Суспільство 2019-06-07 12:33 Казанський Денис
  ▪  

Нова «генеральна лінія» ОРДіЛО

Що стоїть за флешмобом «Визнайте вибір Донбасу»

Після нещодавніх президентських виборів в Україні непідконтрольні райони Донецької та Луганської областей охопили небачені досі процеси. Уперше з 2014 року на офіційному рівні зазвучали заяви про можливість повернення ОРДіЛО в Україну на правах автономії. Так, безумовно, відповідний сценарій був прописаний іще в перших мінських угодах, які були підписані 2014-го, однак досі перші особи так званих республік старанно обходили це питання у своїх виступах і заявах.


Після підписання перемир’я в Мінську в номінальних лідерів «ЛДНР» сформувалася досить шизофренічна позиція: це коли вони одночасно і виступали за виконання мінських угод, і стверджували, що «Донбас ніколи не повернеться в Україну» й бачить своє майбутнє «тільки з Росією».

 

Читайте також: Донбас уже не моноліт


«Вектор руху в нас визначений — це інтеграція з Російською Федерацією», — заявляв лідер бойовиків «ЛНР» Леонід Пасічник. «Повернути Республіку в Росію як повноцінного члена сім'ї. Бачу в цьому єдиний шлях Донбасу», — вторив йому Денис Пушилін. Але тепер лідери незаконних збройних формувань стали визнавати, що з «поверненням до рідної гавані» доведеться почекати. І спочатку доведеться знову повернутися під жовто-блакитні прапори ненависної України.


Нову «генеральну лінію партії» почали просувати з так званого флешмобу (в ОРДіЛО такі заходи виконуються винятково за рознарядкою зверху). У рамках цієї акції нібито звичайні жителі «республік» стали записувати відеозвернення до нового президента України Володимира Зеленського з вимогою визнати «вибір» Донбасу. Серед традиційних вимог — припинити обстріли та платити пенсії, які давно вже нав’язли в зубах, — зазвучало й найголовніше, заради чого весь флешмоб і починався: надати автономію «ЛНР» та «ДНР» у складі України.

визнати «вибір» Донбасу в Зеленського вимагають не прості жителі окупованого краю, які давно вже позбавлені будь-якого вибору, а ті, хто пише для них тексти. А ці особи жодного права говорити від імені жителів регіону не мають


Усі звернення були записані немов під копірку. Помітно, що люди нерідко читають заздалегідь написаний для них текст або промовляють завчене повідомлення. Штампувати такі відеоролики стали зі швидкістю світла. Звернення до Зеленського підписували тегом #ЗеленскийПризнайВыборДонбасса. Як завжди, у своєму завзятті вислужитися перед кураторами співробітники пропагандистської машини дійшли до абсурду. Наприклад, серед роликів з’явилося звернення жінки в костюмі Свинки Пепи, яка попросила Зеленського повернути Донбас до складу України. Відео моментально стало вірусним та миттю розлетілося по соцмережах. Причому критикувати його стали насамперед мешканці непідконтрольних територій.


Люди, що чудово знайомі з реаліями окупованих територій, відразу зрозуміли, звідкіля ростуть ноги в цього флешмобу. Записати таку крамолу без схвалення (та навіть тиску) зверху в нинішніх Луганську та Донецьку ніхто не наважився б. Ініціатива безумовно надійшла із самого верху. А там, своєю чергою, на таке могли зважитися тільки після чітких інструкцій від кураторів із Москви.


Про те, що в Росії «флешмоб» підтримують, свідчать репортажі на федеральних каналах РФ. Там всіляко піарять нову ініціативу й штампують сюжети про людей, які «стримуючи сльози» звертаються до президента України.
Звичайно, що у націонал-патріотів Росії та прибічників «ЛДНР» новий флешмоб викликав хвилю обурення та роздратування. Вони назвали його зрадою ідей, за які п’ять років воювали, і стали заявляти про неприпустимість «зливу» республік Україні. Однак проросійські радикали, на кшталт Павла Губарева, Андрія Пургіна чи Олександра Ходаковського, вже давно витіснені в ОРДіЛО на маргінальне поле. І вони нездатні чинити жодного впливу на порядок денний. Любителі Росії самі загнали себе в пастку. В «русском мире», який вони з таким завзяттям будували, як відомо, демократія вважається лайливим словом, а на права людини прийнято плювати. Борці проти України, які виправдовували репресії проти «неправильних» жителів Донбасу й перетворили регіон на концтабір, де будь-яка опозиційність каралася підвалами й убивствами, самі опинилися в ролі в’язнів цього «гулагу». Тепер їх уже ніхто ні про що не запитує, тож усе їхнє невдоволення виливається хіба що в соціальні мережі та телеграм-канали.

