Суспільство 2016-08-11 16:23 Голуб Андрій

Кожному по стволу. Чи треба українцям озброюватись

На якому рівні сьогодні в Україні відбувається дискусія про вільне володіння зброєю

Пошуковик в інтернеті на запит «легалізація зброї» відповідає десятком статей із приблизними назвами «Бути чи не бути легалізації зброї в Україні?» або «Легалізація зброї в Україні: за і проти». Одні автори наводять аргументи двох таборів, на які поділилося суспільство у вказаному питанні. Інші — статистичну інформацію про правове регулювання власності на зброю з боку різних держав. Набагато гарячіша дискусія точиться на численних спеціалізованих форумах.

Переважна частина населення сприймає дискусію про володіння зброєю поверхово та не надто вдається в подробиці. Одним зі свідчень цього є поведінка політиків, які зазвичай тонко відчувають суспільні настрої. Кілька політичних діячів нещодавно взяли участь у соцмережевому флешмобі #вільнілюдимаютьзброю. Серед них, зокрема, мер Дніпра Борис Філатов, лідер Радикальної партії Олег Ляшко та ще один нардеп Андрій Денисенко. Користувачі повинні публікувати власні світлини зі зброєю в руках. Якщо судити з фотографій згаданих політиків, то в Україні дискусія точиться навколо права на придбання щонайменше автоматичної зброї. Однак слід визнати, що в цьому випадку політики залишилися далеко позаду виборців, багато з яких публікували фото з кулеметами, гранатометами або на тлі танків.

Тема легалізації зброї почала частіше обговорюватися у ЗМІ з вересня 2015 року. Тоді петиція голови наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна про «законодавче затвердження права громадян України на захист» стала першим зверненням, яке набрало необхідні для розгляду президентом 25 тис. голосів. Учайкін вимагав доповнити Конституцію нормою про вільне володіння вогнепальною зброєю та негайно ухвалити один із внесених до Верховної Ради законопроектів про зброю. Петро Порошенко відповів на петицію відпискою у стилі «про Конституцію порадимося, а закони — то взагалі відповідальність парламенту». Однак за кілька днів через резонанс президент був змушений уточнити свою позицію. Він заявив, що, за даними соціологічних опитувань, 82% громадян виступають проти вільного володіння зброєю і його позиція збігається з думкою більшості.

Читайте також: В Україні втричі зросла кількість злочинів з вогнепальною зброєю

У розмові з Тижнем Учайкін каже, що термін «легалізація зброї», який використовують ЗМІ, неправильний, натомість треба говорити про відсутність в Україні закону, який регулює право на ­володіння нею.

«Легальна зброя серед цивільного населення в Україні є. Сьогодні на легальних підставах люди можуть придбати мисливську зброю. Однак «легально» тут не означає «законно». Тому що документ, який регламентує її обіг серед цивільного населення, є не законом, а наказом», — зазначає він.

Точно оцінити кількість нелегальної стрілецької зброї на руках в українців неможливо. Називають цифри в діапазоні від 2 млн до 6 млн одиниць

Наказ МВС, про який каже Учайкін, має дуже довгу назву й більшості відомий просто як «наказ 622». На сьогодні цей документ регламентує весь перелік питань, які стосуються обігу вогнепальної зброї в Україні. Зокрема, він передбачає, що громадяни мають право володіти гладкоствольними та нарізними мисливськими рушницями. Для цього необхідно отримати дозвіл у МВС, купити сейф для зберігання зброї, одержати медичну довідку та ­пройти курс володіння зброєю. Дозвіл видають на три роки, після чого його слід продовжувати.

На інший наказ МВС за номером 379 накладено гриф «для службового користування». Він регулює право на придбання травматичної зброї (зокрема, пістолетів, які стріляють гумовими кулями. — Ред.). Таке право мають правоохоронці, їхні близькі родичі, працівники суду, журналісти, депутати, держслужбовці, військові та члени громадських ­формувань для охорони порядку.

Обидва накази видано майже 20 років тому. На рівні закону питання намагалися вирішити з 1995‑го. Найсвіжіший із проектів — «Про цивільну зброю і боєприпаси» — датований 2014-м. Його авторами є 34 народних депутати. Більшість із них — представники Радикальної партії та ВО «Свобода». Однак є також нардепи з «Народного фронту», зокрема нинішній спікер парламенту Андрій Парубій, та навіть двоє представників фракції БПП. Саме на ухваленні цього проекту наполягав у петиції Учайкін.

Голова громадської ради при МВС Володимир Мартиненко погоджується з тим, що питання оновлення нормативної бази, яка регулює обіг зброї в Україні, назріло. Він переконаний, що, поки немає закону, систему все одно слід осучаснити й це можна зробити шляхом оновлення наказів чи ухвалення постанови уряду.

Читайте також: У МВС підготували зміни до правил реєстрації цивільної зброї. Документ

Згідно з офіційною позицією МВС усі зареєстровані в парламенті законопроекти слід доопрацьовувати. Учайкін, своєю чергою, стверджує, що ухваленню закону протидіє антизброярське лобі, зокрема в МВС, а також бажання депутатів не втратити ­рейтинг через таке рішення.
Якщо перенести дискусію про володіння зброєю на рівень конкретики, то її можна звести до права на зберігання та носіння короткоствольної вогнепальної зброї. Учайкін стверджує, що майбутній закон має обов’язково додати до наявного переліку дозволеної зброї пістолети та револьвери. «Це загальна світова практика, а якщо ми не зробимо цього, то нелегальний ринок постійно квітнутиме за рахунок попиту, який не можна задовольнити в законний спосіб», — каже він.

