Суспільство 2020-01-08 11:26 Олег Фея
  ▪   Стаття з випуску «Світ у 2020»

Академії категорії Б

Які кроки в реформуванні науки пропонує Національна рада з питань розвитку науки і технологій

З 2015 до 2018 року число працівників, залучених до наукових досліджень в Україні, знизилося з 90 до 58 тис. Число організацій, що виконують науково-технічні розробки, зменшилося на 49 — до 950. Близько третини задіяних у науці людей старші за 60 років. Заразом частка дослідників до 30 років — усього 10%, або 6 тис. осіб. У 2018 році державне фінансування наукової галузі склало лише 0,17% ВВП (за необхідних за законом про наукову і науково-технічну діяльність 1,7%, див. «Стан науки»). В Україні на рік виділяється 8800 доларів на роботу одного науковця (див. «Витрати на науку»), тимчасом як у не найбагатших сусідів, Польщі і Румунії, $63 тис. І $37 тис. відповідно, у середньому в країнах ЄС — $175 тис.


Недофінансування, розпорошення й так невеликих коштів на сотні НДІ та 6 академій наук, неповний робочий тиждень, низька якість інфраструктури, катастрофічний відтік мізків — з таким тягарем проблем вступає наукова галузь у 2020 рік. 5 листопада відбулося третє засідання Національної ради з питань розвитку науки і технологій — дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України. Вона відповідає за формування наукової політики та є майданчиком для діалогу між урядовцями й науковцями. Нацрада складається із наукового комітету, очолюваного доктором фізико-математичних наук Олексієм Колежуком, й адміністративного. До нього входять представники влади, керівники освітніх установ, й у ньому головує міністерка освіти Ганна Новосад. Науковий комітет представив статистику щодо поточного стану науки в Україні й висловив пропозиції щодо реформування галузі, які поліпшать становище і мають бути втілені найближчими роками. «Науковий комітет зробив певні пропозиції щодо реформи науки.

 

 

Одна з них — ліквідувати галузеві академії в тому вигляді, у якому вони є зараз. За результатом атестації найкращі установи ввійдуть у НАНУ, а гірші — це знак питання, залежить від установ. У нас багато чого за документами проходить як наука, що не є наукою, а лише виконуються певні технічні функції. Щось піде під розформування», — коментує засідання Олексій Колежук. В Україні існують 6 академій: Національна академія наук (НАНУ), аграрних (НААНУ), медичних (НАМНУ), правових (НАПрНУ) і педагогічних наук (НАПНУ), а також академія мистецтв (НАМУ). Публікації академій аграрних, правових і педагогічних наук майже не помітні в світі. Частка статей, індексованих міжнародними базами Scopus і Web of Science (див. «Публікації, індексовані Web of Science»), — усього 2,4% від опублікованих НААНУ загалом, в інших — ще менше. 2018 року центр CEDOS (його колишній очільник, Єгор Стадний, — нині заступник міністра освіти і науки) проаналізував 663 статті, видані НАПНУ в 2014–2016 роках. Дослідження показує, що академія педагогічних наук украй не ефективна. Реалізовані нею роботи навряд чи можна назвати наукою: до 96% статей не містять наукової новизни; у 75% статей є посилання виключно на 

 

Читайте також: Перша наукова столиця


російськомовні джерела серед іншомовних — українська педагогіка слабо інтегрована в світову; більше 70% не містять огляду попередніх публікацій за темою. Жоден із педагогічних журналів не індексується світовими наукометричними базами. Тобто вони не відповідають хоч якимось стандартам якості. Водночас на фінансування НАПНУ на 2020 рік закладено 243 млн грн. Незважаючи на низьку ефективність, академія педнаук серед лідерів за захищеними докторськими дисертаціями. Також за кількістю плагіатних і псевдонаукових скандалів. За 2018–2019 роки докторами педагогічних наук стали 130 осіб, тимчасом як фізико-математичних — усього 45, кандидатами — 487 людей проти 181. Згідно з пропозиціями Наукового комітету, необхідно провести аудит усіх академій: їхньої діяльності, майна, обладнання, кадрів. Перезапустити атестацію наукових установ і закладів вищої освіти із залученням іноземних експертів. Радикальна пропозиція — перетворити академії педагогічних, аграрних і правових наук на громадські організації, їхні найкращі установи приєднати до НАНУ, а академію мистецтв зробити творчою організацією. Академію ж медичних наук пропонують реорганізувати за аналогом американських національних інститутів здоров’я: сконцентрувати її потужності на проведенні клінічних і медичних досліджень. 

