ut.net.ua 2009-12-11 00:00 Веремко Вілен , Кузик Валентина

Ресурсна анемія

Для відновлення та розвитку української економіки в неї потрібно інвестувати щонайменше ?20 млрд щороку
Обсяг капіталовкладень в економіку України значно зменшився під час економічної кризи. Зокрема, за даними Держкомстату, чистий приріст прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у січні – вересні 2009 року становив $2,972 млрд – у 2,7 раза менше від показника за аналогічний період 2008-го. При цьому в III кварталі було залучено лише $0,62 млрд – на 92% менше рік до року. І хоча у квітні – червні спостерігався приріст капіталовкладень порівняно з січнем–березнем ($1,88 млрд проти $0,82 млрд), експерти прогнозують, що до кінця цього року обсяг ПІІ в економіку України навряд чи досягне навіть половини обсягу 2008-го.
 
Нагадаємо, що стійкий приплив іноземного капіталу в Україну розпочався 2005 року. Значною мірою це пов’язано з ку­півлею вітчизняних банків не­резидентами. Якщо великі кошти й інвестували у реальний сектор, то йшлося не про створення нових підприємств чи модернізацію наявних, а про придбання виставлених на приватизацію об’єктів. «2005 рік справді був переломним, – каже економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олек­­­сандр Жолудь. – Але 2005-й – це продаж Криворіжсталі, а три наступні роки – це прихід в Україну іноземних банків. Усі інвестиції спрямовувалися не на створення нових проектів, а на купівлю наявних».
 
Утім, навіть у докризові часи обсяг іноземних інвестицій на душу населення в нас залишався одним із найнижчих у Європі. За даними Держкомстату, на 1 липня 2009 року цей показник становив лише $823,9 на особу. Загалом, за словами експертів, віт­чизняна економіка недостатньо капіталізована, а тому є цікавою для інвесторів. Капіталовкладення (включаючи ПІІ) у ВВП України впродовж останніх кількох років коливалися в діапазоні 20–23%. «Такий обсяг у найкращому разі дає змогу лише підтримувати нинішній рівень виробництва, – каже директор еконо­мічних програм Центру імені Ра­зумкова Віталій Юрчишин. – Наприклад, інвестиції в економіки азіатських тигрів, коли вони були такими, становив 30% ВВП, а в Китаї і зараз є на рівні 35% ВВП». Вважаючи, що інвестиції – це кров економіки, український реальний сектор потерпає від хронічного недокрів’я, або анемії. І почати її лікування треба було ще вчора. За попередніми розрахунками аналітичного департаменту консалтингової компанії SEOLA Group, для швидкого відновлення і поступального розвитку виробництва в Україні потрібно щонайменше €20 млрд на рік. На жаль, поки що така цифра видається фантастичною.
 
 
 
Лабіринт бюрократії
 
Основна причина інвестиційної непривабливості української економіки не криза, що рано чи пізно мине, а відсутність структурних реформ. Наприкінці жовтня 2009-го на засіданні Консультативної ради з питань іноземних інвестицій президент Європейської бізнес-асоціації (ЕВА) Тронд Мое заявив: «Інвестиційний клімат в Україні незадовільний. І причиною є не лише криза (хоча вона і вплинула на настрої інвесторів не найкращим чином). Рішення про вкладення капіталу бізнесмени приймають, орієнтуючись на перспективу. А вона у випадку з Україною є вельми туманною».
 
Нещодавно Міжнародна фінансова корпорація (IFC) презентувала результати дослідження «Інвестиційний клімат в Україні: бізнес-бачення», проведеного в грудні 2008 – берез­­ні 2009 років. Дослідження засвідчило, що держрегулювання бізнесу в Україні залишається надмірним, а його реформа триває роками. «Лише на три процедури – перевірки, дозволи і технічне регулювання – український бізнес витратив 2008 року приблизно 8,2 млрд грн, – підкреслюють в IFC. – Для порівняння: цих грошей вистачило б, щоб оплачувати роботу 275 тис. працівників протягом року».
 
При цьому експерти зазначають, що починаючи з 2006-го (коли проводилося попереднє дослідження IFC) не сталося принципових змін за жодним із вивчених напрямів державного регулювання. Зокрема, у 2008-му, як і два роки тому, кожне друге підприємство отримувало в середньому чотири-п’ять дозволів від органів влади. Терміни отримання хоча й скоротилися, але незначно: з 60 днів у 2006-му до 54 днів у 2008-му. Пригнічує ситуація з держконтролем: з 85 відомств, що мають право перевіряти підприємства, лише 42 володіють критеріями розподілу фірм за потенційними ризиками порушення законів. І лише шість контролюючих інстанцій розробили переліки питань для перевірок. Хоча кількість перевірок торік дещо зменшилася – перевірили 75% підприємств (у 2006 році – 95%), частота перевірок залишалася високою: кожну компанію в середньому перевіряли п’ять-шість разів, а приватних підприємців – сім разів. При цьому середня тривалість перевірки ста­­­новила три тижні.
 
