Політика 2017-09-28 09:04 Лапаєв Юрій

Гібридні миротворці. Що заважає введенню місії ООН на Донбасі

Однією зі знакових подій Генасамблеї ООН став виступ президента України Петра Порошенка. Точніше, озвучена ним ідея введення миротворчого контингенту на Донбас під егідою цієї організації. Сама по собі ідея не нова, Порошенко вже кілька разів наголошував на такому варіанті вирішення кризи на Донбасі, але цього разу все бачилося так, ніби вже є певна домовленість про її реалізацію.

То була така собі відповідь російському президентові Путіну, який на початку вересня раптово зацікавився ­питанням урегулювання конфлікту на Сході України. Раптово, бо протягом ­щонайменше двох останніх років Москва послідовно відкидала пропозиції Порошенка ввести міжнародний контингент через Лаврова чи Пєскова, зазначаючи, що це призведе лише до погіршення ситуації в регіоні.

Тепер, скориставшись чи не єдиним доступним для нього міжнародним майданчиком — самітом країн БРІКС, Путін спробував укотре показати себе миротворцем. Очікувано його пропозиція містила кілька деталей, убивчих для будь-якого покращення на Донбасі. Головна умова — розміщення миротворців виключно на лінії зіткнення сторін, що хоча й допоможе справді припинити вогонь, але фактично закріпить територію самопроголошених «республік». А головне — залишить Росії конт­роль над українсько-російським кордоном. Крім того, за версією російського президента, всі умови ­розгортання контингенту мають погоджуватися з представниками самопроголошених «ДНР-ЛНР». Ця умова робить їх самостійними суб’єктами міжнародного права на рівні ООН і певним чином знімає відповідальність із Росії. Відновлення обстрілів з боку російсько-терористичних сил після чергових припинень вогню означають, що Росія готова домагатися виконання своїх умов. На щастя, поки що не йдеться про загострення рівня Іловайська чи Дебальцевого, які передували вимушеним переговорам і підписанню двох мінських ­протоколів.

Читайте також: Порошенко в ООН. Основні тези виступів українського президента

Своєю чергою, українська сторона, погоджуючись із необхідністю мирного врегулювання ситуації на Донбасі, рішуче відкидає пропозиції Кремля. Позиція офіційного Києва така: поширення зони відповідальності миротворців на всю територію конфлікту, зокрема й на тимчасово окуповані райони Донецької та Луганської областей, і контроль над державним кордоном України. Крім того, усунення російської сторони від участі у формуванні контингенту з огляду на неприпустимість втручання агресора в місію. І, звичайно, українська влада не планує чекати дозволу Захарченка або Плотницького на введення «блакитних шоломів» на Донбас, хоча цей факт очікувано здійняв хвилю обурення в РФ.
На шляху введення контингенту в Україну залишається багато невирішених питань.

Миротворці на умовах Кремля абсолютно програшний варіант для України. Але ймовірна місія на запрошення Києва  передбачає вирішення низки складних питань

Для допуску озброєних миротворців потрібен дозвіл Верховної Ради України, а до цього заявка в ООН, у якій будуть чітко розписані причина конфлікту та необхідне оснащення місії. Проблемний момент — згода сторін, що є обов’язковою в таких випадках, адже Україні треба визначитися, хто саме стане цією іншою стороною. Потребує уточнення і режим дії місії: куди буде наданий доступ, у якому часовому режимі й на який термін? Що буде визначено успіхом та умовою припинення діяльності миротворців? Які гарантії безпеки може надати Україна? А бойовики ОРДіЛО? У яких випадках миротворці можуть відкривати вогонь? Хто розслідуватиме випадки загибелі цивільного населення? З огляду на гібридну суть терористичних сил кожен бойовик може бути проголошений звичайним місцевим «трактористом» або «шахтарем» для вчинення провокацій і дискредитації місії. Крім того, створення такої місії передбачає голосування в Раді Безпеки ООН, де Росія, швидше за все, використовуватиме своє право вето на будь-які ініціативи, що супе­речать її планам.

Читайте також: Клімкін сказав, коли буде внесено проект резолюції щодо миротворців

Цікаво, чому Росія взагалі заговорила про миро­творців. З історії відомо, що введення контингенту часто означає заморожування конфлікту, причому майже в усіх випадках без усунення причини його виникнення. У випадку України можна говорити про створення аналога Придністров’я, ще одного невизнаного квазідержавного утворення. Втім, такий варіант суперечить стратегічним планам Кремля. Росії потрібен Донбас, зруйнований, ворожий до всього українського, але в складі України. Щоб блокувати євроатлантичні ініціативи й бути джерелом соціальної та економічної нестабільності, при цьому залишаючись на державному утриманні. Тоді як «заморожені республіки» Україна не мусить брати на свій баланс, відповідно знову потрібна буде «спонсорська допомога» з боку РФ. Якщо згадати нещодавні чутки, які поширювали російські ЗМІ, про ймовірне припинення фінансування «ДНР-ЛНР» і не дуже оптимістичні прогнози для російської економіки, можна сказати, що питання «спонсорства» все ще відкрите. Водночас миротворці на умовах РФ, не виключено, стануть черговим приводом для активізації бойових дій (як це відбувалося в Грузії) чи радше для диверсій з метою дискредитації України на міжнародній арені. Росії вкрай важливо показати Україну порушником міжнародних норм, а себе добрим сусідом, який прийшов на допомогу в скрутні часи, за що заслуговує на дострокове скасування економічних санкцій. Таку можливість майже одночасно з Путіним озвучив міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель, уже відомий своїми симпатіями до Росії. Однак в очах решти політичних лідерів цінність РФ як провідного миротворця у світі, здається, вже мінімальна. Одне з підтверджень — відсутність реального успіху у вирішенні кризи в Сирії. Росія офіційно бере участь у бойових діях та переговірному процесі, але Сирія, як і раніше, далека до повернення миру та спокою. 

Читайте також: Миротворці до російського кордону. Позиція партнерів України щодо місії ООН на Донбасі

Повертаючись до причин раптової зміни риторики Кремля, варто звернути увагу на зростання ролі США в урегулюванні кризи. На необхідності посилення впливу Сполучених Штатів доволі давно наполягали експертні кола в Америці та ЄС. Здається, у Вашингтоні їх нарешті почули. Дедалі активніше обговорюється питання надання Україні летального оборонного озброєння. Це передбачається в межах проекту федерального бюджету США на 2018 фінансовий рік. У разі його остаточного ухвалення Україна може розраховувати на $500 млн ­допомоги на оборонні потреби. Диверсії на кшталт вибухів у Калинівці чи Балаклії спрямовані, зокрема, на зрив цих поставок. Водночас ­спеціальний ­представник Держдепартаменту США з ­питань України Курт Волкер видається більш ніж активним у виконанні своїх обов’язків. Громадськість так і не дізналася, про що за зачиненими дверима насправді говорили Волкер і радник Путіна Сурков у Мінську, однак саме після цієї зустрічі поведінка Кремля стала змінюватися. Якщо така тенденція зберігатиметься і надалі, на Україну може ­чекати дуже цікава й багата на знакові події зима. 

Новини RedTram

Loading...