Економіка 2018-08-15 12:27 Ворожбит Ольга

Західні компанії в Криму: хитрий і ще хитріший

Як західні компанії знаходять шпарини для роботи в окупованому Криму та чи відповідатимуть вони за це

На початку серпня в західних медіа з’явилася інформація про те, що остання мережа готелів, власницею якої є західна компанія, покидає окупований Крим. Нею виявилася американська Best Western Hotels and Resorts. Як повідомляє Reuters, готель працює й досі, однак більше не називається брендовим Best Western Hotel, а просто Sevastopol Hotel and Spa. Компанія Best Western працює за системою франшиз, тобто не є власницею готелів зі своїм брендом по світу, а продає іншим компаніям право використовувати його та сервіси підтримки. За даними Reuters, франшиза з кримським готелем у Best Western закінчилася ще торік через санкції. Станом на 7 серпня на сайті компанії не зазначено готель у Криму. Натомість, як стверджують, компанія, яка більше не має готелів в Україні, планує відкрити його у Львові.


У червні 2018-го минуло вже чотири роки, як почали діяти західні санкції щодо Криму. 18 червня цьогоріч їхню дію в ЄС продовжили ще на рік. Так, громадянам і компаніям Європейського Союзу заборонено вкладати інвестиції в Крим і Севастополь, надавати там свої туристичні послуги, експортувати до півострова продукцію транспортної, комунікаційної та енергетичної галузей, а також ту, що пов’язана з нафто- та газовидобуванням. Схожі вимоги у зв’язку з незаконною анексією ставить перед своїми громадянами й США. Заборонені інвестиції в окупований півострів, а також експорт, реекспорт, продаж чи постачання (пряме чи непряме) з Америки, зокрема її громадянином, хоч би де він перебував, будь-яких товарів, послуг, технологій до Криму. Плюс до всього будь-які гарантії, фінансування, посередництво громадян США.

 

Читайте також: Повернення радянського Криму


За цей час деякі компанії зуміли піти та повернутися на кримський ринок, знайшовши юридичні шпарини для цього, як-от французький та німецький ритейлери Auchan та Metro Cash&Carry чи банківські системи VISA та MasterCard. Дехто, як-от німецький концерн Siemens, стверджує, що їхні товари потрапили на окупований півострів через обман, хоч видається, що це не зовсім так. Так чи інакше західне, зокрема європейське, законодавство в цьому напрямі працює, і деякі компанії наразі мають судові справи через роботу в Криму.


Після того як торік у вересні стало відомо, що голландські фірми, попри санкції, допомагають зводити міст через Керченську протоку — символ російської агресії проти України в Криму, розгорівся чималий скандал. Нідерландський уряд заявив, що розпочинає розслідування, а депутати місцевого парламенту наголошували на символічності цього мосту для цементування російської анексії та вимагали юридичних підтверджень щодо того, чи законні такі дії.


Як повідомляє англомовне нідерландське видання NL Times, у травні цього року прокуратура країни розпочала розслідування щодо семи нідерландських компаній, які були залучені до будівництва мосту з Росії до Криму. Їхні назви не розголошувалися, однак раніше інше нідерландське видання De Gelderlander повідом­ляло про дві компанії, причетні до процесу: Dematec Equipment та Bijlard Hydrauliek. У липні 2018-го De Gelderlander також опублікувало отриману відповідь від прокурора Автономної Республіки Крим Вікторії Мозгової, де, окрім двох згаданих вище фірм, чиновниця каже про розслідування, яке проводить українська прокуратура проти ще трьох нідерландських компаній за участь у будівництві мосту — Allnamics, AkzoNobel, Mammoet. З листа-відповіді чиновниці нідерландському виданню виходить, що Україна проводить розслідування проти цих компаній крізь призму «екологічного злочину», оскільки «факт будівництва транспортного мосту не є злочином». AkzoNobel, за даними De Gelderlander, мала поставити будівельникам спеціальну фарбу для того, щоб забезпечити збереження 7 тис. паль від корозії, а Mammoet — спеціальну установку для підйому двох арок мосту. Звісно ж, обидві компанії відкидають свою участь у будівництві та стверджують, що це непорозуміння. Такі виправдання дещо схожі на тактику іншої європейської компанії, яка запевняє, що стала жертвою обману з боку російських партнерів. Натомість в обговореннях постачання газових турбін німецької Siemens на окупований півострів багато хто наполягає, що сама компанія не могла не знати, куди врешті потрапить такий вид її продукції.