У доповіді ЕВА «Через перешкоди до успішного бізнесу» експерти асоціації зазначають, що регуляторне середовище в Україні створює істотні бар’єри для розвитку підприємництва, збільшення інвестицій і відповідно кількості робочих місць. Згідно з щорічним рейтингом Світового банку, за індексом привабливості ведення бізнесу в 2008 році Україна посіла 145-те місце з-поміж 183 країн. «Саме тому першочергової уваги влади потребують невідкладне реформування регуляторної системи країни та послаблення тиску на бізнесменів з боку контролюючих і дозвільних органів», – йдеться у звіті ЕВА.
 
 
Ігри без правил
 
Зарегульованість економіки посилюється небажанням чиновників дотримуватися чітких правил гри. «Неузгодженість дій різних органів державної влади в одному й тому самому питанні відлякують інвесторів, – вважає Віталій Юрчишин. – В умовах правового нігілізму (або, точніше, телефонного права) ніхто з бізнесменів не застрахований від реприватизації, рейдерських атак та інших проблем». Нестабільність законодавства, небажання чиновників дотримуватися норм права і високий рівень корупції нівелюють інвестиційні переваги України, головна з яких – дешевизна робочої сили. «Потенційні інвестори відчувають, що активи або майбутні прибутки перебувають під загрозою і є відкритими для нападів, можуть бути так чи інакше відчужені, – каже Тронд Мое. – Це створює перешкоди для надходження в Україну довгих грошей».
 
Серйозною проблемою з погляду інвестора є неготовність Української держави своєчасно відшкодовувати ПДВ. Фіскальне навантаження в нашій країні вище, ніж в середньому у Європі, й іноземці, погоджуючись працювати в таких умовах, не розуміють, чому їм не повертають переплаченого ПДВ у встановлені законом терміни. До вересня поточного року заборгованість держави з відшкодування ПДВ сягнула 20 млрд грн. Деякі підприємства з іноземним капіталом, зокрема польські «Церсаніт Інвест» (донька Cersanit S. A.) і «Барлінек Інвест» (структура Barlinek S. A.), звернулися до влади з проханням посприяти у поверненні ПДВ. «Криза вдарила по всьому світу, не лише по Україні. Проте для інвестування у вашу країну нам потрібні гарантії безпеки. Якщо ми виконуємо бюджетні зо­бов’язання без зволікання, то маємо право розраховувати на взаємність із боку держави», – каже засновник і співвласник польських компаній Міхал Соловов. Для хоча б часткового вирішення проблеми повернення ПДВ експерти ЕВА пропонують уряду законодавчо визначити термін податкових перевірок для підтвердження правомірності заявок на відшкодування (приміром, 15–20 днів), а також установити відповідальність держорганів за несвоєчасну бюджетну компенсацію.
 
«В Україні вельми великі і економічні, і політичні ризики, – каже Олександр Жолудь. – Відповідно іноземці вважають за краще не вкладати в довгострокові проекти». Це підтверджує й опитування керівників провідних світових інвестиційних компаній, проведений центром SEOLA Group Ideas Factory з 12 по 26 жовтня 2009 року (опитано 397 компаній із 33 країн). Дослідження засвідчило, що 69% респондентів не збираються найближчим часом розглядати питання про інвестиції в нашу країну. При цьому 34% компаній, що вже працюють на українському ринку, мають намір його покинути, а 26% – заморозити поточні проекти. Для порівняння: у жовтні 2008-го лише 13% інвестиційних компаній планували вийти з України. Показовими є й результати опитування про причини погіршення інвестиційної привабливості країни. Так, криза української фінансово-еко­но­міч­ної системи насторожує власників 98% компаній, 97% бентежить відсутність ефективної моделі інвестиційних стимулів (зокрема, податкових пільг), 95% – політична нестабільність, 92% – відсутність дієвих державних гарантій захисту інвестицій і прав власності, 91% – корумпованість влади. У 2007 році лише 74% компаній акцентували увагу на останньому чиннику.
 
Нереалізований потенціал
 
Хай там як, а навряд чи слід очікувати суттєвого припливу інвестицій до завершення президентських виборів. «У найближчі півроку інвестори займуть вичікувальну позицію, – каже Віталій Юрчишин. – А потім дивитимуться, який призначать уряд, чи відбуватимуться реформи, адже реформування потребують практично всі сектори держуправління».

