Суспільство 2018-09-18 13:03 Вікторія Малишева

Луганська мода

Такого явища, як мода тут не існує вже чотири роки. Спочатку було не до цього, потім не було грошей, потім звикли до безгрошів’я як перманентного стану. Та все-таки деякі спільні риси в манері одягатися можна виокремити.

Молоді й  не дуже  жінки маніакально стежать за тим, щоб їхні руки та ноги були із манікюром та педикюром. Це може ніяк не відповідати вбранню, матеріальному статусу, але це щось на зразок поганої звички, якої не можна позбутися. Батько однієї студентки із гордістю розповідав мені, що новий хлопчина його доньки «оплачує їй нігті». Я знаю цю дівчину. Вдягається вона здебільшого із секонду. Нігті та одяг мають дуже контрастний вигляд. Але із нігтями дівчина почувається заможною та дуже респектабельною, тому краще не з’їсть чогось та буде ходити у материних чоботях, але із професійним манікюром. У колі жінок на це звертають увагу, бо це свідчить про статус.

 

В одязі взагалі непомітно жодних тенденцій. Як молоді люди, так і старі найчастіше одягаються із комісіонок, які чомусь за цінами часто конкурують із ринком. Та багато хто вважає, що у комісіонці можна підшукати щось брендове, із лейблом, оригінальне. Це знову-таки більше явище психологічне, як відчуття комфорту, не більше. Дивує те, що молоді заміжні жінки одягнені часто у розріз із статками родини. Чоловік може тяжко заробляти десь на будівництві у Москві чи Краснодарському краї, а його дружина у Луганську вдягається так, ніби її чоловік має власний банк. Це знову явище більше статусне — довести подругам, що її заміжжя вдалося. Дитина водночас може бути вдягнена із секонду чи доношувати вбрання старших кузенів, але молода матір буде із «нігтями» зі стразами та в усьому новому. Щодо літніх жінок, то ситуація різна. Багато хто з різних причин махнув на себе рукою: немає бажання, сил, грошей чепуритися. Це категорія вчителів, медиків, бібліотекарів, музичних працівників державних установ. Багато хто не приховує, що таке ставлення до одягу відлуння стану душі. Ніби помста через одяг новому життю, що різко погіршилося за останні чотири роки. У музичній школі одиниці тих, хто доглядає за собою із задоволенням. Ці жінки можуть бути вбрані у старі довоєнні речі, але бажання жити виявляється у прикрасах, зачісці, усмішці. Найдивніше, що у рекламних салоганах використовують застрілі для «республіки» слова «колекція», «розпродаж» чи ім’я відомого  французького кутюр'є, який ніби вирішив розпродувати  власну колекцію у Луганську. Цікаво, чи знає П’єр Карден хоч щось про той Луганськ?

 

Читайте також: По колу

 

Щодо зачісок нічого нового за чотири роки у цій галузі не простежується. Хто має більше грошей, користується послугами постійного майстра чи салону. Молоді жінки часто стають клієнтами на дому в когось із майстринь, що працюють без реєстрації підприємницької діяльності, —  роблять зачіски, купують засоби догляду за волоссям тощо. Літні жінки здебільшого самі фарбують волосся, а чоловіків просять їх підстригти, щоб не витрачати грошей.

 

Ще одне захоплення молоді — татуювання. Жінки прагнуть нанести собі китайські ієрогліфи, написи німецькою чи абстрактні малюнки. Самі не часто можуть пояснити зміст татуювання, але дуже пишаються тим, що знайшли гроші втілити свою мрію. Причому, як і манікюр, тату роблять часто вдома у когось, хто має обладнання, рекомендації та бере трохи дешевше, ніж салон. Чоловіки також прикрашають себе татуюванням — це мода. Звичайно ж мода молодих людей. У майже підлітка на зап’ясті я прочитала: «Немає часу на сук». Звичайно, це прочитали всі у маршрутці, а власник тату, напевно, пишався своєю сміливістю та кмітливістю.

 

Читайте також: Невдоволених немає

 

Під свята можна побачити у волоссі, на одязі й сумках георгіївські стрічки.  Це теж мода. На ринках торгують саморобними значками, браслетами, напульсниками, шпильками «патріотичних» кольорів. Крім того, є певна мода на одяг та наліпки для машин. Це може бути зображення Чебурашки зі зброєю, Путіна чи ідеологів комунізму, військкерівників минулого сторіччя, різні вислови, заклики, написи на кшталт «сепаратист», символіка Росії. І не завжди власники такого вбрання носять його через політичні переконання.

 

Є певна мода й на гаджети. Знову контраст — людина може бути вдягнена трохи краще за безпритульного, але мати новий смартфон із обов’язково великим екраном. Часто такі незручні у щоденному використанні речі купують будівельники, плиточники, люди дуже важких професій. Це така собі компенсація, певний виклик суспільству: хоча й важко працюю, але гаджет маю не гірший, ніж у інших —  можу собі дозволити.

 

Читайте також: «ДНР»: no exit

 

Є мода на нові професії. Тепер, наприклад, можна заробити на оформленні українських пенсій. Людина може займатися обміном валют, манікюром на дому, тримати власну комісійну крамницю, лагодити авто чи виготовляти вінки до Великодня. Ключове тут — бізнес. Головне — гроші. Нині немає непрестижних професій, а якщо людина працює на себе, це вже ознака успішності. До речі, так само із авто. Головне, щоб воно було. Краще —  нове, ще краще — іномарка. Але моди на авто немає. Людина, яка має власне авто та користується ним постійно, вже має статус успішної людини. Тому людина, яка працює на когось, ходить пішки та живе від зарплати до зарплати, сприймається як невдаха. Хоча сьогодні мати роботу, то вже певне досягнення.

Новини RedTram

Loading...