову систему від сумнівних кадрів. Щоправда, такі законодавчі ініціативи не знайшли підтримки серед суддівського корпусу. У вересні 2016 року пленум Верховного Суду вирішив оскаржити судову реформу. Служителі Феміди звернулися до Конституційного Суду (КС), щоб той визнав невідповідність судової реформи Основному Закону. Щоб обґрунтувати свої претензії, судді зауважили: ліквідовувати суди своїм рішенням може лише президент, однак стосовно Верховного Суду України таке рішення ухвалила Верховна Рада. Отже, вона нібито вийшла за межі своїх повноважень. Також судді скаржилися на нерівність зарплат, оскільки ті, хто пройшов кваліфікаційне оцінювання, мали отримувати вищу заробітну плату.

 

Читайте також: Судова реформа у виконанні «слуг народу»


Щоб розібратися із цими питаннями, Конституційному Суду знадобилося понад три роки. І от у середині лютого 2020-го в стрічках новин з посиланням на джерела з’явилися повідомлення, що КС визнав судову реформу Порошенка неконституційною. І ці новини викликали певне занепокоєння, бо за таких умов усі рішення Верхов­ного Суду, які той ухвалив за три роки, можна ставити під сумнів. Утім, доволі швидко ситуація прояснилася: на сайті Конституційного Суду з’явилося відповідне рішення. У ньому було кілька важливих речей.


По-перше, судову реформу від 2016 року таки визнали конституційною. Тобто Основному Закону відповідають і створення Верховного Суду, і добір до нього суддів за результатами конкурсів. По-друге, неконституційною визнали ліквідацію Верховного Суду України. По-третє, такою, що не відповідає Основному Закону, визнали нерівність у зарплатах між суддями, які проходили кваліфікаційне оцінювання і які на нього не пішли (останні мали б отримувати менше грошей). Також у рішенні Верховну Раду зобов’язали «узгодити законодавство України з рішенням КС».

комісія, яка мала перезапустити Кваліфікаційну комісію суддів, досі не створена. Експерти від громадських організацій звинувачують у цьому ВРП, яка нібито саботує процес. ВРП ж, своєю чергою, скаржиться на міжнародні організації, які нібито не подали кандидатури експертів вчасно


Одна з проблем, з якою зіткнеться парламент, — наявність двох юридичних осіб: Верховний Суд України та Верховний Суд. Із касаційними скаргами потрібно йти саме до останнього. Але водночас у першого на балансі досі є певне майно, до якого нібито не має доступу Верховний Суд. Згідно з рішенням Конституційного Суду, не можна л­іквідовувати ані ВСУ, ані ВС. Розбиратися із цією правовою колізією мають народні депутати, відразу після того як вирішать питання щодо запровадження ринку землі, голосування за який затягнулося на кілька тижнів.


«Ці дві юридичні особи існували паралельно впродовж трьох років. Процес ліквідації Верховного Суду України зупинило рішення Конституційного Суду. Понад те, це саме рішення прирівняло суддів ВСУ до суддів ВС. І тепер Верховна Рада має узгодити законодавство з рішенням Конституційного Суду. Але в цьому рішенні не прописано, як саме законодавець має це зробити. Якщо дотримуватися логіки, то старих суддів треба перевести до Верховного Суду. Їх лишилося дев’ятеро. У ВС зараз 191 суддя. І якщо це станеться, то загалом буде 200 суддів», — коментує Тижню ситуацію експерт із судової реформи громадської організації «Реанімаційний пакет реформ» Михайло Жернаков.


Цікавішим є рішення щодо суддівських пенсій. Адже КС визнав суддів рівними в статусі незалежно від того, коли вони йшли у відставку та чи йшли туди взагалі. Так само, згідно з рішенням Конституційного Суду, неважливо, чи проходили служителі Феміди кваліфікаційне оцінювання. Жернаков зауважує, що під це рішення можуть потрапляти й судді, які пішли у відставку до старту судової реформи 2016 року. Нині експерти не беруться точно підраховувати, наскільки зросте пенсія суддів. Однак голова Верховного Суду Валентина Данішевська в інтерв’ю «ВВС Україна» від 25 лютого припускає, що може йтися про збільшення пенсій приблизно вдвічі. Водночас до ухвали Конституційного Суду додана окрема думка судді Сергія Головатого. Він зауважує, що в деяких пунктах скарги Верховного Суду України не вистачає обґрунтування, а підстав задовольняти скаргу — немає. Наприклад, щодо «нерівності» в пенсіях між тими, хто пішов на кваліфікаційне оцінювання, і тими, хто його проігнорував.

