Тетяна Микитенко

Цінності. Гідність. Яценко

6 Лютого 2020
Уявіть собі картину: ви приходите до магазину, купуєте м’ясо, воно виявляється несвіжим, тож доводиться повернутися. А продавець замість відшкодувати вартість тухлятини кидає щось зневажливе на кшталт: «Я нікому нічого не винен, бо ти шльондра!». Чистий сюрреалізм? Він значно ближчий до реальності, ніж вам здається.

До такої тактики часто вдається народний депутат Антон Яценко. Зачувши мінімальну критику на свою адресу, він часто наділяє опонентів характеристикою або «хвойда», або «той, хто хвойдами себе оточує». І це без перебільшень. Серед останніх медійних здобутків депутата — відеозвернення цілої групи працівниць виконавчого комітету Уманської міської ради, що звинуватили Яценка в систематичному сексизмі й тиску на них через поширення недостовірної інформації. Так, після звичайного репосту сюжету «Телебачення Торонто» про джинсу на прикладі згаданого нардепа співробітниця відділу кадрової роботи виконкому побачила коментар головного героя сюжету, у якому той розкривав тему її працевлаштування винятково через еротичні фантазії, і взагалі кому як не хвойдам може виписувати премії керівництво?


Цей випадок був непоодиноким, аж надто часто спілкування пана Антона з жінками закінчується тим, що кожну він наділяє тим чи іншим різновидом епітета «шльондра». Хвороба «хвойдатора» всього навколо має цілу історію. Наприклад, 2018 року нардеп у відповідь на звинувачення в порушенні Конституції заявив комунікаційниці громадського руху «Чесно», що та дістала роботу через ліжко. Часом навіть здається, що на інші способи пошуку роботи в Яценка фантазії не вистачає. Та що там! Патерн настільки зручний у використанні, що іноді депутат навіть накладає його на себе. Зокрема, під час скандалу в Комітеті ВР з питань фінансів, податкової та митної політики (того самого, наслідком якого стало шоу з поліграфом від партії «Слуга народу» в листопаді 2019-го) Антон Яценко проходити поліграф відмовився, мовляв: «Я не дівчина-шлюшка, а народний депутат чотирьох скликань».

 

Читайте також: Найкоротша історія цінностей


Погодьтеся, зацикленість на найдавнішій професії не помітити важко (це однозначно щось особисте: припускати, що навколо тебе стільки хвойд і їхніх клієнтів). Утім, навіть таке особисте захоплення чомусь аж ніяк не змусило пана Антона змінити спеціальність. Каденція за каденцією він продовжує займатися зовсім іншою кар’єрою і цього літа, попри всі скандали, обрався до Верховної Ради вже вчетверте (!). Зважаючи на багату історію з кнопкодавством, голосуванням за диктаторські закони 16 січня, численні журналістські розслідування стосовно ГО «Тендерна палата України» (однієї з найпомітніших загальнонаціональних корупційних схем, до якої пан Яценко безпосередньо дотичний) і не найприємнішу публічну поведінку нардепа, обрання депутатом вчетверте — це просто дивовижа якась. Однак нереальне в нашій країні легко стає реальним, ба більше, у цьому й полягає головна користь від існування такого депутата в наших політичних широтах. Він нагадує нам про те, що інституту репутації в Україні не існує.

 

Ми живемо у світі, де за гречку можна стати мером, де відеоролики рівня сторіс в Instagram допомагають підтримувати політичний імідж на достатньо високому рівні, де обратися в депутати з легкістю можна чотири рази поспіль, незважаючи на помітний корупційний шлейф. Головне — відкрити красивий фонтан із 3D-ефектом для лохторату


Ми живемо у світі, де за гречку можна стати мером, де відеоролики рівня сторіс в Instagram допомагають підтримувати політичний імідж на достатньо високому рівні, де через мізкорозріджувальне сатиричне шоу можна вільно протягнути свою парламентську більшість, де обратися в депутати з легкістю можна чотири рази поспіль, незважаючи на помітний корупційний шлейф. Головне — відкрити красивий фонтан із 3D-ефектом для лохторату. А ще історія з Яценком нагадує нам про те, що будь-які «подвиги» більшого чи меншого можна легко відсунути на задній план, замістивши їх відносно невинним звинуваченням у сексизмі.


Чому відносно невинним? Тому що, по-перше, порівняно зі звинуваченням у корупції це справді квіточки. По-друге, мало хто вчитувався в закон «Про статус народного депутата» та пам’ятає, що нардеп має дотримуватися загальновизнаних норм моралі, поважати честь і гідність виборців, утримуватися від заяв, дій і вчинків, що компрометують його самого, виборців, державу. І найпікантніше тут те, що Яценко нещодавно доєднався до новоствореного міжфракційного об’єднання «Цінності. Гідність. Родина». Це саме той, що про цінності «вголосину». По-третє, на превеликий жаль, зневажливе ставлення до жінок ще не так масово викликає обурення, щоб генітальна фіксація в бажанні образити опонента вважалася не нормою.

 

Читайте також: Нелюдські цінності

 

Як наслідок — маємо Яценка, який не здатний пояснити успішність жінки якось інакше, окрім як через еротичні фантазії, і не соромиться робити це публічно. А ще маємо тих, для кого це не привід відмовитися від підтримки такого кандидата в депутати. Репутації ж не існує, ми це пам’ятаємо. Чи я помиляюся? Кілька днів тому Печерський суд задовольнив позов ветерана-кіборга Олега Герваса проти народного депутата Антона Яценка за те, що останній назвав Герваса мародером і ґвалтівником, та й узагалі не вперше дозволив собі такі висловлювання на адресу ветеранів. Тепер Яценко зобов’язаний публічно вибачитися і виплатити компенсацію. То, можливо, у нас все ж таки є шанс на інститут репутації? Головне — частіше про нього нагадувати собі та оточенню. І не мовчати.