За умови формування сприятливих умов для залучення капіталу Україна зможе зацікавити інвесторів перспективними імпортозамінними галузями, дешевою і кваліфікованою робочою силою, унікальним географічним розташуванням, землею тощо. Причому структура інвестицій може змінитися як за галузевою ознакою, так і за географічною. Зокрема, якщо раніше інвесторів приваблювали спекулятивні й високорентабельні сектори (фінанси, операції з нерухомістю тощо), то з ­поліпшенням умов ведення бізнесу на перший план ви­­­ходитимуть АПК, машинобудування, інфраструктурні проекти. Це підтверджує й опитування SEOLA Group Ideas Factory. Зараз за обсягами ПІІ в нашу країну лідирують Кіпр та Віргінські острови (такі інвестиції – це повернення з офшорів коштів, раніше виведених з України). Структурні реформи стимулюватимуть приплив капіталів ­нерезидентів із неофшорних країн.

[1682][1683]

 
ЧУЖИЙ ДОСВІД

 

 
Китай
 
З 1970 року, відколи Китай відкрив внутрішній ринок і запровадив особливий режим оподаткування компаній з іноземним капіталом, інвестори охоче вкладають кошти в тамтешню економіку. Зокрема, до 2008-го нерезиденти сплачували не 33% податку на прибуток, як інші підприємства, а лише 15% (якщо вони працювали у спеціальних економічних зонах на східному узбережжі або зонах розвитку економіки й техніки на півночі країни). Також іноземним компаніям надавали податкові канікули – звільняли від сплати податку на прибуток протягом перших двох років діяльності. Проте в 2008 році після вступу до СОТ Китай зобов’язався встановити рівні умови ведення бізнесу для національних та закордонних компаній. Більшість пільг для іноземних інвесторів скасували, а ставку податку на прибуток уніфікували – 25%. Преференційну ставку податку на прибуток збережено для фірм, що сприяють розвитку інноваційних технологій. Крім того, 20% прибутку перераховують до бюджету дрібні компанії (на 5% менше, ніж великі), 12,5% – підприємства, що розводять квіти, морські культури, вирощують чай. Цілковито звільнено від сплати податку на прибуток селекційні компанії, а також аграрні фірми, що вирощують овочі, злаки, картоплю, боби, бавовну, цукрові культури, фрукти, горіхи, рослини, які використовуються в медицині. Для компаній, що реалізують проекти розвитку інфраструктури та охорони навколишнього середовища, передбачено звільнення від податку на прибуток протягом перших трьох років роботи та сплату податку за ставкою 12,5% впродовж трьох наступних. 10% прибутку перераховують до держскарбниці підприємства, що реалізують проекти з комплексного використання ресурсів. Максимально спрощено процедуру реєстрації нових фірм з іноземним капіталом.
 
Польща
 
Одним із ключових інвестиційних стимулів цієї країни є звільнення підприємців від сплати місцевого податку на нерухомість. Крім того, польський уряд надає гранти під реалізацію довгострокових (від трьох до п’яти років) проектів у спеціальних економічних зонах, зокрема покриває до 50% витрат на придбання земельних ділянок, основних засобів та модернізацію потужностей, якщо відповідні видатки перевищують €100 тис. Право на урядові гранти (щонайбільше 10% проектних витрат) у Польщі мають автомобільні та авіабудівні підприємства, а також компанії, що займаються електронікою, біотехнологіями та R&D-проектами. Крім того, передбачена бюджетна допомога фірмам, що створюють нові робочі місця (від $1,2 тис. до $7 тис. за працівника залежно від розміру зарплати).
 
Великобританія
 
Згідно із дослідженням European Attractiveness Survey-2009 компанії Ernst&Young, за підсумками 2008 року Велика Британія стала найпривабливішою країною в Європі з погляду іноземних інвесторів – в країні було реалізовано 686 інвестиційних проектів (лише на 4% менше, ніж докризового 2007-го). Підприємців приваблює гнучка британська система оподаткування. Зокрема, ставка податку на прибуток коливається від 21% для малих підприємств до 28% для великих. При цьому розмір оподаткованого прибутку може бути зменшено на 30–75%, якщо компанія реалізує інноваційний проект R&D (від англ. Research and Development). Бізнесмен, який втілює в життя R&D-проект, може розраховувати на урядовий грант до €500 тис. (мале підприємство – €20 тис., Британське законодавство передбачає можливість пільгового оподаткування фондів оплати праці інноваційних компаній. Поміж іншого є ще локальні (регіональні) гранти на проекти, що підвищують продуктивність праці, – уряд бере на себе 10–35% проектних витрат. У деяких регіонах Великої Британії надають пільги і гранти на розвиток слаборозвинених галузей, наприклад, обробної промисловості та торговельного посередництва у Північній Ірландії.
 
