Ріхард Герцінґер

Прямий вплив

18 Квітня 2019
Нещодавно німецький журнал Der Spiegel, телевізійний канал ZDF та британська ВВС оприлюднили спільне розслідування російського впливу на вибори в німецький Бундестаг 2017 року.

Виявили стратегічний документ, який напередодні перегонів курсував у російській Адміністрації президента й містив рекомендації, як для досягнення цілей Кремля залучати депутатів Бундестагу.


Конкретно там ішлося про підтримку й настанови для Маркуса Фронмаєра, який кандидував від правопопулістської АдН. Фронмаєр, ідеться в документі, буде «цілковито контрольованим депутатом Бундестагу». І його справді обрали до німецького парламенту.


В іншому документі містяться конкретні пропозиції щодо підтримки Фронмаєра Кремлем та настанови для депутата. Однак і без цих доказів усім мало бути давно зрозуміло, що у випадку Фронмаєра йдеться про ревного помічника путінського режиму. Так, колишній голова молодіжної організації АдН у жовтні 2016-го відвідав проросійських сепаратистів у Донецьку та домовився в Москві про співпрацю з молодіжною частиною путінської партії «Единая Россия». Під час поїздки до анексованого Криму, профінансованої російським фондом, Фронмаєр привітав громадян півострова «зі здобутою від України незалежністю».

 

Читайте також: Хакери опублікували персональні дані німецьких політиків


Спільно з шеф-редактором праворадикального журналу Мануелем Оксенрайтером цей депутат з АдН заснував уже ліквідований «Німецький центр євразійських досліджень». Його метою була організація «місій спостерігачів на виборах» на окупованих територіях Східної України. Але справжня функція — підтвердження російської пропаганди про тамтешню імітацію виборів. Донедавна Оксенрайтер був референтом депутата Бундестагу Фронмаєра. Тепер польська прокуратура підозрює, що Оксенрайтер замовив полякові, який працював на російські та китайські спецслужби, виконання кількох терористичних актів в Україні.

Наскільки важливим є те, що нині стали дещо уважніше придивлятися до контактів АдН із Кремлем, настільки ж дивує, що цього не роблять тією самою мірою і стосовно наступниці Соціалістичної єдиної партії Німеччини — сили «Ліві»


Оксенрайтер і Фронмаєр роками відкрито діяли як частина мережі європейських та російських праворадикалів і націоналістів із тісними зв’язками з відповідними антизахідними силами, як-от сирійським диктатором Башаром Асадом, екс-президентом Ірану Ахмадінеджадом та ультранаціоналістичним російським ідеологом Дуґіним. Тому виникає питання: чому те, що член німецького Бундестагу таким чином діє в інтересах чужої ворожої сили, давно не спричинило вибух обурення та розголос серед німецької громадськості?


Навіть надані розвідкою конкретні докази прямого керування німецькими політиками з Кремля викликали в нас у країні дуже стримане обурення. Порівняно з буревієм, що здійнявся кілька років тому, коли стало відомо про шпигування Агентства національної безпеки США й у Німеччині, воно мов ніжний легіт. Хоча Федеральне відомство із захисту Конституції ще в лютому застерігало про чергові кібернапади та посилену підготовку Москви до впливу на майбутні вибори до Європарламенту.


Брак громадського занепокоєння через ці дані, мабуть, не дивує, якщо брати до уваги те, що головою спостережної ради найбільшого російського енергетичного концерну, контрольованого безпосередньо Кремлем, працює колишній федеральний канцлер в особі Ґергарда Шредера. Попри це, німецька політична та медійна громадськість і надалі приймає його як шанованого державного мужа й компетентного коментатора актуальних політичних процесів. Принаймні керівні особи урядової партії СДПН, здається, не вражені новими викриттями про масштаби підривної діяльності Російської Федерації. 

 

Читайте також: У МВС Німеччини прокоментували кібератаку на мережу уряду


Так, міністерка юстиції Катаріна Барлі нещодавно простодушно дала інтерв’ю пропагандистському каналу Russia Today, центральному інструменту Кремля в дезінформаційній війні проти західних демократій. «Ми плекаємо тісні контакти з Росією, — заявила вона в ньому. — РФ завжди була й залишиться нашим партнером».


Наскільки важливо те, що нині стали дещо уважніше придивлятися до контактів АдН із Кремлем, настільки ж дивує, що цього не роблять тією самою мірою і стосовно наступниці Соціалістичної єдиної партії Німеччини — сили «Лівих». Її провідні члени, як-от депутат Бундестагу Александер Ной, публічно заперечують протизаконну анексію Криму, підтримують контакти з невизнаними східноукраїнськими «народними республіками» та приймають запрошення, наприклад на російський пропагандистський захід Yalta International Economic Forum у Криму. Натомість партію «Ліві» на противагу АдН німецькі політичні кола вважають «нормальною» та демократичною. Насправді ж у своєму потягу до авторитарних сил ці дві партії єдині та однаково втішаються прихильністю Путіна.