Світ 2019-12-15 11:24 Крістіан Путч
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Крадії піску в пустелі

Через будівельний бум у містах пісок став другою після води сировиною, що найбільше продається. Уряд бореться з крадіями піску, але вони не припиняють своєї справи

Сильні руки й досі в піску — це сліди нічної діяльності. Скоро північ. Упродовж кількох минулих годин Абдулаї двічі навантажував піском свій віз, запряжений конями, і відвозив його до села Кайяр, що на узбережжі Сенегалу. Таємно продаючи пісок мешканцям і невеликій будівельній фірмі по сусідству, за кожен віз він отримує в перерахунку €4. Рекламувати себе не може, адже його заняття нелегальне. Але тут у Кайярі його знають усі, кожен має його номер.


На сьогодні замовлень більше немає. Час на чай, солодкий і гарячий, у непримітному задньому дворі якоїсь бічної вулички. 28-річний м’язистий чоловік ще не стомився. Врешті, він звик працювати цілими ночами, відколи уряд Сенегалу вирішив особливо пильно стежити за спробами забороненого видобутку піску. У світлий час доби займатися цим стало надто небезпечно. Часто він працює до світанку, його рекорд — 10 возів за ніч. Жоден інший крадій піску в Кайярі так вправно не ховається від поліції. Нещодавно саме схопили його друга й засудили до 15 днів ув’язнення, штраф за перше правопорушення цього року подвоїли до €130. Досі Абдулаї якось вдається уникати покарання. Злочинцем він себе не вважає. «Я роблю це 11 років, відколи помер мій батько», — розповідає чоловік. Він покинув школу й, щоб прогодувати сім’ю, тоді ще за дня став возити пісок із пляжу. «Чому це раптом стало злочинним?» — обурюється Абдулаї, вбраний у футболку американської футбольної команди, куплену на ринку секонд-хенду. Піску ж у Сенегалі не бракує. 

 

Читайте також: Відкрити Африку. Нові ринки для українського експорту


Тут він помиляється. Через сенегальський будівельний бум попит на пісок як складову бетону й асфальту значно зріс. Як і всюди у світі. Вимірюючи фізичними обсягами, ООН вважає пісок другою найпродаванішою сировиною у світі після води. Щороку його використовують понад 40 млрд т. Тільки в Китаї з 2011-го по 2014-й для будівництва використали більше бетону, ніж у США за все ХХ століття.


Здавалося б, саме для Сенегалу це не проблема. Піску надто багато. Пустелі розширюються, Сахара щороку поглинає 50 тис. га землі. Щоб створити для пустелі бар’єр, упродовж минулих років висадили 12 млн дерев. Однак пустельний пісок, якого більше ніж досить, не придатний для будівництва. Вітер надто подрібнив та округлив його, пояснює Боубакар Фолл, професор з охорони довкілля Університету Чейха Анта Діопа в сенегальській столиці Дакар. Найпридатніший річковий пісок, бо він не забруднений сіллю. Але науковець зауважує, що з узбереж деяких країн видобута така його кількість, що це дуже посилює ефекти зміни клімату. «На півночі нашої країни змило цілі поселення, — розповідає Фолл. — Через це навіть загинули люди. Головною причиною є зміна клімату, але роль видобутку піску недооцінюють, у деяких регіонах вона досить помітна».

 

Через крадіїв піску стався смертельний обвал мосту


Катастрофічні процеси на узбережжі пришвидшилися. Проти викрадання піску у світі діють суворі закони, зокрема й тому, що 2000 року на Тайвані та в Португалії обвалилися мости, бо з-під фундаментів вилучили забагато піску. У Португалії це забрало життя 70 осіб. У 2016-му в Індії також завалився міст, тоді загинули десятки людей. Активісти вважають, що причина катастрофи та сама, але поки що остаточної відповіді немає. Дедалі більше країн обмежують квоти на видобуток і видають щоразу менше ліцензій. Досі ці заходи здаються дещо кумедними: на італійському острові Сардинія, що в Середземному морі, заарештували французьке подружжя, яке після відпустки хотіло забрати з пляжу додому 40 кг легендарного білого піску й заявило, що то мав бути сувенір. Тепер їм загрожує до шести років ув’язнення. Торік британський турист відбувся штрафом €1 тис. Негайне посилення покарань має захистити пляж як основу місцевої туристичної галузі.

