Суспільство 2018-12-21 11:52 Ганна Чабарай

Правозахисники про Крим: дискримінація, ізоляція і страх

Анексований Крим відвідала місія українських та міжнародних спостерігачів, які зафіксували реальну ситуацію з правами людини на півострові

Після анексії Криму Росія дуже обмежила доступ на півострів міжнародним організаціям, які могли б відстежувати дотримання прав людини. Моніторингова місія ООН з прав людини регулярно звітує про ситуацію там, проте збирає інформацію дистанційно, з материкової частини України. Нагадаємо, новий звіт місії ООН було опубліковано 17 грудня.

 

Представники Домів прав людини 14–18 вересня відвідали окупований Крим, щоб задокументувати ситуацію з дотриманням прав людини на півострові. Крім українських правозахисників у місії взяли участь фахівці з Білорусі та Азербайджану. Вони зустрілися з понад 50 людьми: родичами політв’язнів, адвокатами, журналістами.

 

Читайте також: ООН про Україну: постраждалі від війни, мовний закон і єдина церква

 

Як переконалися представники Домів прав людини, попри спроби Росії створити видимість нормального життя в Криму, її режим там тримається на репресіях, переслідуванні кримських татар, українців, активістів, адвокатів, журналістів і членів релігійних общин.

 

«Я людина, яка народилася в Радянському Союзі. Навчався там у школі, встиг послужити в радянській армії. Ніколи не забуду тих дитячих відчуттів, коли розумієш, що від тебе нічого не залежить. Коли я зараз потрапив до Криму, ці відчуття повернулися до мене. Їх не порівняти навіть із тим, що переживаю, перебуваючи на своїй батьківщині, у Білорусі. У нас немає такого тотального страху, розуміння, що ти дрібна піщинка, від якої нічого не залежить. Тут люди, які мають можливість і бажання займатися громадською діяльністю, у принципі можуть це робити, попри пресинг. А в Криму ситуація така плачевна, що люди, які хочуть цим займатися, позбавлені такої можливості», — розповів на презентації звіту представник Білоруського дому прав людини ім. Бариса Звоскава Алєг Мацкевич.

 

 

Автори звіту за підсумками місії розповідають: у численних розмовах із правозахисниками люди казали, що почуваються покинутими й забутими. Тому важливо домагатися доступу на півострів для міжнародних організацій і приділяти ситуації з правами людини більше уваги, заохочувати поїздки журналістів та міжнародних правозахисних місій до Криму з метою документування порушень.

 

«Підтримка Криму зовні дуже важлива. Коли ті, хто перебуває за ґратами, отримують листи, коли вони знають, що на волі хтось говорить про їхні справи й привертає увагу міжнародної спільноти до того, що тут відбувається, коли хтось приїздить до Криму, аби вислухати їхні історії, для них це дуже важливо. Це не спосіб жити, але це спосіб протистояти», — цитують у звіті одного з адвокатів, який захищає політичних в’язнів.

 

Місія зосередилася на вивченні ситуації із захистом прав людини, обмеженням свободи вираження думок, свободи мирних зібрань. Окрім того, опитані згадували про порушення права на життя, справедливий судовий розгляд, збереження національної ідентичності, сфабриковані обвинувачення, катування та жорстоке поводження.

 

Читайте також: Окуповані в’язниці: обстріли, катування і голод

 

Дискримінації насамперед зазнають українці та кримські татари. Мусульман звинувачують у тероризмі та членстві в організації «Хізб ут-Тахрір», яка заборонена в РФ, проте легальна в Україні. Як зазначають автори, общини та приватні будинки кримських татар регулярно зазнають рейдів. Українці й кримські татари постійно перебувають під ризиком звинувачення в «екстремізмі», «тероризмі» та «сепаратизмі». При цьому до злочинів прирівнюють критику чи незгоду, зокрема ретроспективно, порушуючи норми міжнародного права.

