Світ 2018-09-09 11:03 Нандо Зоммерфельдт , Моріц Зайффарт

Die Welt: Туга за серйозним футболом

На острів має повернутися його хороший настрій. Тут, у Британії, Месут Езіл ще хтось. Тут він плеймейкер великого «Арсеналу». Персоніфікована надія фанів через 15 років нарешті ще раз здобути чемпіонство. Для здійснення цієї мрії лондонський клуб щотижня платить Езілу £300 тис. Це робить його другим найбільш оплачуваним професіоналом в Англії.

Але нині й Езілу стає незатишно на острові. До чемпіонства після невдалого початку сезону дуже далеко. Більшість критиків вважають винним німецького плеймейкера. Дедалі частіше лунає закид, що він абсолютно не коштує таких великих грошей. Проте якщо розібратися, то ці гроші не такі вже й великі. Адже зарплата Езіла зменшується. Перспектива жорсткого виходу з Європейського Союзу після голосування за Brexit у червні 2016 року спричинила падіння британської валюти. Вона втратила 17% щодо євро. Для Езіла та його товаришів, які зазвичай добре заробляють, це вже помітний мінус у зарплаті. Якщо справді дійде до Brexit, який досі ще не прорахований на фінансових ринках, падіння фунта може тривати.


Два тижні тому Майк Ґарлік, президент клубу «Бернлі» з першої ліги, попередив, що через падіння фунта залучати іноземних гравців стало важче. «Манчестер Юнайтед» ще торік повідомив, що дедалі більше іноземних гравців хоче отримувати зарплату в євро. Клуб, один із найбагатших у світі, на це ще не погодився.


Клопоти із зарплатою порушують питання про те, чи стане Brexit довгостроковою проблемою для Прем’єр-ліги. Яка користь англійським клубам із того, що вони можуть платити найвищу зарплату в Європі, якщо Велика Британія перебуває в невизначеній економічній та політичній ситуації? До цього додається проблема з дозволом на роботу. Поки що кожен футболіст із країн ЄС може без обмежень грати за будь-який клуб Прем’єр-ліги. Після Brexit це вже не буде так просто.

 

Читайте також: Мей "боїться" Джонсона після провалу плану щодо Brexit - Sky News


Тим більше з огляду на ідею футбольної асоціації Англії допускати на острів лише потенційних гравців національної збірної. Тоді молоді іноземні таланти не поїдуть до Британії. При цьому часто називають приклад француза Н’Ґоло Канте. Коли його у віці 24 років узяв «Лестер Сіті», він ще не грав за збірну Франції. Тим часом Канте — чемпіон світу і мегазірка в «Челсі».


Якщо проблема Brexit у Прем’єр-лізі підтвердиться, це неминуче буде перевагою для ліг інших країн, особливо для Бундесліги. Саме тепер грати в національній лізі країни із найсильнішою та найстабільнішою економікою континенту, безумовно, не недолік, оскільки футбол дедалі більше стає економічним спектаклем.


«Глибокі економічні кризи, як-от у Туреччині, або велика невпевненість щодо свободи пересування в майбутньому, як у випадку з Brexit, впливають на рішення гравців та спонсорів про те, як грати чи як залучатися», — каже керівник Гамбурзького інституту міжнародної економіки Геннінґ Фепель. Це може піти на користь Бундеслізі, яка тепер мусить конкурувати з іншими лігами не в гігантській оплаті, а радше в стабільності договірних відносин. «Німеччина вважається однією з найбільш стабільних та ліберальних країн світу. Політичні рамкові умови — безумовна перевага для Бундесліги», — підтверджує експерт спортивного бізнесу Петер Рольманн.

 

Читайте також: "Національне приниження". Джонсон назвав план щодо Brexit історичною помилкою


Бундесліга у вигідній ситуації не лише порівняно зі своєю англійською відповідницею. Турецька Суперліга, відома в минулому багатьма видатними трансферами, теж потерпає від валютної проблеми. Обвал ліри ставить клуби в загрозливу ситуацію. Оскільки більшість зарплат у євро, витрати клубів зростають день у день. Прощання з дорогими зірками запрограмоване. Натомість в Італії охочі до ризику фінансові інвестори віднедавна грають свою гру з фінансово слабкими традиційними клубами.