Іспанія
 
У 2008 році в країні реалізовано 211 проектів за участю іноземного капіталу. Уряд субсидує бізнес, що впроваджує інноваційно-дослідницькі проекти. Так, програма на 2000–2010 роки передбачає бюджетні компенсації компаніям, що працюють у галузі виробництва енергії з відновлюваних джерел. Є й інші урядові субсидії, зокрема R&D-фірмам повертають до 75% витрат (але не більше ніж €12 тис.) на інноваційні проекти, надають разові субсидії до €18 тис. на розвиток виробництва та до €4,8 тис. за кожне створене робоче місце. У межах програми INGENIO-2010 іспанська влада планує витратити до 2% ВВП на підтримку R&D-проектів, зокрема шляхом пільгового кредитування малих та середніх фірм, що використовують новітні інформаційні технології (надаватиметься трирічна безвідсоткова позика до €200 тис.). Громадський фонд CDTI під урядовим патронатом фінансує до 75% кошторису проектів з удосконалення виробничих процесів (у межах програми діє окрема лінія підтримки іноземних інвесторів INVEST IN SPAIN, максимальна допомога – €500 тис. для однієї компанії). Також уряд підтримує діяльність у галузях, які визнано стратегічними: фільмовиробництві, туристичному та аграрному секторах.
 
Франція
 
У 2008 році в країні було реалізовано 523 проекти за участю іноземного капіталу. Податкову систему Франції прийнято вважати вельми жорсткою, проте за останні кілька років тамтешній уряд провів низку реформ, що полегшили фіскальний тягар і спростили адміністрування податків. Зокрема, іноземні інвестори отримали можливість фіскального рескрипту – надання письмової консультації податкової адміністрації до укладення певної угоди стосовно її правомірності. Французькі закони передбачають оподаткування за вдвічі нижчою ставкою (15%) перших €38 тис. прибутку малого бізнесу. В країні діє система перенесення поточного операційного збитку на прибуток попередніх п’яти років господарювання. Для холдингових компаній передбачена можливість спрощеної реєстрації нових структур, пільгового оподаткування дивідендів дочірніх компаній. У результаті фіскальної реформи Ніколя Саркозі скасовано оподаткування робочих годин (традиційно французи працюють 35 год на тиждень), відрахування із зарплати нерезидентів протягом перших п’яти років перебування в країні. Для іноземних фірм запроваджено 50-відсоткову пільгу на податок із дивідендів та звільнення від сплати деяких платежів за програмою соціального страхування на шість років. У 2010 році на податкові пільги і гранти для інноваційних проектів та програм розвитку депресивних регіонів уряд планує асигнувати 3% ВВП. Фірми, що здійснюють наукові дослідження для подальшої модернізації виробництва, звільняються від місцевого податку на підприємницьку діяльність на п’ять років, а також мають право на отримання податкових кредитів на три роки в розмірі 10–50% витрат. Інноваційне підприємство, засноване в малорозвиненому регіоні, може претендувати на урядовий грант у розмірі €25 тис. за кожне створене робоче місце.
 
ТОЧКА ЗОРУ
Ярослав Пешек,
 чеський публіцист
 
Багато років зай­маюся залученням чеських та словацьких інвесторів на український ринок і досі дивуюся, як місцеві чиновники спілкуються з бізнесменами. Приміром, молоді чеські підприємці були спантеличені запитанням податківців, чи не страшно іноземцям займатися бізнесом в Україні. Знайомий словацький бізнесмен вирішив не розгортати діяльності тут лише тому, що голова міської адміністрації під час зустрічі постійно плутав слова «інвестор» і «спонсор». Не виходить у мене пояснити іноземцеві, що в Україні можливо продати 50 гектарів землі, яку «продавець» не має у власності, а лише орендує.
 
Вікторія Тимошенко,
Deloitte
Щоб стимулювати приплив інвестицій під час економічної кризи, Німеччина, Австрія, Чехія, Нідерланди, Польща та США спростили правила ведення податкового обліку, збільшили норми амортизації основних фондів тощо. Наприклад, Болгарія взагалі запровадила податкові канікули терміном на п’ять років для підприємств АПК та обробної промисловості. Люксембург, Швеція, Росія знизили ставку податку на прибуток
 
Володимир Котенко,
Erns t&Young
В Україні, де в тіні виробляється 36% ВВП, влада не переймається проблемами бізнесу і не прагне вдосконалити податкове законодавство. Таке ставлення – головна перепона для інвестицій. Прогресивніші, ніж наша, держави стимулюють приплив капіталу податковими пільгами: запроваджують програми прискореної амортизації, надають можливість враховувати поточні збитки під час визначення майбутніх бюджетних зобов’язань, знижують ставки податку на прибуток тощо