 

Читайте також: Поліфонія Донбасу


Флешмоб виявився тільки пробною кулею. Очевидно, таким чином бойовики тестували реакцію громадськості й залишали собі шлях до відступу, щоб у разі особливо сильного обурення сказати, що це ініціатива знизу окремих осіб, до якої влада «республік» не причетна. Але після «розвідки флешмобом» звернення до Зеленського стали підтримувати й офіційні особи «ДНР».


Наприклад, так званий мер Горлівки Іван Приходько підтримав проукраїнський флешмоб і в інтерв'ю сайту «Русская весна» розповів, що перед тим, як «повернутися в Росію», Донбасу доведеться погодитися на автономію в складі України. А один із найближчих соратників Пушиліна, керівник виконкому руху «Донецька республіка» росіянин Алєксєй Муратов, розмістив посилання на сайт флешмобу на своїй офіційній сторінці в соцмережі.


Це викликало новий вибух критики та невдоволення. Найбільш радикально налаштовані прихильники «ЛДНР» бідкалися, що війна фактично втрачає сенс, тому що лідери «республік» відмовляються від тих гасел, які сепаратисти проголошували 2014 року. Але думки радикалів, які були дуже потрібні Росії п’ять років тому для розхитування ситуації, тепер нікого не цікавлять. Сьогодні вони самі опинилися в позиції прихильників України, яким затикали роти (перш за все силою) навесні 2014-го.


«Як боротися з Україною, якщо одночасно просиш у її президента амністію? Хто буде боротися?» — риторично запитував політолог з «ДНР» Роман Манекін на своїй сторінці в соцмережі.

 

Читайте також: Яким ви бачите Донбас через п’ять років?


А колишній польовий командир «ДНР» Ходаковський на своїй сторінці виклав зображення методички, по якій сьогодні працює той самий рух «Донецька республіка» Муратова. У ній ідеться, що найближчим часом усім осередкам руху необхідно одноголосно підтримати флешмоб зі зверненням до Зеленського. Таким чином, стає очевидно, що ніякого справжнього флешмобу чи ініціативи знизу не існує, а всі звернення до Зеленського — лише черговий піар-хід підконтрольної Москві окупаційної адміністрації Донбасу. Жодного стосунку до реальних настроїв людей, що проживають в ОРДіЛО, цей спектакль не має. Те, що намагаються видати за «голос жителів Донбасу», насправді є погано зрежисованою цирковою виставою.


У такий нехитрий і традиційно неоковирний спосіб росіяни намагаються вкотре реалізувати спробу «впихання» окупованої території Донбасу в Україну та легалізації «республік» у правовому полі нашої країни. Тому цілком очевидно, що приймати всі ці звернення за чисту монету і якось реагувати на них не слід. Однак зрозуміло, що визнати «вибір» Донбасу в президента Зеленського вимагають не прості жителі окупованого краю, які давно вже позбавлені будь-якого вибору, а ті, хто пише для них тексти. А ці особи жодного права говорити від імені жителів регіону не мають.


А загалом, то цей так званий флешмоб демонструє відверту убогість і примітивність методів російських кураторів «ЛДНР». Сама по собі акція вийшла настільки награною, штучною, що навряд чи знайшовся хоча б хтось, хто повірив у новий народний «порив». Обидві сторони конфлікту сприйняли її вкрай негативно. Таким чином, не зрозуміло до кінця, на що розраховували організатори цього дійства й на кого була спрямована їхня ініціатива.
Звернення до українського президента з вимогою прийняти ОРДіЛО до складу України фактично скасовує гасла та перекреслює всі дії проросійських бойовиків на Донбасі за минулі п’ять років. І що характерно: щоби проситися назад в Україну, не знадобилося навіть імітувати «референдуму», як це було зроблено 2014-го. Якщо тоді Росія й підконтрольні їй бойовики ще намагалися зобразити якусь видимість народного «волевиявлення», то тепер вирішили навіть не переймаються такими дрібницями.