 


«Самі атестації — один із моментів, що нас хвилюють, — розповідає Олексій Колежук. — Є досвід атестації, методику якої розробили в НАНУ для внутрішньої атестації її установ. На папері було непогано. Та в процесі атестації інститути почали боротися за вищу категорію — і в результаті близько 80% установ отримали категорію А. Це нереалістичний результат. Особливо зважаючи на те, що атестація не мала екзистенційного характеру: жодні інститути не грозилися розформувати. Інакше в категорію А ввійшло б ще більше установ. Є інша процедура — обов’язкова державна атестація всіх наукових установ, що отримують бюджетні гроші. Атестувати всіх одночасно неможливо, установ багато, тому ця процедура займе десь півтора року. Методика цієї державної атестації була затверджена в цьому році, представники Наукового комітету брали участь у її розробці. Поки є тільки результати щодо аграрної академії. Вони ще не оприлюднені ніде, я сам їх не бачив, та, за чутками, вони є кращими. Лише 11% установ отримали категорію А, більше 60% — категорію Б. Такі результати більш реалістичні, вони схожі на гаусівську криву. Категорія А не може займати більше 15%, стільки ж категорії В чи Г, все інше — між ними. За цією методикою будуть атестованими й інші академії.

 

Читайте також: Позбавлені грунту. Чому Україна відстає в інноваціях

 

Ми плануємо точково її покращити залученням іноземних учених як експертів». Науковий комітет пропонує й зміни щодо поліпшення фінансування науки. Базове має розподілятися за результатами атестації, далі йти ініціативне конкурсне фінансування (кошти Національного фонду досліджень, який запрацює до 1 квітня 2020 року, галузевих конкурсів, інших фондів), тематичне й індивідуальне конкурсне фінансування. Пропонується інтеграція до Європейського дослідницького простору: приєднання до рамкової програми «Горизонт Європа» у 2020 році, підписання договорів з європейськими дослідницькими інфраструктурами. Пропонується також зняття митних і фінансових обмежень для наукових установ, скасування доплат за ступені й звання для людей, що більше наукою не займаються. Сприятиме розвитку і програма «Горизонт-2020». За інформацією МОН, 2020 року українським дослідникам за конкурсами виділяється 7 млн євро. Коментує Олексій Колежук: «Перша фаза: наука заражена імітаторами й незрозумілими структурами. Добре, ми це почистимо. Та якщо тим кращим, що залишилися, не підвищити фінансування, не дати нормальні зарплати й обладнання, то це не принесе результатів. Об’єднали інститути, скажімо, в одну Академію наук. Як це все організовувати? У межах старої системи інститутів великого сенсу немає, бо так само животітимемо. Треба пропонувати вченим нові привабливі форми. Створювати основні лабораторії, наукові й науково-навчальні центри без обмежень зарплат за тарифними сітками. Якщо не концентрувати гроші у найкращих лабораторіях, а розмазати їх по всіх, то зробити конкурентні зарплати не вийде».

 


Раніше за пропозицією Наукового комітету МОН скасувало наказ № 1112 від 2012 року про отримання ступеня кандидата й доктора наук. За новими правилами, кількість затребуваних публікацій для кандидатів зменшується з п’яти до трьох. До того ж публікації в найкращих 75% галузевих світових журналах будуть рахуватися за дві. Це має стимулювати молодих дослідників представляти свої роботи в провідних журналах. Цілком можливо, що уряд і міністерство дослухаються до пропозицій НК зараз і приймуть план дій, який буде розроблений ним наступного року. Водночас буксування змін через спротив галузевих академій також можливе. На круглому столі, організованому Комітетом Верховної ради з питань освіти, науки і інновацій, уже лунали звинувачення від представників Академії правових наук у «злочинах проти України» за вимогу публікуватися в журналах, індексованих Scopus і Web of Science. Навряд чи вони сприймуть із ентузіазмом і вищенаведені пропозиції Нацради.