Суспільство 2017-01-11 20:23 Андрій Голуб

«Нова» поліція та її скелети у шафі

Чому закритість Національної поліції свідчить про саботаж реформ у відомстві.

16 листопада 2016 року біля столичного «Палацу мистецтв «Україна» збираються активісти низки правих організацій. Вони влаштовують пікет проти концерту поп-виконавців Потапа і Насті Камєнскіх, яких називають «кремлівськими заробітчанами». Присутні на місці правоохоронці силою розганяють мітинг. За їхньою версією, учасники пікету почали кидати яйця у відвідувачів концерту. Під "гарячу руку" ледь не потрапляють присутні на місці журналісти. З'являються окремі повідомлення, що у правоохоронців «не було жетонів чи розпізнавальних знаків». Дехто висловлює припущення, що працювала "перша спецрота".

Вже за п'ять днів, 21 листопада, у річницю подій Революції Гідності в Києві знову не обійшлося без силових протистоянь. Після акції на Майдані Незалежності частина активістів вирушає громити «офіс Медведчука» та відділення «Сбєрбанку» біля станції метро Льва Толстого. На місці також з’являється група людей у шоломах та з написами «міліція» під бронежилетами. Особових номерів та інших розпізнавальних знаків на одязі вони не мають. Дехто з присутніх знову каже, що це колишній "Беркут".

Оцінювати дії правоохоронців в обох випадках – справа керівництва або суду, якщо хтось заявить про неправомірність їхніх дій. Зовсім інше питання – постійні чутки про перевдягнені загони "Беркуту" майже на будь-якій масовій акції, де з'являються силові підрозділи. Керівники Національної поліції та МВС неодноразово заявляли, що відновлення довіри до правоохоронців є найголовнішим свідченням успіху започаткованої реформи. При цьому соціологічні опитування Центру Разумкова свідчать, що поліції повністю не довіряють 33% громадян.

Дивіться також: "Автомайдан" приїхав до Авакова вимагати його відставки

Журналістів часто обвинувачують у підживленні цієї недовіри через оприлюднення фейків та відсутність перевірки фактів. Ці обвинувачення часто небезпідставні. Саме тому Тиждень вирішив звернутися до першоджерела і надіслав відповідний офіційний запит на адресу Національної поліції. Він складався із двох питань:

  1. Які саме підрозділи (та в якій чисельності кожен) Національної поліції відрядили для охорони громадського порядку 16 листопада 2016 року біля концертного залу «Палац «Україна» з нагоди запланованого там музичного концерту виконавців «Потап и Настя Каменских»;
  2. Які саме підрозділи (та в якій чисельності кожен) Національної поліції здійснювали охорону громадського порядку у Києві 21 листопада з нагоди заходів до річниці Революції Гідності, зокрема, у районі станції метро «Льва Толстого» під час пошкодження майна філії ПАТ «Сбербанк» за адресою вул. Пушкінська 45/2.

Вже за тиждень редакція отримала відповідь. Напередодні авторові зателефонував представник поліції та запитав, чому ж просто не подивитися необхідну інформацію на сайті?

«А у вас така інформація дійсно є на сайті?»

«Ну звісно, інформацію про кількість залучених правоохоронців публікували…»

«Мене ж не так кількість цікавить як конкретні підрозділи»

«Конкретні підрозділи… Ну я звернуся до керівництва…», - відповів співрозмовник, після чого діалог завершився.

У самій відповіді поліція проінформувала, що 16 листопада на прилеглій до «Палацу «Україна» території працювало 188 працівників поліції, а 21 листопада залучили 6226 правоохоронців, з них 2500 службовців Нацгвардії, 870 поліцейських з областей та 200 викладачів і курсантів Академії внутрішніх справ. Зазначену інформацію дійсно з легкістю можна знайти на сайті Нацполіції.

Читайте також: Атестат незрілості

Зважаючи на те, що запитання могли бути некоректними або неточними, а під час телефонної розмови журналіст міг не досить докладно пояснити свої вимоги, Тиждень підготував новий «запит-уточнення». У ньому вказано, що видання так і не отримало відповідей на питання, а тому просить уточнити інформацію або повідомити причину відмови в її наданні. За кілька днів поліція відповіла і на «запит-уточнення», цього разу значно інформативніше:

«Згідно з пунктом 1 розділу VI Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 10.05.2016 №385, у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку  службовою є інформація, що розкриває організацію забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів громадян, у місцях дислокації органів державної влади та перебування осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона. Ураховуючи наведене, запитувана Вами інформація (є службовою), оскільки розкриває організацію забезпечення охорони громадського порядку в місцях проведення заходів з масовою участю громадян, а тому не може бути надана».

Іншими словами, у поліції вважають небезпечним для себе публічно оголошувати, де саме перебував той чи інший правоохоронець у певний час. Це відбувається на тлі розслідувань злочинів часів Майдану, які зіштовхнулися з масштабними перешкодами саме через неможливість ідентифікувати конкретних виконавців.