Точно оцінити кількість нелегальної стрілецької зброї на руках в українців неможливо. Називають цифри в діапазоні від 2 млн до 6 млн одиниць.

Мартиненко скептично ставиться до аргументу про зменшення кількості нелегальної зброї в разі узаконення права на володіння пістолетами. «Я особисто не бачу тут якогось зв’язку. Навіть після ухвалення закону в Україні нелегальна зброя якою була, такою і залишиться. Ніхто її реєструвати не піде», — зазначає він.
Уся вогнепальна зброя, якою на сьогодні дозволено володіти цивільним громадянам, довгоствольна. Головна перевага короткоствольної зброї для власника — можливість приховано переносити її. За словами Учайкіна, саме це може гарантувати людині право на самозахист та приведе до різкого зменшення вуличної злочинності.
Опоненти такого підходу, серед яких і Мартиненко, стверджують, що наявного в Україні переліку зброї достатньо для активного самозахисту. За його словами, рушниця та карабін набагато ефективніші за пістолет під час захисту оселі, а травматична зброя (володіння якою обмежене «секретним» наказом 379 – Ред.) найчастіше дає змогу поранити нападника, але при цьому не вбити його.
Єдиної думки щодо взаємозв’язку між рівнем вуличної злочинності та правом на володіння вогнепальною зброєю немає. Офіційна статистика ООН свідчить, що рівень злочинності залежить не так від законів про зброю, як від соціального та економічного розвитку суспільств. «Близько 475 тис. людей щороку гине від незаконного застосування сили. Близько половини з них — від поранень із невеликої стрілецької зброї. Три чверті з цієї кількості — у країнах із низьким доходом і великим рівнем насильства», — йдеться у звіті UN CASA (спецпрограма ООН щодо стрілецької зброї. — Ред.) за 2013 рік.

Стати власником зброї в Україні — недешеве задоволення, і навряд чи після узаконення вогнепальної ціна суттєво знизиться, що зробить її доступною для широких верств. Вартість травматичного ­пістолета в магазині стартує від 10 тис. грн, помпова ­рушниця обійдеться дешевше — від 4,5 тис. грн.

Читайте також: Аваков нагородив вогнепальною зброєю 88 нардепів

Мартиненко називає боротьбу за контроль над ринком одним із факторів, який впливає на сьогоднішню дискусію про право на володіння зброєю.

Оцінити потенційний обсяг ринку цивільної вогнепальної зброї в разі узаконення права власності на пістолети неможливо, оскільки сьогодні немає відповідної статистики. Окремі учасники дискусії ­говорять про десятки мільйонів доларів.

«У разі ухвалення закону стане більше ліцензованих зброярських магазинів, більше стрілецьких комплексів, більше ремонтних майстерень, створяться умови для виходу на ринок іноземних інвесторів. З’явиться можливість створити величезну кількість навчальних центрів. Планується понад 2 тис. Це купа робочих місць, сотні тисяч», — каже Учайкін.

На сьогодні ліцензії на господарську діяльність, пов’язану зі зброєю, видає МВС. Ініціатори змін вимагають, щоб цю функцію передали в Мін’юст, а в МВС лишилася функція спостереження, оскільки нині система є корупційною.

Володимир Мартиненко заявляє, що очолювана ним громадська рада працює над зміною «наказу 622» для зменшення корупції. Зміни обіцяють запровадити вже найближчим часом. Робоча група запропонувала зробити безстроковим дозвіл на володіння зброєю за умови, що її зберігання фіксуватиме дільничний інспектор.

«Одна з основних пропозицій — перенести реєстр зброї до сервісного центру при МВС. Дозвіл видаватимуть сервісні центри, а контроль за обігом зброї здійснюватиме Нацполіція», — каже Мартиненко.

Голова Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна в коментарі Тижню зазначила, що останнє опитування громадської думки щодо володіння зброєю проводили торік. Респондентам тоді ставили запитання: «Чи підтримуєте ви продаж зброї громадянам?». Ствердно відповіли 11%. Бекешкіна каже, що приблизно такі самі цифри ­фіксували і в ­попередні роки. Найбільше продаж зброї підтримують на Заході (17%), а найменше — на Сході (5%). Мешканці звільненої частини Донбасу в цьому питанні стали відображенням України загалом: 12% за й 81% проти. Опитування виявило, що навіть серед мисливців прихильників продажу ­тільки 22% і 69% проти.

«Є така специфічна група — ті, хто підтримує самосуд, тобто вважає, що самосуд — це єдиний спосіб установити справедливість. І в ній 26% підтримують, а 64% проти. Взагалі єдина група, де підтримка досить висока, — це ті, хто вважає, що в країні можуть існувати недержавні збройні угруповання. Таких людей в Україні 11%, серед них 40% підтримують (продаж зброї громадянам. — Ред.). Там голоси ­розділилися порівну», — каже ­Бекешкіна.

Новини RedTram

Loading...