Едвард Лукас

Загроза Трампової недбалості

19 Вересня 2019
Уявіть, що ви ризикуєте життям, шпигуючи для Заходу в Росії чи Китаї, розвідуєте таємниці, вербуєте інформаторів або виконуєте вкрай важливі нудні завдання для підтримки різноманітних операцій. Довіра тут передусім. Ви маєте знати, що «продукт» (інформація) потрапить в обережні руки й вашу особу не розкриють; що, коли щось піде не так, розвідники зроблять усе можливе, щоб вам допомогти.

Принаймні з останнім пунктом усе склалося. Олєґ Смолєнков, колись один із основних інформаторів ЦРУ в Кремлі, зник під час відпочинку в Чорногорії. Та все інше пішло не так. Виявляється, на початку 2017 року ЦРУ вирішило, що не може довірити новообраному Дональду Трампу державну таємницю, яка так ретельно оберігається. Байдуже, які в президента при цьому мотиви. Може, він зрадник і підтримує відносини з Владіміром Путіним, про що свідчить тривожна звичка Трампа зустрічатися з російським колегою віч-на-віч. Та, найімовірніше, нинішній господар Білого дому просто невиправний хвалько. Він обурив ізраїльтян, розповівши росіянам про надсекретну розвіду­вальну діяльність, яку Моссад веде для США. Він розповів президентові Філіппін, що американський військово-морський флот розташував атомні субмарини біля корейського берега, порушивши табу Пентагона на такі обговорення. У серпні президент США легковажно розмістив у Twitter фотографію із зображенням пошкодження ракетної бази в Ірані, «зливши» багато інформації про потужність американського розвідувального супутника.


ЦРУ дійшло висновку (може, і цілком прозорливо), що Смолєнков під загрозою. Він нібито був головним джерелом американської розвідки в розслідуванні суперечливої справи про те, чи Путін особисто затверджував втручання росіян у президентські вибори США 2016-го. Трамп завзято відкидає такі звинувачення, навіть найобґрунтованіші, адже вони можуть кинути тінь на його перемогу. Така ситуація шкодить не тільки збору розвідувальної інформації ЦРУ. Ґаджети, мозкові ресурси й відвага не найголовніші активи шпигунського бюро. Насамперед важить репутація. Країна з привабливим способом життя, яка підтримує універсальні ідеали, має більше шансів на співпрацю. Якщо додати до цього ще й репутацію фахової розвідки й бездоганної таємності в шпигунстві, іноземці охоче підуть на співпрацю на користь такої країни.

 

Читайте також: Шпигун чи контррозвідник


Протягом багатьох років Сполучені Штати та західні союзники тішилися беззаперечною перевагою в м’якій силі. Під час холодної війни деякі наші бовдури й фанатики довірилися Радянському Союзу, який вважали втіленням поступу історії на шляху до раю для робочого класу. Та після краху комунізму Кремль втратив перевагу. Нині мало хто з іноземців ризикне ув’язненням і ганьбою заради слави Росії, що й казати про збагачення авторитарних пройдисвітів, які нею керують. Поки корупція й свавілля влади 

 

Протягом багатьох років Сполучені Штати та західні союзники тішилися беззаперечною перевагою в м’якій силі. Проте підхід Адміністрації Трампа «Америка передусім» послабив нашу перевагу. Тепер важче намовити іноземців ризикувати життям


отруювали РФ, а разом із нею Китай та Іран, нам працювалося дедалі легше, а їм дедалі складніше. Проте підхід Адміністрації Трампа «Америка передусім» послабив нашу перевагу. Тепер важче намовити іноземців ризикувати життям, апелюючи до того, що США, та й Захід загалом, виступає за свободу, демократію і верховенство права.


Постраждала й репутація ЦРУ як ефективного осередку розвідки. Це почалося багато років тому, коли в період між 2009-м і 2013-м було викрито й страчено майже всіх інформаторів ЦРУ в Ірані та Китаї. Унаслідок жахливої прогалини в таємній системі комунікації мисливці за шпигунами вийшли на свою здобич через Google. Розвиток технологій спостереження, як-от системи розпізнавання обличчя, і нових можливостей для пошуку шаблонів та аномалій у величезних базах даних призводить до того, що розвідники більше ризикують, вербуючи інформаторів і зв’язуючись із ними.


Шпигуни все ще можуть використовувати примус, лестощі або хабарництво. Хвилювання у зв’язку з таємничістю може бути ефективним мотиватором. Однак люди, яких залучили в такий спосіб, куди менш надійні, ніж ті, хто відданий ідеї. Складніший підхід — «операція під фальшивим прапором», що передбачає вербування й взаємодію з джерелом під прикриттям іншої країни. За часів апартеїду агенти КДБ, які хотіли намовити запеклих антикомуністів, іноді вдавали своїх колег із Південної Африки. Можу собі уявити, як американський шпигун у скрутному становищі вдаватиме шведа.

 

Читайте також: Шпигунські ігри. Усе, що відомо про викриття агентів Кремля за 2018 рік


Проте винахідливість і професіоналізм не компенсують неналежної поведінки лідерів держави. Раніше в шпигунському світі найціннішою відзнакою було включення матеріалів розвідника в Щоденну президентську доповідь — засекречений розвідувальний дайджест, що складається вночі для ознайомлення за сніданком у Білому домі. Нині розвідувальні агентства США вагаються, чи надсилати найціннішу інформацію своєму головнокомандувачу. Шпигунів також деморалізує те, що Трамп відверто ставить під сумнів їхню компетентність і чесність.
Для нас це теж створює проблеми. Розвідувальний альянс Five Eyes, до якого входять Австралія, Канада, Нова Зеландія, Велика Британія та Сполучені Штати, був заснований за часів Другої світової війни й діяв надзвичайно успішно. Нині він переживає найгіршу кризу з часів Кіма Філбі та його колег. Якщо MI6 (попри власні проблеми з репутацією, зокрема Brexit й російські «ескадрони смерті», що вільно оперують у Великій Британії) має такий актив, як Смолєнков, то оберігатиме будь-які отримані від нього відомості.