Суспільство 2018-12-30 10:20 Володимир Заблоцький
  ▪   військово-морський експерт журналу Defense Express

Поповнення арсеналу. Яким буде нове озброєння ЗСУ у 2019-му

Гібридна війна має не лише військову, а й потужну інформаційну складову. Не випадково, що «за поребриком» всіляко намагаються принизити важливість і навіть сам факт розробки в Україні нових видів озброєнь і військової техніки (ОВТ). Дезінформацією та відвертою брехнею Кремль намагається дискредитувати небезпечного для нього українського конкурента.

Отже, що ж насправді відбувається та на що очікувати нашому війську 2019 року? Нині триває системне переозброєння ЗСУ та забезпечення випуску нових зразків ОВТ. В умовах війни й обмеженого оборонного бюджету в Україні, однак, успішно створено цілі нові сучасні виробництва, як-от боєприпасне, ракетного палива, порохів та вибухових речовин тощо.


РСЗВ «Вільха»: швидко й влучно


За всіма ознаками першим кандидатом прийняття на озброєння та запуск у серійне виробництво вже на початку наступного, 2019 року є мобільний ракетний комплекс «Вільха» (розробник — КБ «Луч», місто Київ). Це 300-мм 12-зарядна реактивна система залпового вогню (РСЗВ) із коригованим високоточним боєприпасом. Вона використовує шасі МАЗ-543, створена на базі ще радянської 300-мм РСЗВ 9К58 «Смерч» і є її вдосконаленою повністю українською версією, здатною знищувати наземні та надводні цілі на відстанях 60–120 км. Використання лазерного гіроскопа виробництва КБ «Арсенал» забезпечує високу точність влучення в ціль із круговим відхиленням до 5–7 м. Маса ракети — до 800 кг, бойової частини — 250 кг. Утім, для ураження цілей на максимальній відстані 120 км передбачається версія ракети зі зменшеною до 170 кг бойовою частиною та збільшеною масою двигуна. Під час стрільби на максимальну дальність ракета досягає в апогеї висоти до 30–40 км і наводиться на ціль індивідуально, незалежно від решти. Є можливість коригування курсу ракет у польоті й ураження кількох різних цілей одним залпом. Тривалість останнього повним пакетом у 12 ракет становить 48 с, після чого за 3–4 хв установка покидає позицію.

 

Читайте також: «Кентаври» для українського флоту


Крім того, розробляється нова платформа РСЗВ «Вільха» на вітчизняному шасі КрАЗ-7634 вже з вертикальним стартом ракет. Нині завершено підготовку серійного виробництва як самих систем, так і боєприпасів (раніше такі ракети в Україні не вироблялися) з комплектуючих виробів повністю вітчизняного виробництва, зокрема нової системи управління, твердого ракетного пального та бойової частини. Для технологічної лінії цього процесу було спеціально закуплено високоточні спеціалізовані станки з числовим програмним управлінням турецької фірми Repkon.
Розробка проекту почалася у 2016 році, а у жовтні 2018-го «Вільха» вже успішно завершила державні випробування, після чого має бути прийнята на озброєння ЗСУ. За повідомленням генерального директора КБ «Луч» Олега Коростельова, вже укладено договір з Міністерством оборони (МО) України щодо серійного виробництва РСЗВ «Вільха», передачу перших серійних зразків у війська заплановано на середину 2019 року. На першому етапі РСЗВ «Вільха» передбачається включити як автономні одиниці до складу всіх оперативних командувань, зокрема до оперативного резерву. Таким чином, система значно посилить вогневий потенціал ЗСУ. Надалі, можливо, на базі РСЗВ формуватимуться й нові артилерійські підрозділи.

 

Українська ракетна програма. Комплекс «Сапсан»


Прийняття на озброєння РСЗВ «Вільха» стане першим реальним результатом реалізації вітчизняної ракетної програми. Цю систему можна розглядати як першу, але не останню вітчизняну зброю для стримування. Є переконливі підстави на користь того, що наступним зразком високотехнологічної ракетної зброї, створеним в Україні, може стати новий оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім-2» (розробник — КБ «Південне»), що створюється для іноземного замовника. На 2019-й уже заплановані випробування ОТРК із пусками ракет.