 

Читайте також: Крим: юридичний фронт


У березні 2015 року санкт-петербурзька Siemens Gas Turbines Technologies (SGTT), яка на 65% належить мюнхенському концерну Siemens, підписала контракт із російською фірмою «Технопромекспорт» на постачання газових турбін для Таманської електростанції в Краснодарському краю. Однак російські медіа не раз заявляли про те, що ці турбіни підуть для кримських електростанцій. Так, російське видання «Ведомости» ще в червні 2015-го повідомляло, що «Технопромекспорт» в обхід санкцій купить турбіни в СП Siemens для кримських станцій. Проте ці повідомлення не лякали німецьких постачальників, як і те, що в Криму будівництво тривало, тоді як у Тамані все стояло на місці.


Siemens — німецька компанія, яка працює в Росії ще з царських часів. Її керівник Джозеф Кезер менш ніж за два тижні після анексії Криму зустрічався з Владіміром Путіним, щоб засвідчити свою відданість Москві, попри тодішні заяви, а пізніше дії західних урядів щодо ізоляції Росії через анексію півострова. Багатьом аналітикам важко повірити, що представники цієї компанії не здогадувалися, чим закінчиться така оборудка. Однак гроші не пахнуть. Після того як стало відомо, що турбіни таки потрапили до анексованого Криму, Siemens заявила, що стала жертвою обману. У липні 2017 року вона стверджувала, що російський партнер нелегально поставив чотири газові турбіни, які передбачалося встановити на електростанції в Тамані, до Криму. Тоді ж німецька компанія подала до суду проти російського партнера «Технопромекспорт» через ці дії, що порушували контракт. Однак арбітражний суд Москви відмовив Siemens у задоволенні цього позову. І вона заявила, що припиняє продаж турбін та іншого обладнання для електростанцій до РФ. Така ситуація спровокувала гнівні заяви й німецького уряду щодо обману з боку Кремля. Як повідомляли на той час німецькі видання, ще до скандалу Зіґмар Ґабріель, тодішній міністр економіки, звертав увагу президента Росії на порушення Москвою чинних санкцій і неправомірну поведінку російських компаній. Путін запевнив, що німецькі турбіни не потраплять до Криму. Та вони, звісно ж, там опинилися. Ці дії спровокували посилення санкцій із боку ЄС. До санкційного списку також потрапили компанії «Технопромекспорт», «Інтеравтоматика» та чиновники міністерства енергетики.

 

Читайте також: Півострів чиновників і солдатів


Показна чи справжня наївність німецьких чиновників, які в ситуації із Siemens жодним чином не звернули увагу цієї та інших європейських фірм, котрі ще співпрацюють із Росією, на потребу уважніше ставитися до договорів із кремлівськими компаніями, призвела до того, що ще принаймні три компанії після справи Siemens знайшли можливість працювати з Кримом в обхід санкцій. Розслідування щодо ймовірних правопорушень прокуратура Гамбурга в липні 2018-го розпочала лише проти двох. Як ідеться в журналістському розслідуванні Deutschlandfunk, це компанії Hansa Heavy Lift та Heinz Corleis KG. Судна цих двох німецьких фірм, як повідомляється, поставили 35 тис. т титанової руди, яка потрапила до анексованого півострова. Представники Hansa Heavy Lift стверджують, нібито вантаж прямував до Росії й вони не знали, що врешті-решт він опиниться в Криму.


Інша німецька компанія, чия продукція, як стало відомо в січні цього року, опинилася в Криму, — це концерн MAN. Кримське суднобудівельне підприємство «Залив» після того, як дістало відмову в купівлі обладнання фінської компанії Wärtsilä, отримало генератори німецького MAN. Знову ж таки німецька компанія стверджує, що до Криму обладнання не поставляла, однак не може нічого вдіяти, якщо його перепродадуть на окупований півострів.


Незалежно від того, показною чи справжньою є ця наївність європейських чиновників і бізнесменів, вона заподіює чимало шкоди й часом нівелює весь сенс чинних санкцій. Крім того, вона є чималим тригером для інших, бо якщо, наприклад, один сервіс чи компанія в Криму не працює, а інші активно пропонують свої послуги, то рано чи пізно конкуренти теж захочуть вдатися до такого обману чи шукатимуть шпаринки в санкціях. Найгірше, що, попри розпочаті прокуратурами розслідування проти деяких компаній, іміджеві втрати через роботу в Криму для них поки що геть незначні.

Новини RedTram

Loading...