Політика 2019-03-15 12:26 Козлюк Станіслав

Агітаційні сітки та чорна готівка

Негативні тенденції агітаційної кампанії на президентських виборах

До виборів президента лишається два тижні. Агітаційна кампанія кандидатів у розпалі. Хтось рекламує себе з білбордів. Хтось заполонив своєю рекламою інтернет і телебачення. Хтось проводить зустрічі з виборцями. Хтось робить усе перераховане вище. А дехто намагається зайвий раз не виходити в публічну площину. Проте вже традиційно для українських виборів агітаційний період не минає без порушень законодавства. Серед основних тенденцій можна виокремити дві: скандали навколо так званих виборчих сіток та чорні бюджети на рекламу й агітацію. Наприклад, як розповіли Тижню в Комітеті виборців України, у січні спостерігачі організації зафіксували масову рекламу кандидатів у президенти без вихідних даних. Ідеться про інтернет, телебачення та листівки. «Це не помилка, коли на листівці забули вказати місце друку та замовника. Це десятки годин незаконної реклами, тисячі бордів, які розміщені в обхід виборчих фондів. Без вихідних даних таку рекламу неможливо відстежувати. Тобто це чорна готівка, яку звідкись витягли», — каже голова КВУ Олексій Кошель.


Що ж до створення агітаційних сіток, які потенційно можна використати для скуповування голосів, то про них заговорили на початку лютого нинішнього року. Варто зазначити, що ця технологія фальсифікації не нова. Проте її частіше використовують під час парламентських виборів на мажоритарних округах або під час місцевих перегонів. Скажімо, такі сітки існували в Києві за мера Леоніда Черновецького. Працює агітаційна сітка за принципом мережевого маркетингу: очолює її організатор, який має кілька підлеглих, у тих, своєю чергою, свої підлеглі. І так до низової ланки, яка безпосередньо платить гроші громадянам за «правильне» голосування. Хоча підкуповувати виборців такі піраміди можуть не лише грошима, а й послугами.

 

Читайте також: Президентські вибори. Участь - не перемога


Звинувачення у створенні таких агітаційних сіток від різних штабів кандидатів стали лунати близько місяця тому. Так, 4 лютого під час погоджувальної ради парламенту лідер партії «Батьківщина», а за сумісництвом кандидат у президенти Юлія Тимошенко заявила, що Петро Порошенко разом зі своїми соратниками взявся розбудовувати агітаційні сітки. «Президент завдяки своєму найближчому соратникові Березенку (депутат від БПП Сергій Березенко, обирався до Ради у 2015 році в скандальному окрузі № 205 у Чернігові. — Ред.) і всьому його корумпованому оточенню створює мережу в країні й роздає по тисячі гривень людям за голос. Це вже відомо всім, і ви не перекладете відповідальність на «Батьківщину», яка такими речами не займається», — заявила Тимошенко. І сказала, що подасть заяву до Міністерства внутрішніх справ щодо перебігу агітаційної кампанії.


Водночас голова фракції БПП Артур Герасимов виступив з аналогічними звинуваченнями на адресу Тимошенко: «Останнім часом надходить багато сигналів майже з усіх областей України, що представники партії «Батьківщина», яку очолює кандидат у президенти Юлія Тимошенко, розпочали кампанію з підкупу виборців і збору їхніх персональних даних».

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що поліція вивчає інформацію про нібито створення агітаційних сіток кандидатами в президенти. Він заявив, що розслідування правоохоронців стосуються Порошенка, Тимошенко, Тарути й Гриценка 


21 лютого в Сумах одна з місцевих жительок поскаржилася в поліцію на нібито скуповування голосів. За словами прес-служби місцевих правоохоронців, їм повідомили, що в одному з приміщень будинку на вул. Курській начебто роздають гроші за підтримку одного з кандидатів (нібито президента Порошенка). Силовики зауважили, що на вході в приміщення не було жодних табличок чи вивісок про належність до тієї чи іншої політичної сили. Всередині перебувало двоє чоловіків, яких поліція затримала та відвезла до відділка. Після цього прокуратура міста Суми відкрила кримінальне провадження за фактом перевищення влади та службових повноважень працівниками поліції.


Разом із тим Служба безпеки повідомила про масові обшуки (близько 40) в офісах, пов’язаних із «Батьківщиною». Того самого дня (21 лютого. — Ред.) заступник голови Служби безпеки України Віктор Кононенко заявив, що слідство нібито виявило в регіонах піраміду для підкупу виборців та «впливу Російської Федерації». За словами представників СБУ, така сітка мала утримувати своїх людей в дільничних виборчих комісіях. Ті, своєю чергою, повинні були знайти «десятників», які агітували б людей голосувати за «правильного» кандидата в обмін на винагороду. Щоправда, у «Батьківщині» всі звинувачення відкинули.

 

Читайте також: Перший тур як розминка


Вже наприкінці місяця, 25 лютого, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що поліція вивчає інформацію про нібито створення агітаційних сіток кандидатами в президенти. Тоді він заявляв, що розслідування правоохоронців стосуються трьох-чотирьох кандидатів. Водночас їхніх імен не називав, оскільки «це можуть розцінити як тиск і втручання». А вже 11 березня Аваков передумав. «У нас усього є звернення по чотирьох кандидатах. ДБР веде перевірку по Тимошенко, я в цьому випадку сказав про те, що направлено в бік команди Порошенка. Також у нас є звернення по Таруті та Гриценку», — розповів міністр в ефірі «Свободи слова» на ICTV 11 березня. Також він кілька секунд демонстрував схему однієї із сіток, у центрі якої був уже згаданий Березенко з БПП.