Як засіб доставки «Грім-2» використовує дві одноступеневі балістичні ракети з моноблочними бойовими частинами осколково-фугасного або проникаючого типу. Дальність дії — 280 км (експортна версія). МО та Генеральний штаб ЗС України уважно стежать за розробкою експортного ОТРК і покладають на цей проект великі сподівання. Адже створення експортної версії за умов наявності замкнутого циклу виробництва ракетної зброї дає змогу уникнути багатьох ризиків і виграти час. А вітчизняна версія (ОТРК «Сапсан») матиме вже вищі ТТХ. Саме це нині й спостерігається. У другій половині 2019 року в Україні вже працюватиме власне виробництво корпусів снарядів і гільз калібру 100–155 мм. Поряд із цим організовано серійне виробництво 300-мм реактивних снарядів для РСЗВ, а на підприємствах МО України очікується виробництво патронів до стрілецької зброї калібром від 5,45 мм до 14,5 мм.


ОТКР «Сапсан»: три в одному


Згадаємо, що 28 січня 2016-го президент Петро Порошенко повідомив про передбачене в затвердженому варіанті державного оборонного замовлення України на 2016 рік фінансування державної програми створення багатоцільового ракетного комплексу «Сапсан». Йдеться про той самий «Сапсан», розробку якого згорнули у 2013-му за рішенням проросійського міністра оборони України Павла Лебедєва. Тепер відомо, що Москва заздалегідь роззброювала Україну й позбавляла себе небажаного конкурента, адже Лебедєв знав, що ця система мала стати потужнішою та привабливішою, ніж її російські аналоги.

 

Читайте також: Офсет для Patriot


Про «Сапсан» наразі відомо небагато. Але навіть відкриті дані допомагають зробити певні висновки. По-перше, це реальна розробка, яка вже втілюється в металі. Про те свідчить ходовий макет самохідної пускової установки (ХМ СПУ) ОТРК «Сапсан», продемонстрований на параді з нагоди Дня Незалежності України 24 серпня 2018 року, а у жовтні — на Міжнародній виставці «Зброя та Безпека-2018».


По-друге, «Сапсан» створюється як багатофункціональний комплекс за формулою «три в одному». Тобто він має поєднати в собі можливості тактичних й оперативно-тактичних ракетних комплексів (дальність стрільби — до 480 км), протикорабельних комплексів (90 км) і зенітних ракет великої дальності (150 км). Ймовірно, мова про уніфіковану пускову установку для стрільби різними ракетами.


Щоб забезпечити виявлення, розпізнання та гарантоване ураження цілей для високоточних ракет українського «Сапсана» й експортного «Грому-2» вже розроблено чотири типи головок самонаведення: електронно-оптична, інфрачервона, радіолокаційна та комбінована. Остання поєднує в собі можливості електронно-оптичної й радіолокаційної головок. Усі вони успішно пройшли необхідні випробування та взяті в серійне виробництво. Прийняття її на озброєння дасть змогу відновити ударну компоненту та якісно підвищити бойовий потенціал ВМСУ. Адже високі тактико-технічні характеристики ракети допомагають уражати морські й берегові цілі противника на великих відстанях, зокрема в місцях базування, із берега, моря або ж з повітря.


Точність і модернізація


Одним із важливих видів ОВТ, який має поставлятися у війська, буде мобільний розвідувальний автоматизований звукометричний комплекс (РАЗК) 1АР1 «Положення-2» на базі гусеничного транспортера МТ-ЛБ (розробник — СКБ «Молния», Одеса). Завданням РАЗК є приховане здійснення звукометричної розвідки та управління артилерійським вогнем відповідно на дистанції до 35 і 15 км. Ідеться про впровадження на озброєння вітчизняного війська повністю українізованої в межах програми імпортозаміщення версії РАЗК, головний зразок якого було прийнято у 2013 році. Проте в серію цей комплекс не пішов через саботаж тодішніх проросійських керівників МОУ. Серійне виробництво РАЗК нині розгорнуто на Львівському ДП «ЛОРТА».

