Едвард Лукас

Не марна справа

28 Липня 2020
Доповідь, присвячена Росії, запізніла. Не лише її публікація (адже вона була готова до оприлюднення ще 10 місяців тому), а й ініціювання. Комітет з питань розвідки та безпеки (ISC) прагнув розслідувати вплив Кремля у Великій Британії ще 2015 року, але мусив витримати неодноразові тяганини від Даунінг-стрит, перш ніж узявся за роботу в липні 2018 року.

Щодо сумнівних взаємодій Великої Британії з Кремлем хвилюється не тільки уряд Боріса Джонсона. Були скелети й у шафах Терези Мей та Девіда Кемерона (а ще раніше — у шафах лейбористських урядів на чолі з Ґордоном Брауном і Тоні Блером). Пам’ятаєте Алєксандра Літвінєнка? Його вбивство 2006 року було нечуваним і могло призвести до масової загибелі людей: незграбні кремлівські вбивці спричинили радіоактивне забруднення в лондонських готелях та в інших місцях. Замість швидкого, тверезого перегляду відносин із Росією ми отримали рішучі антикризові заходи разом із багаторічною затримкою публічного розслідування.


Слабкість Великої Британії обурила й спантеличила інші країни, зокрема Сполучені Штати. Боюся, головними винуватцями такої ситуації є російські гроші. Вони підтримують прибуткову та впливову індустрію відмивання грошей і ринок для маєтків та пентхаусів, а також потоки спонсорства для політиків і їхніх нахлібників, зокрема й у Консервативній партії.

 

Читайте також: У подвійній неволі 


Цього тижня, попри незугарне оскарження Аррона Бенкса, який був найбільшим донором руху за Brexit і (що показово) побоюється критики на свою адресу в доповіді ISC, ми отримаємо принаймні частину реальної картини. Багато людей будуть розчаровані. Щоб захистити джерела й методи розвідки, опубліковані доповіді ISC (мабуть, я прочитав їх усі) суттєво редагують. Однак їхні спрощені варіанти ґрунтуються на найгостріших шпигунських таємницях. Засекречений матеріал, та й серйозніші висновки, містяться і в довших доповідях, що їх розповсюджують тільки серед найвищих ешелонів влади. 


Можна припустити, що Комітету придалися найкращі оцінки цілей і тактики Кремля, надані нашими шпигунами. Вони, без сумніву, засвідчили спроби розвідників у російському посольстві в Лондоні завербувати інформаторів і чинити вплив: настільки горезвісні, що деяких із тих чиновників по-тихому відправили додому. На іншому фронті прихильні до Кремля компанії культивують представників нашої політичної та фінансової еліти, насамперед пропонуючи їм синекури (інакше кажучи, lords on boards, чи то пак «лорди в правліннях»). Поза сумнівом, були згадані й кібератаки.

Розвідувальні операції Росії покликані не тільки красти таємниці, а й поширювати вплив: мова про проникнення й підривну діяльність у наших інституціях та процесах. Справжньою метою Кремля є не конкретні політичні наслідки, а підривання віри громадськості в демократію, розпалювання фаталізму й апатії


Моїм головним завданням — як першого свідка в розслідуванні — було спонукати до виходу за межі звичного спектра тіней Вайтголлу (де розміщений уряд Великої Британії — Ред.). Я порекомендував зібрати свідчення в інших країнах, як-от у країнах Балтії, що можуть багато чого навчити нас у протидії каверзам Кремля. Я запропонував поцікавитися у фінансових регуляторів, університетів, служб нагляду у сфері ЗМІ, поліції та інших незасекречених складових нашої системи про їхній досвід, спостереження і тривоги. Розвідувальні операції Росії покликані не тільки красти таємниці, а й поширювати вплив: мова про проникнення й підривну діяльність у наших інституціях та процесах. У приміщеннях ISC під захистом парламентського привілею я скористався нагодою про це поговорити відверто, не страхаючись юристів-наклепників. Усю нашу політичну систему, сказав я, включно зі штаб-квартирами партій, представницькими асоціаціями, парламентськими управліннями й аналітичними центрами, слід сприймати як частину «важливої національної інфраструктури»: не менш життєво необхідну, ніж електромережі, лікарні, залізниці або телефони.


Справжня мета Росії — не конкретні політичні наслідки, а підривання віри громадськості в демократію, розпалювання фаталізму й апатії. Наскільки мені відомо, ця моя думка прозвучала в доповіді так: «Якщо ви вірите, що Заходом керують лицемірні, некомпетентні, жадібні політики, тоді значно складніше відчувати моральну зверхність над Росією». Одне слово, головний урок стосується не інших країн, а нас самих. Поведінка Даунінг-стрит підтверджує мою думку. Затримка з доповіддю підвищила до неї апетит. Намагаючись відвертати увагу від очікуваного оприлюднення доповіді й наголошуючи на тому, що скидається на російську витівку під час загальних виборів 2019 року, уряд засвідчив необхідність порушувати питання про інші атаки на наші вибори, як-от втручання Кремля в референдуми про незалежність Шотландії та Brexit.

 

Читайте також: Два уроки від Сі Цзіньпіна

 

Опублікована доповідь ISC має підштовхнути до давно потрібної дискусії про слабкість нашої політичної системи. Неопублікована таємна частина доповіді може забезпечити деякі важливі зміни, зокрема стосовно реагування MI5 на ворожі розвідоперації у Вестмінстері. Сподіваюсь, у новому складі комітет продовжить розслідування своїх попередників стосовно Китаю. Це порушить близькі, але ще більш незручні питання. Окрім інформування нас про загрози національній безпеці, ISC, що стежить за розвідкою й органами безпеки, слугує опорою проти тиску, якого вони зазнають від надміру впевнених політиків та охочих підлабузнюватися керівників розвідки. Упевненість у тому, що новий керівник — невтомний, добре поінформований і незалежний Джуліан Льюїс — матиме проникливі питання про будь-які підозрілі дії, слугуватиме незначною, та все-таки важливою противагою спокусам. Цінуймо це!