 

Наразі відомо щонайменше про 68 українців, ув’язнених із політичних мотивів, які незаконно утримуються на території Криму чи РФ. Правозахисники кажуть про неприйнятні умови їх утримання та перевезення, катування і нелюдське поводження. Також не розслідуються випадки насильницьких зникнень.

 

Крім того, під репресії можуть потрапити й ті, хто допомагає обвинуваченим чи виявляє солідарність із ними. Як стверджують правозахисники, вся ця інформація вказує на системний характер порушень.

 

Зазначається, що під час опитування багато людей говорило про відчуття ізольованості та страх бути забутими Україною й зовнішнім світом. Щоб цього не сталося, правозахисники наполягають на необхідності забезпечити доступ до півострова, адже дуже мало українських журналістів їздить туди, щоб отримувати інформацію з перших уст та висвітлювати події.

 

Поширення на Крим російського законодавства

 

Громадські організації, які діяли в Криму до анексії, були змушені перереєструватися за російським законодавством або ж покинути півострів, зокрема й із міркувань безпеки. Деякі з них не змогли пройти відповідну процедуру й закрилися. За даними ООН, у березні 2014-го в Криму було зареєстровано 4090 неурядових організацій, а у вересні 2018-го — 1852.

 

Така сама доля чекала й на ЗМІ: вони мали зареєструватися в Роскомнагляді. Як стверджують правозахисники, органи окупаційної влади попередили редакторів, що не дозволять реєструватися, якщо вони поширюватимуть «екстремістські» матеріали. У результаті з понад 3 тис. ЗМІ лишилося 232. Канали й радіостанції закрилися, їхнє майно конфіскували.

 

Читайте також: Війна, томос, НАТО і тотальна невизначеність

 

До того ж після окупації зросла кількість нападів на ґрунті гомофобії, що толерувалися владою, яка послуговується російським законодавством проти ЛГБТ. Така ситуація призвела до масового виїзду представників цієї спільноти.

 

Правозахисники зазначають, що примусове запровадження російського законодавства знизило рівень захисту прав і свобод на півострові. Це стосується й кримінального права: з’явилися нові склади злочинів, яких немає в українському законодавстві. Крім того, у травні 2014-го РФ дозволила ретроспективно застосовувати норми свого Кримінального кодексу до дій, вчинених до анексії, хоча це суперечить основоположному принципу міжнародного права, який до того ж закріплений у Конституції РФ. Таким чином, наприклад, була порушена «справа 26 лютого», а також засуджений із політичних мотивів Олександр Костенко за події, які відбувалися під час Євромайдану в Києві.

 

Також до порушень прав людини призвело примусове нав’язування російського законодавства: члени місії дізналися, що дітей відмовлялися лікувати в медичних закладах, якщо батьки не могли показати російські паспорти.

 

Після анексії в Криму з’явилася практика включення людей до «списку терористів та екстремістів», повідомляють правозахисники. Часто людина навіть не знає, що її ім’я туди вписали. Це призводить до фінансових та майнових обмежень: банки можуть відмовити їм в операціях, навіть у нарахуванні пенсії. Також вони не можуть скористатися послугами нотаріусів.

 

Мацкевич розповів про свого земляка Валєра Большакова, який переїхав до Криму ще за часів СРСР, вступив до російської лівої партії «РОТ Фронт». «У 2014-му він зривав українські прапори і замість них вішав російські. Я запитав у нього, яка нині ситуація з активністю. Він відповів, що за України було вільніше. Його засудили за статтею, пов’язаною з екстремізмом, і він шукав роботу, на якій зарплата не виплачується через банківську картку. Тому що людям, які потрапляють до списку екстремістів, блокують усі фінансові операції. Він шукав роботу, щоб отримувати зарплату готівкою, інакше, мовляв, помер би з голоду», — каже правозахисник.