 


РАЗК складається з апаратної машини на базі МТ-ЛБ, трьох акустичних баз і дев’яти високочутливих датчиків-мікрофонів ПР-101, він має засоби високоточної навігації, забезпечений захищеними каналами зв’язку та механізмами відображення розвідувальних даних в онлайн-режимі безпосередньо на планшеті артилерійського командира. Якісною перевагою комплексу, що працює в пасивному режимі, є те, що він позбавлений будь-якого випромінювання. Це дає змогу працювати приховано, без потреби в зайвому маневруванні та демаскуванні. Не випадково, мабуть, експерти вже називають РАЗК «Великим вухом» ЗСУ: прихованість у поєднанні з ефективністю функціональних спроможностей є запорукою перемоги й виживання в умовах сучасного поля бою. Іншою важливою розробкою в цій сфері є високомобільний радіолокаційний розвідувальний комплекс 1Л221Е (мобільна версія 1Л220УК «Зоопарк-2») на шасі підвищеної прохідності з формулою 8×8 вантажного автомобіля КрАЗ-7634НЕ. Розробник цього контрбатарейного комплексу — КП «НВК «Іскра» із Запоріжжя.


Завдання нового контрбатарейного комплексу — розвідка позицій вогневих засобів противника, розрахунок траєкторії снарядів і ракет, коригування вогню, стеження за повітряним простором, а також контроль за БПЛА. Завдяки мобільності й компактності час розгортання або згортання машини в бойових умовах не перевищує 5 хв. Від російського аналога «Зоопарку-1» українська версія відрізняється підвищеною дальністю дії. Її технічні можливості контрбатарейного комплексу дають змогу виявляти та засікати вогневі позиції гармат і мінометів противника на відстані до 30 км, позиції РСЗВ — до 30–40 км, тактичні ракети — до 55 км.


Водночас для відпрацювання роздобутої інформації щодо ситуації на полі бою від станцій типу 1Л220УК і «Положення-2», БПЛА та інших джерел використовуватиметься нова система — комплекс автоматизованого управління (КАУ) артилерійською батареєю та дивізіоном «Оболонь-А», розробником якого є Львівське ДП «ЛОРТА». До її складу входять машини командира дивізіону (1В25-2), начальника штабу дивізіону (1В26-2), командира батареї (1В25-1) і старшого офіцера батареї (1В26-1). Усі вони можуть випускатися як на гусеничному, так і на колісному шасі.
КАУ «Оболонь-А» є автоматизованою системою управління нового покоління та високого інтелектуального рівня. Під час її розробки використано сучасну елементну базу провідних світових компаній. Ідеться про захищені комп’ютери, мікроконтролери, мікропроцесори, програмовані логічні матриці, цифрові й аналогові мікросхеми, сучасні елементи індикації, активні напівпровідникові елементи тощо. Комплекс здатен автоматично обробляти дані щодо десятків цілей і планувати стрільбу, розподіляючи черговість їх ураження навіть в умовах активного застосування противником засобів РЕБ. Завдяки швидкості обробки величезних обсягів даних, що надходять до цифрових систем «Оболонь-А», використанню спеціальних захищених алгоритмів і безпечного зв’язку досягається значне підвищення ефективності вогню.


По суті, йдеться про успішне створення в Україні (ДК «Укроборонпром») цілої лінійки спеціалізованих видів ОВТ, що дає артилеристам змогу отримати повну картину поля бою, за лічені секунди аналізувати ситуацію та завдавати точних скоординованих вогневих ударів одразу по кількох виявлених цілях. За оцінками експертів, застосування КАУ «Оболонь-А» навіть без змін дальності й точності стрільби наявних вогневих засобів підвищує ефективність вогню артилерії у два — п’ять разів. Відповідно разом із забезпеченням потреб ЗСУ вітчизняні зброярі можуть розраховувати на успішне просунення такого продукту на експорт, тим більше на ці вироби є попит.