Разом із тим громадські організації, які тривалий час спостерігають за виборчим процесом, зауважують: поки що не зафіксовано жодного випадку підкупу виборців за схемою «гроші в обмін на голос». Наприклад, цю інформацію Тижню підтвердили в Громадянській мережі «ОПОРА». «Наша організація не зафіксувала підкупу виборців за схемою «гроші в обмін на голос». Водночас є ознаки розбудови сіток. Також збирають персональні дані громадян. Але грошей за голоси не виплачували. Певно, тому що це нераціонально робити завчасно, до дня голосування. Адже кандидати вразливі до заяв, оприлюднення такої інформації в ЗМІ, суспільних настроїв. І виплати, за традицією попередніх років, здійснюються в переддень виборів або після них», — зауважує голова правління «ОПОРА» Ольга Айвазовська.


Її колега з КВУ Олексій Кошель додає: проблема скуповування голосів через сітки може проявитися напередодні голосування: «Під час виборів у мажоритарних округах купити 5–6% голосів через сітки цілком реально. Щоб купити стільки само на виборах президента, потрібна схема загальнодержавного масштабу. Поки що ми бачимо взаємні звинувачення штабів. Бачимо схему, яку нібито розкрила СБУ. Однак у тому, чи тут ідеться про підкуп, чи лише про фінансування агітаторів, має розібратися слідство. Думаю, що на виборах ми не побачимо великого масштабу таких сіток. Адже задіяти їх на загальнодержавному рівні доволі складно. Проте я цю небезпеку не відкидав би».


За словами Кошеля, наразі важко робити якісь висновки щодо існування сіток. І водночас голова КВУ зауважує: для агітаційної кампанії цілком реальною може бути цифра 50–70 тис. агітаторів, яких залучає кандидат. Оскільки йдеться про агітаційну кампанію «від дверей до дверей». Разом із тим якщо СБУ заявляє про 650 тис. людей залучених у піраміду, то, на думку Кошеля, тут справді може йтися про технологію підкупу виборців.

 

Читайте також: Обіцянки vs реальність. Як бачать президентські повноваження топ-кандидати


Під час цієї кампанії чи не вперше стали публічно говорити про проблему оплати роботи агітаторів. Відповідно до чинного законодавства штаби кандидатів не мають права укладати угоди з фізичними особами для ведення агітації. Відтак оплата може відбуватися з невідомих джерел, а витрати на це не відображені в офіційній бухгалтерії. Експерти зауважують, що оплата агітаторам — це відчутна частина бюджету.


«Нам потрібна дискусія про оплату роботи агітаторів. Бо це стосується порядку й правил фінансування виборчої кампанії. Так, частина витрат іде на покриття людських ресурсів. Водночас офіційна звітність виборчого фонду показує статті витрат на агітацію в ЗМІ, зовнішню рекламу, друковану продукцію. Але вона не показує видатків на залучення осіб для проведення агітації. Оскільки є пряма норма закону, яка забороняє укладати угоди з фізичними особами для здійснення агітації. Агітатори мають бути волонтерами і не можуть отримувати гроші за свою роботу. І сьогодні очевидно, що існує частина видатків, які покривають роботу таких людей», — пояснює Ольга Айвазовська.


Олексій Кошель додає: тривалий час, попри законодавчі заборони, існувала негласна домовленість щодо оплати роботи агітаторів під час виборів. І це влаштовувало більшість учасників виборчого процесу. Проте цього року ситуація змінилася. Про проблему почали говорити публічно.


У лютому Центральна виборча комісія дала роз’яснення, у якому зауважила, що агітаторам, які задіяні в передвиборчій кампанії, штаби кандидатів можуть відшкодовувати витрати на проїзд, харчування, проживання, телефонні послуги. Пізніше це рішення оскаржив в апеляційному суді кандидат у президенти Анатолій Гриценко. За його словами, таким чином ЦВК нібито намагалася легалізувати підкуп виборців. Її рішення визнали протиправним. Проте на початку березня Верховний Суд скасував апеляцію. «Тобто під час цих виборів частина витрат агітаторам відшкодовуватиметься легально. Я маю на увазі роз’яснення від ЦВК, яка дозволила покривати супутні витрати, пов’язані з роботою агітаторів. Як на мене, тут ідеться не так про оплату праці, як про відшкодування витрат», — пояснює Кошель. 


Водночас усі опитані експерти погоджуються, що наразі зарано починати підбивати підсумки і щодо передвиборчих порушень, і щодо вартості самої агітаційної кампанії, оскільки нині вона перебуває на піку. Крім того, зважаючи на останні соціологічні рейтинги, з високою імовірністю можна припустити, що вибори президента навряд чи відбудуться в один тур. Тож на нас чекає ще кілька тижнів політичної боротьби, яка може виявитися значно бруднішою, ніж у першому турі.