Тарас Лютий

Імена як подоби

16 Липня 2020
Чи можливо уявити світ без імен? Ідеться навіть не про назви речей, місць і подій, хоча вони — також імена. Обмежмося людськими йменнями.

Про значущість імені добре знає той, хто думає, як назвати власну дитину. Ім’я має на собі печать оригінальності, щоб нікого не перетворити на посміховисько. Коли ж нащадка називають іменем святого, то воліють підшукати надійного ангела-охоронця, день якого збігається чи наближається до дати появи новонародженого. Тож ім’я відіграє роль невидимої сили, покликаної допомогти людині, захищати й наповнювати її життя.


Імена нерідко пов’язані з сакральним. Але в секуляризованому світі вони мають не менше символічне навантаження. Усі не просто тяжіють до милозвучного імені, воно також має виконувати доленосну функцію. Використання імен можновладців схоже на пошук легкого життєвого шляху. Здається, ще зовсім недавно були популярними ідеологічні імена штибу Вілєн і Владлєн або Лєніна чи Сталіна. Змінюються державні лідери, проте не бажання людини мати ім’я того, хто досяг успіху. Поширеним явищем є також прагнення ховатися за вигаданими іменами, ніби за масками. Так функціонують літературні псевдоніми чи сценічні імена. Можна добрати чимало причин, щоб відмовитися від попереднього імені. Та чи гарантує це автоматичної зміни чиєїсь подоби?

 

Читайте також: Мандрівка вглиб себе


У деяких культурах імена досить прості й одинарні, в інших їх дають кілька або й додають до них патроніми тощо. Поза тим, усі вони залежно від часу наповнюються різним змістом. До того ж так, наче якесь із них неодмінно принесе щастя його носієві. Гаразд, ім’я не обирають при народженні. Тому якоїсь миті здається, ніби воно геть не пасує нашій особистості, принаймні як ми її відчуваємо. Тоді дехто охоче вигадує собі інше чи пристає до того, яким називають його близькі та друзі. Якщо обирати з низки варіантів, то вибір неодмінно мав би бути мотивованим чимось вагомим, адже іменем підкреслюють важливу особливість. Скидається на те, що відбувається немовби нове народження й подальше творення себе. Проте щось у людині зі зникненням попереднього імені перестає існувати.

функції імені багатоманітні. Подекуди це щит, який підсилює фізичні кондиції. А іноді це хоругва, що віддзеркалює ідентичність. Не раз воно стає простором для особистої трансформації та нагадує символічний код твого єства

 

Безперечно, мати якесь ім’я означає бути свідомим того, як ти називаєшся. Чи належиш ти до певного роду? Продовжуєш його чи започатковуєш новий? А що тебе вирізняє від носіїв тотожного імені: чи довірився ти чарівному звучанню, яке даруватиме удачу, чи станеш антагоністом однойменного суб’єкта? Твоя відповідність імені постійно з’ясовується. Бо домашні тварини не відають своїх імен, а відгукуються на них рефлекторно, коли чують знайомий голос. Окрім протекційних, імена мають і репрезентативні ознаки. Володар недоладного імені ризикує зазнати упосліджень або й опинитися на маргінесі суспільства. За допомогою імен абихто намагається виявити власну натуру, позначену унікальними характеристиками, як-от краса, постійність, мудрість, влада, міцність, обраність, бездоганність, мужність, здоров’я. Цей ряд може бути дуже довгим. Стається так, що когось задовольняє офіційне (паспортне) ім’я, але для якихось інтимних чи творчих потреб він або вона послуговуються спеціальними іменами. Люди приміряють їх до себе й наче оцінюють, наскільки вони їм відповідають, а якщо ні, то утворюють для них нові смислові наповнення. У набутті імені здійснюється свідоме означення, а не випадкове приписування наліпки. Одначе імена не одразу розкривають сутність своїх носіїв. Раз у раз доводиться розкодовувати шифри імен з огляду на життєві особистості.

 

Читайте також: У подвійній неволі 


Неважко переконатися в неабиякій ролі імені в житті кожної людини. Недарма всі знайомства починаються з представлення. У називанні себе відбувається перший акт самоусвідомлення. Цим пробуджується смисл позначуваного. Та часом імена перетворюються на щось таке, як торгова марка чи бренд. Хтось готовий злитися з певним іменем, а інше ім’я викликає протилежний комплекс почуттів: від страху до відрази. Іноді імена схожі на прізвиська. Приміром, у злодійському світі, а він позиціонується як протилежний «офіційному», ідентифікація відбувається за специфічним іменуванням. Тому давання імені всякчас пов’язане зі смисловими конотаціями. Інакше все нагадуватиме безглузду забавку. До речі, навіть у так званій літературі нонсенсу, де вигулькують чудернацькі імена (для прикладу, Буджум і Шалам-Балам у Керрола), спостерігається наголошування на тому, що смисли почали сприймати стереотипно.
Зрештою, функції імені багатоманітні. Подекуди це щит, який підсилює фізичні кондиції. А іноді це хоругва, що віддзеркалює ідентичність. Не раз воно стає простором для особистої трансформації та нагадує символічний код твого єства. Утрата імені спричиняє не просту соціальну дисфункцію, а навіть онтологічну кризу. Адже безімення — основна зброя влади. Якщо їй не вдається позбавити когось імені, вона знеособлює та перетворює ім’я на статистичну позначку. Нині в повсякденному спілкуванні, а за посередництва нових медіа й поготів, спостерігається уникання імен. Страх звернутися до когось на ім’я дивним чином нагадує визнання названого твоїм володарем. Ніби в іменах окрім символізму і справді криється незбагненна магічна сила.