Останній приклад — «Мілан». Торік клуб перейшов до китайця, який пообіцяв повернути його до топ-команд світу. Через 14 місяців ця угода виявилася провалом. Унаслідок проблем із платоспроможністю «россонері» тепер належать хедж-фонду Elliott Management Corporation, очолюваному Полом Сінґером. Він відомий тим, що жорсткими методами ускладнює життя компаніям, щоб отримати якомога більше прибутку.


Натомість Бундесліга бачиться прихистком стабільності. «Невизначеність в інших країнах, поза сумнівом, гратиме на руку тутешнім клубам та економіці», — каже спортивний експерт із Шеффілдського університету Роберт Вільсон. Адже в мільярдному бізнесі під назвою футбол політика та спорт пов’язані тісніше, ніж будь-де. Рішення, ухвалені в парламентах, часто впливають на футбол. Це можна відчути й на стадіонах.


Досі німецька коректність не завжди була корисною. Завдяки креативній інтерпретації закону інші країни в минулому були досить успішними, принаймні могли зібрати найкращих зірок у свої ліги. У 2003 році в Іспанії переполох здійняв так званий закон Бекхема. Правило, яке запровадили для залучення кваліфікованих працівників, тоді використали боси «Реал Мадрида», щоб заманити англійську суперзірку до Іспанії. Замість максимальної ставки 43% Бекхем мав переказувати фіскальній службі лише 24% своєї зарплати.

 

Читайте також: "Вирок Brexit".Трамп попередив, що план Терези Мей, ймовірно, вб'є торговельну угоду з США


Останнім часом про гучні заголовки подбав трансфер топ-футболіста Кріштіану Роналду. З початку 2017 року в Італії застосовується так званий єдиний податок. Супербагаті можуть одноразово сплатити державі €100 тис. і звільняються від будь-якого додаткового податку на прибуток. За заявленої плати близько €30 млн та багатьох мільйонів спонсорських грошей €100 тис. — сміховинна сума для португальця. А надто з огляду на те, що в Іспанії він мав проблеми з правосуддям через несплачені податки.


У Німеччині такі податкові подарунки немислимі. Отже, Бундесліга має чимось іншим збирати очки в зірок. Проте лише гарантовані зарплати й стабільне економічне середо­вище не можуть піднести Бундеслігу на європейську верхівку, а надто тому, що Прем’єр-ліга бачиться надзвичайно далекою. Передовсім домінування Баварії, а через це й брак конкуренції роблять лігу не надто привабливою для спонсорів і ТВ-концернів». «Доки дисбаланс не буде подолано, попри економічну непевність в інших країнах, розрив лишатиметься надто великим, щоб цілком його перекрити», — каже Роберт Вільсон.


Щоб це змінилося, має змінитися й інше. Наприклад, фінансові інвестори, навіть якщо такий крок буде дуже непопулярним в очах фанів. Але лише з їхньою допомогою можна було б зменшити розрив між «Баварією» та рештою конкурентів, вважають експерти. Такі клуби, як «Дортмунд», «Шальке» чи «Бремен», реальними конкурентами «Баварії» можуть стати тільки завдяки зовнішнім інвестиціям. «Бундесліга має спитати себе, чи вона не відірвана трохи від реальності в маркетингу та моделях фінансування», — пояснює Геннінґ Фепель.
Німецький футбольний союз та Німецька футбольна ліга повинні б подбати про те, щоб країна не втратила зв’язку з реальністю, вважає Петер Рольманн. Якщо економічну міць Німеччини поєднати з добре продуманими правилами для інвесторів, це може стати ідеальною сумішшю для переможної ходи Бундесліги.

Новини RedTram

Loading...