 

«Коли Україна контролювала Крим, не було забороненої літератури, можна було ходити в мечеть, коли хочеш, читати, що хочеш, людина вибирала сама, що їй потрібно, а що ні. У Росії зовсім інша ситуація: не можна так мислити, не можна так казати, не можна так ходити, у мечеть можна ходити у визначений час», — розповів місії один із опитаних.

 

З релігійних мотивів найчастіше переслідують мусульман, хоча репресії торкнулися й «Свідків Єгови», яких у Росії визнали екстремістами. Детально про переслідування з релігійних мотивів у Криму та на Донбасі Тиждень писав у матеріалі «Окупована релігія».

 

Читайте також: Окупована релігія

 

Судять у Криму й за декларування належності півострова Україні, як було з журналістом Миколою Семеною. Ще одна кримінальна стаття — розпалювання ненависті та приниження людської гідності з використанням засобів масової інформації, зокрема мережі інтернет. Як зазначають автори звіту, юридична невизначеність цієї статті дає змогу висунути обвинувачення практично за будь-який пост у соцмережі, де людина висловить підтримку Україні, кримським татарам чи Меджлісу.

 

Контроль над мас-медіа

 

Аудіовізуальні ЗМІ в Криму цілком контролює окупаційна влада, зазначають правозахисники. Телеканал «Міллет», який мовить кримськотатарською, також транслює пропаганду. Приватні канали вільніші, проте утримуються від критики режиму. Місія розповіла, що якось увечері на телебаченні розповіли про розкриття «осередку «Хізб ут-Тахріру», а обшуки почалися тільки наступного ранку. Також місія перевірила доступ до українських медіа-сайтів: 14 із 40 виявилися заблокованими.

 

За спостереженням місії, журналісти, які лишилися в Криму, припинили роботу або ж практикують самоцензуру чи працюють неформально, бо не можуть зареєструватися.

 

Вдається працювати кримськотатарській тижневій газеті «Авдет». Їй відмовили в реєстрації, але вона і далі виходила накладом 999 екземплярів: російський закон не вимагає реєстрації друкованих видань із тиражем менш як 1 тис. Мешканці Криму самі розповсюджують газету, оскільки через пошту та мережу «Союзпечать» їм продаватися заборонили. Також зазначається, що працівників газети не раз залякували, а ФСБ оголосила їм попередження про неприпустимість вживання термінів «окупація» та «анексія». До того ж у 2016-му московська прокуратура знайшла в одному з випусків «прихований екстремізм». Тепер редакція переважно працює з дому, щоб не перебувати в одному місці.

 

У таких умовах почала формуватися мережа громадянських журналістів і блогерів, розповідають правозахисники. Їхні сторінки в соціальних мережах стали одним із надійних джерел інформації з Криму. Вони швидко передають фото, відео, коментарі з подій і залучають до цього велику кількість людей. Це ефективно, наприклад, під час рейдів у будинки кримських татар. Причому часто людям, які знімають такі події, погрожують арештами або й затримують їх, висуваючи обвинувачення в закликах до тероризму. Так було з Наріманом Мемедіновим, якого заарештували в березні 2018-го за відео в YouTube 2013 і 2014 років.

 

Репресивна судова система

 

Суди в окупованому Криму використовуються як інструмент придушення інакомислення, зазначають правозахисники. Судді застосовують положення Адміністративного та Кримінального кодексів навіть тоді, коли закон не передбачає санкцій. Наприклад, за одиночні пікети.

 

У вироках іноді фігурує додаткове покарання — заборона публічної діяльності. Його застосовують для того, щоб не дати людині висловлювати свою думку чи брати участь у правозахисних рухах. Правозахисники кажуть, що засудженим не пояснюють, що таке «публічна діяльність», тобто немає чітко визначених правил.