Вимірюючи фізичними обсягами, ООН вважає пісок другою найпродаванішою сировиною у світі після води. Щороку його використовують понад 40 млрд т


В інших частинах світу давно йдеться про більше. В Індії, яка нині є другим після Китаю споживачем піску, видобуток сировини з річок призвів до зниження рівня ґрунтових вод і частково загострив і без того значний дефіцит води. На узбережжях і берегах потерпають не лише люди, під загрозою вимирання опинилися і деякі види тварин. Успіхи влади обмежені. З одного боку, індійська мафія, яка займається незаконним видобутком піску, діє дуже брутально. За повідомленнями журналу Foreign Policy, із 2014-го вона вбила 70 людей, серед них поліцейські, працівники уряду та інформатори. З другого боку, за даними National Geographic, замовники платять багатьом поліцейським.


Тим часом на узбережжі Сенегалу ситуація така критична, що діяти доводиться міжнародній спільноті. Підвищення рівня моря, за даними ООН, загрожує місту Сен-Луї, що на півночі країни, більше, ніж будь-де в Африці. Щороку берегова лінія на 10 м посувається вглиб країни. Тому Світовий банк інвестує в будівництво захисних валів, €15 млн торік пообіцяла Франція. Ідеться про збереження життєво важливих артерій Західної Африки: заходами проти зміни клімату, а також проти рукотворних проблем, зокрема й нелегальної торгівлі піском. Адже узбережжя переважно економічно потужніші за міста всередині країни, біля моря живе непропорційно багато людей: зараз це понад 100 млн. Тамтешні міста ростуть найшвидше.


За словами професора Фолла, три роки тому сенегальська влада значно посилила закони, навіть створила спецпідрозділи. Відтоді видають небагато ліцензій у чітко визначені проміжки. «Однак на практиці контроль за реа­лізацією цих вимог по всій країні ускладнений, — каже Фолл. — Для цього в поліції не вистачає персоналу й техніки». Особливо поширений промисел серед селян. У час посухи, коли неможливо займатися сільським господарством, свої доходи фермери покращують збутом піску. Відповідно, зауважує Фолл, коли поліція хоче провести ареш­ти, часто захищаються цілі громади.

 

Читайте також: ЄС виділив на стримування міграції з Африки 2 млрд євро


Ситуація, у якій опинилися люди в Кайярі, двояка. Тут виразно видно наслідки постійної ерозії узбережжя. Одна із сімей показує свій напівзруйнований будинок у кількох метрах від берега, який частково завалився кілька років тому. Але вони також розповідають, що минулими роками вилов риби був таким інтенсивним, що теперішні улови не дотягують і до половини того, що було 10 років тому. Тому така велика кількість рибалок мігрує до Європи. Ті, хто залишився, мусять якось заробляти собі на життя, наголошує старша жінка.


Схожі аргументи має і крадій піску Абдулаї. Каже, що не раз намагався знайти іншу роботу, але безуспішно. За шість років у школі він лише трохи навчився писати й читати. «Якби в мене була альтернатива, я одразу припинив би. Але її немає», — пояснює він. Як і багато сенегальців, Абдулаї вважає, що через економічний бум вони опинилися в програші. Бо в околиці пісок видобувають великими машинами, щоб відфільтрувати ільменіт, титанову руду, яку використовують у виробництві кераміки та фарб. Часто іноземні компанії заявляють, що застосовувана техніка не посилює ерозії, бо 98% піску повертають назад до пустелі.


Втім, Абдулаї це не переконує. Роботи в тих фірмах для нього немає. «Якщо дозволяють такі проекти, то чому те саме забороняють робити нам?». Крадій піску не чекає на відповідь, наступної ночі він знову візьметься до справи.