У вимірі Повітряних сил


Україна має відповідний потенціал й активно створює нові РЛС. Одна з таких станцій — 80К6Т (попередня робоча назва — «Лелека») класу 3D кругового огляду, створена власним коштом НВК «Іскра». Вона може виявляти й супроводжувати одночасно до 300 цілей (літаки, вертольоти, балістичні та крилаті ракети) на відстанях до 500 км на всіх діапазонах висот.


«Лелека» вже пройшла випробування й навіть має чималий попит за кордоном. З огляду на це унікальні ТТХ станції створюють їй чудову експортну перспективу. А з прийняттям на озброєння ЗСУ нових РЛС метрового діапазону хвиль типу МР-1 та МР-18 Україна долучиться до світових лідерів, здатних ефективно протидіяти засобам повітряного нападу малої помітності (Stealth).

 

Читайте також: Нові іграшки «бога війни»


Повітряні сили ЗСУ у 2019 році мають отримати модернізовані до рівня 4+ винищувачі МіГ-29МУ2. Їх удосконаленням займається Львівський авіаремонтний завод. Особливість нової версії бойового літака полягає в забезпеченні технічної можливості використання машини проти наземних цілей. Варіантом є модернізація МіГ-29 до рівня МіГ-29МУ1, яку вже пройшли у 2018‑му до 10 машин. А на початку 2019 року очікується старт воєнних випробувань перших винищувачів, поліпшених до версії МіГ-29МУ2, із наступним впровадженням на озброєння ПС ЗСУ.

 

Морська складова


Менш масштабним очікується поповнення у 2019-му ВМС України — вони отримають лише два нові десантно-штурмові катери типу «Кентавр», побудовані на суднобудівному заводі АТ «Кузня на Рибальському» (місто Київ). Наразі обидва проходять випробування в акваторії Чорного моря, після завершення яких мають були прийняті до складу ВМСУ. Щоправда, наприкінці 2019 року очікується прибуття до Одеси двох патрульних катерів типу Island, переданих США, проте це нові одиниці й до того ж небойові. Обидва американські судна планується озброїти вже українськими системами, зокрема протимінними тралами.


У квітні — травні 2019-го КБ «Луч» планує завершити державні випробування першої вітчизняної протикорабельної крилатої ракети (ПКР) «Нептун» для потреб ВМС України. Після цього ПКР має бути прийнята на озброєння ВМСУ. Насамперед ідеться про береговий варіант, на черзі — створення повітряного й корабельного. «Нептун» має зберігатися в герметичних транспортно-пускових контейнерах (ТПК), що матимуть розміри 5300×600×600 мм. Довжина самої ракети з прискорювачем становить 5050 мм. Максимальна дальність польоту «Нептуна» — 300 км.
Носіями нової ПКР мають бути ракетні катери типу «Лань» («Веспа») і корвети проекту 58250. Проте ці платформи ще не готові. Щоправда, керівництво заводу «Кузня на Рибальському» повідомляло про плани закладки ще до кінця 2018-го двох ракетних катерів. Наскільки це реально, важко сказати з огляду на переробку заводом базового РКА типу «Лань». Нова ж версія технічного проекту («Веспа») теж наразі не готова й викликала багато запитань у військових через значне перевищення заданої замовником водотоннажності. Тож не можна виключати, що завод муситиме відтермінувати закладку РКА й вона відбудеться пізніше, тобто вже у 2019-му.


На жаль, під великим питанням залишається проблема добудови корвета проекту 58250. Уже другий рік поспіль обіцяні на високому рівні кошти для цього корабля, корпус якого стоїть на стапелі Чорноморського суднобудівного заводу в Миколаєві, не виділяються.
Черговим варіантом поповнення корабельного складу ВМСУ може стати отримання двох фрегатів типу Oliver Hazard Perry у США та/або трьох тральщиків типу Standard Flex 300 MCM у Данії. Втім, остаточного рішення на рівні керівництва нашої країни поки що не ухвалено.

 

Стаття з випуску Світ у 2019