 

Читайте також: Дискримінація і репресії. Звіт ООН про ситуацію в окупованому Криму

 

Один з адвокатів розповів місії, що мешканці Криму не чекають справедливості в судах, адже якщо підключаються ФСБ і центр протидії екстремізму, то результат процесу очевидний: судді сліпо приймають доводи прокуратури й ухвалюють відповідні рішення. Юристи міжнародної правозахисної групи «Агора», які працюють у Криму, зазначають, що більшість процесів там завершується обвинувальними вироками, хоч у РФ за тих самих обставин бувають і виправдувальні. Також застосовується широка практика залучення фіктивних свідків та експертів.

 

За словами адвокатів і родичів засуджених, ситуація в місцях несвободи також складна. Наприклад, Сімферопольський СІЗО переповнений, у камері 3×3 м утримують по восьмеро людей, які сплять по черзі. Здорових утримують із хворими, у камерах повно блощиць, тарганів і мишей. До того ж засудженим відмовляють у доступі до медичної допомоги. Місія зафіксувала випадки, коли затримані помирали. Також були повішення, які офіційно назвали самогубствами, хоча незалежного розслідування не відбулося.

 

Умови перевезення затриманих місія оцінює як жорстокі та нелюдські. Також були випадки, коли їх залякували собаками та били.

 

Рекомендації: припинити репресії, спростити доступ

 

Більшість рекомендацій правозахисників стосуються Росії. Як зазначають у місії, РФ має припинити застосовувати в Криму своє законодавство, зокрема карати за дії, вчинені до початку окупації. Також вона повинна скасувати обмеження на право мирних зібрань і свободу слова. А крім того, гарантувати умови для безпечної роботи правозахисників, журналістів, незалежних ЗМІ. Правозахисники закликають РФ звільнити й реабілітувати всіх політв’язнів, вилучити Меджліс зі списку екстремістських організацій, припинити залякувати общини кримських татар і мусульман. До того ж, нагадують у місії, незаконними є примусове вивезення ув’язнених із Криму на територію Росії, депортації та заборона виїзду з півострова.

 

«Дві важливі рекомендації до всіх: перша стосується РФ, міжнародної спільноти та України — увага до переслідування правозахисників у Криму. Адже в умовах обмеженого доступу міжнародних місій, журналістів іноді правозахисники, адвокати стають єдиним джерелом захисту, превенції та інформації про порушення, які відбуваються на окупованих територіях. В умовах нарощення темпів переслідування правозахисників це дуже тривожна тенденція», — зазначила юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’я Свиридова.

 

Читайте також: Врятувати окуповане

 

Україні експерти рекомендують спростити процедуру доступу в Крим для іноземних журналістів, правозахисників та міжнародних спостерігачів. Адже для них отримання такого дозволу складне і тривале. Вони не можуть звернутися по нього дистанційно й мусять в’їжджати в Україну, щоб особисто подати в Державну міграційну службу заяву, документи та форми українською мовою. Процес обробки заяви триває близько п’яти днів. Це робить неможливими екстрені та короткі поїздки на півострів.

 

«Водночас особи, які завдають реальної шкоди національним інтересам України, не звертаються по дозволи до уряду, заїжджають у Крим, порушуючи законодавство, через Росію, і притягнути їх до відповідальності за це доволі складно. Але для журналістів і правозахисників, які хочуть дотримувати законодавства й допомагати Україні збирати інформацію про порушення в Криму, висвітлювати цю тему, важливо, щоб Україна сама сприяла такій роботі», — додає Свиридова.

 

На думку правозахисників, процедура має бути не дозвільна, а повідомна, має містити зручніші інструменти щодо повідомлення про такий в’їзд, щоб іноземці могли зробити це в країнах свого перебування чи хоча б зрозумілою їм мовою.

 

А світова спільнота, кажуть фахівці, має наполягати на виконанні Росією її обов’язків за міжнародним правом, засуджувати порушення прав правозахисників у Криму, вимагати звільнення політв’язнів, закликати покарати винних у залякуванні й переслідуванні на півострові, вимагати доступу туди міжнародних місій.