Наприклад, розслідування розгону протестувальників на Майдані Незалежності у ніч на 30 листопада 2013 року. Нині відомо, що у розгоні брали участь 290 бійців, з них 200 – з київського підрозділу "Беркут". Цю інформацію з легкістю можна знайти в інтернеті. Водночас, за словами голови Департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергія Горбатюка, досі жоден конкретний виконавець не ідентифікований. На заваді стали небажання "беркутівців" свідчити один проти одного та відсутність на міліціонерах будь-яких ідентифікаторів – номерів або жетонів.

Нацполіція вже не вперше посилається «наказ №385», як причину відмови в наданні інформації. Вперше це сталося у червні 2016 року, коли Тиждень намагався дізнатися результати атестації кількох колишніх міліціонерів, а нині поліцейських.

У запиті йшлося про осіб зі «списку 56» - документу, підписаного головою київського полку «Беркут» Сергієм Кусюком та опублікованого активісткою Автомайдану Катериною Бутко. У ньому містився перелік імен "беркутівців", які 23 січня 2014 року перебували у службовому транспорті поблизу Кріпосного провулку. У ту ніч "беркутівці" розтрощили автомобілі активістів Автомайдану, а також побили і затримали багатьох учасників протестів. Низка осіб з переліку нині перебувають на лаві підсудних. Тиждень зацікавився, хто саме з зі «списку 56» продовжує службу в Нацполіції у Києві, хто проходив атестацію та які її результати.

Тоді виявилося, що на службі у Києві перебувають 16 із 56 "беркутівців". На 14 із них станом на червень склали атестаційні листи, і тільки на трьох надійшли атестаційні листи з висновками комісій. Результати атестації у поліції розголосити відмовилися.

Повідомити про результати атестування немає можливості оскільки відповідно до п. 3 розділу 10 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 10.05.2016 №385 ця інформація є службовою

«Наказ 385» - це перелік відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України. Він складається з 19 розділів, кожен із яких стосується виду діяльності поліції: від оперативно-розшукової до протидії тероризму. Заборона публікувати персональні результати атестації стосується розділу про роботу з кадрами. Ним заборонено оприлюднювати відомості з особових справ персоналу. Серед іншого, цей розділ також забороняє публікувати результати тестування особового складу на поліграфі. Окрім того, у ньому є окремий пункт про атестацію, в якому указано, що заборонено публікувати «протоколи атестаційних комісій стосовно поліцейських, які перебувають (перебували) на посадах, відомості про перебування на яких відносяться до інформації з обмеженим доступом».

Читайте також: ДБР у старій міліцейській формі

Про опір Нацполіції у розголошенні інформації повідомляють також активісти та адвокати потерпілих у майданівських справах. Одним зі свідчень цілеспрямованого покривання підозрюваних у злочинах під час Майданує історія одного з фігурантів наведеного вище "списку 56" Олега Радчука. Його не було у переліку тих, хто продовжує службу в Києві, тому що на той час Радчук служив в Управлінні поліції охорони у Броварах. Тоді він вже був підозрюваним у справі про побиття автомайданівців. Печерський райсуд Києва не побачив у цьому підстав для відсторонення його від посади або взяття під варту. Броварський відділ поліції охорони надіслав на Радчука позитивну характеристику з клопотанням не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

«Зарекомендував себе із позитивної сторони, добросовісно відноситься до своїх службових обов’язків, користується повагою у колективі», - йшлося у листі.

У грудні Тиждень надіслав повторний запит стосовно 56 беркутівців. У поліції відповіли, що 42 особи, серед яких Радчук та ті підозрювані у побитті автомайданівців, чиї справи перебувають у судах, – вже взагалі не є працівниками Національної поліції. Натомість продовжують працювати в Головному управлінні у місті Києві 14 осіб.

У вересні 2016 тоді ще голова Нацполіції Хатія Деканоїдзе відзвітувала, що за дев’ять місяців року відкрито "900 кримінальних проваджень проти поліцейських, які займалися нечистими справами". При цьому ГПУ інформує: в Україні доводять до суду тільки одне з 46 проваджень про насильство з боку правоохоронців.

Деканоїдзе пішла з посади, не виконавши обіцянку, яку дала активістам і журналістам, – опублікувати поіменний перелік осіб, котрі пройшли атестацію, з персональними результатами.

Нині про таку вимогу майже забули. Суспільство не демонструє зацікавленості в цій інформації. Ще 6 вересня на сайті петицій до Кабміну зареєстрували вимогу про публікацію результатів всіх атестувань поіменно. За чотири місяці її підписали 2902 особи із 25 тисяч необхідних для розгляду.

У самій Нацполіції нині відбувається конкурс на посаду нового очільника. Заявки подали 64 претенденти. Хто б не став переможцем на конкурсі, його наміри засвідчать не нові плани реформування, а те як він обійдеться з минулим – і чи виконає обіцянку попередниці.