 

Читайте також: Олег Березюк: «Нам треба змінювати систему контролю та організації судів»


«Наприклад, студенти як окрема суспільна група мають те, що автор подання (судді Верховного Суду України. — Ред.) називає «єдиним статусом», проте розмір їм установленої стипендії залежить від певних критеріїв, до яких належить передовсім оцінювання знань (кваліфікаційне)… Та й у самій судовій системі закон (зокрема, «Про судоустрій і статус суддів») у своїй загальній частині передбачає диференційований підхід, установлюючи доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці тощо, але автор подання не ставить під сумнів конституційність таких норм», — зазначив Головатий.


Якщо ж повертатися до працевлаштування суддів, які не пішли на кваліфікаційне оцінювання, то тут постає проблема, що зачіпає вже судову реформу президента Володимира Зеленського, яку парламент голосував торік. Наразі Верховний Суд не має можливості вирішувати кад­рові питан­ня. За призначення на посади відповідає Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС). Звільняти ж чи відсторонювати їх може Вища рада правосуддя (ВРП). Однак ВККС віднедавна не існує, оскільки реформа Зеленського перезапускала цей орган суддівського самоврядування. Так само мали б перезапускати і ВРП. Декларована мета не відрізняється від мети попередників — очищення та оновлення судової системи.


Проте далі слів процес не пішов. Оновлення суддівського самоврядування забуксувало. Реформа мала відбуватися так: паралельно створюються дві комісії — одна для оновлення ВРП, друга для оновлення ВККС. До першої входять представники самої Ради правосуддя та м­іжнародні експерти. До другої — делегати від Ради суддів і також міжнародні експерти. Але конкурсна комісія, яка мала б перезапускати Кваліфікаційну комісію суддів, досі не створена. Експерти від громадських організацій звинувачують у цьому ВРП, мовляв, вона саботує реформу. Та, своєю чергою, скаржиться на міжнародні організації, які нібито не подали кандидатури експертів вчасно.

 

Читайте також: Радикально-поміркована реформа


«У вересні 2018 року до складу ГРМЕ (Громадської ради міжнародних експертів. — Ред.) номінували п’ять міжнародних організацій, а саме: Рада Європи, Європейський Союз, Європейське бюро боротьби із шахрайством, Європейський банк реконструкції та розвитку, Організація економічного співробітництва та розвитку. Саме до цих організацій одразу після оголошення конкурсу звернулася ВРП з пропозицією номінувати міжнародних експертів до складу конкурсної комісії. Утім, указані міжнародні організації утрималися від надання пропозицій щодо таких кандидатур», — ідеться в заяві ВРП від 14 лютого цього року.


Також ВРП зазначає, що надіслала запрошення 20 міжнародним організаціям, які офіційно співпрацюють з Україною, однак і вони не висловили намірів узяти участь у формуванні конкурсної комісії. Вища рада правосуддя припускає, що перешкодою для цього стала відсутність чітко прописаних процедур у судовій реформі Зеленського, а також висновок Венеціанської комісії щодо неї.


Проект Prosud, який створили активісти Автомайдану за підтримки Національного фонду сприяння демократії (США) та Програми розвитку ООН, 12 лютого опублікував лист від місії Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) до ВРП, надісланий від виконувача обов’язків директора місії Сюзан Кутор. У ньому, зокрема, зазначається, що передбачена судовою реформою «роль міжнародних експертів не може бути виконана в рамках Положення про проведення конкурсу, затвердженого ВРП». Також Раді правосуддя «наполегливо пропонують» переглянути виписані умови конкурсу. Крім того, у листі перераховані проблемні, на думку USAID, питання. Зокрема, це можливість ВРП відхиляти рекомендації конкурсної комісії щодо кандидатів до ВККС, більшість членів якої мають становити судді, що, як вважає USAID, суперечить законодавству. Конкурс передбачає однакові критерії для оцінювання кандидатів-суддів, кандидатів-науковців та кандидатів-правників на посади до ВККС. А це, як зазначено в листі, не може забезпечити рівності під час відбору.


Але й не це сьогодні є найбільшою проблемою, адже Конституційний Суд виніс рішення за скаргою щодо судової реформи лише 2016-го. На розгляді в КС лежить скарга вже від нового Верховного Суду на судову реформу від 2019 року. Зокрема, нарікання в служителів Феміди ви­кликало бажання авторів законопроекту вдвічі зменшити кількість суддів ВС: з 200 до 100 осіб. Але майбутнє рішення Конституційного Суду стосуватиметься не тільки цього питання, а й Етичної комісії та Конкурсної комісії, які мають допомогти очистити органи суддівського самоврядування. Якщо ж їх визнають незаконними, то чергова спроба змінити українську судову систему буде невдалою.