Яна Зінкевич

Ветеранська дипломатія

7 Березня 2019
Наші ветерани й ветеранки — живі свідки, безпосередні учасники війни на території України.

Тому важливо, щоб світ чув саме їхній голос. Із цією метою й було створено ветеранську дипломатичну місію «Амбасадор».  


Першим кроком проекту стали відвідини штаб-квартири НАТО в Брюсселі. Я та ще п’ятеро українських ветеранок дістали хорошу нагоду розповісти дипломатам країн Альянсу про євроатлантичні прагнення нашої країни, стан справ на фронті, докази російської військової присутності на Донбасі та в АР Крим, реабілітацію учасників бойових дій.


Від офіційних українських делегацій у Брюсселі дещо втомилися, тому дипломатам цікаво було почути саме нашу думку. Ветерани та ветеранки — найактивніша частина суспільства, до того ж, якщо ми подивимося рейтинги суспільної довіри, то побачимо, що їх очолюють учасники АТО/ООС та волонтери.

 

Читайте також: Уряд схвалив створення Міністерства у справах ветеранів


У Європі ще добре пам’ятають часи Януковича, коли Україна різко змінила свій зовнішньополітичний курс, тому тепер, напередодні президентських виборів, там хочуть знати, чи справді європейська та євроатлантична інтеграція важлива для нашого народу. Чи близькі нам узагалі європейські цінності? «А як може бути інакше, якщо ми щодня помираємо за цінності?» — відповідаємо ми, і цей емоційний аргумент є дуже переконливим.


Президентські вибори зробили актуальним питання про те, чи готова Україна до миру за будь-яку ціну. А мир за будь-яку ціну — капітуляція перед агресором, ми чітко це розуміємо, і намагалися переконати в тому наших співрозмовників у Брюсселі.


Європа дуже різна, країни НАТО також. Хтось, як-от литовці, чудово розуміє рівень загрози, із якою ми маємо справу, саме тому вони співчувають нам і прагнуть допомогти. У деяких інших країнах зовсім не розуміють, як узагалі може трапитися війна у ХХІ столітті. Хтось, як-от Угорщина, відверто перешкоджає нашій євроатлантичній інтеграції. Хтось намагається заплющувати очі, не помічати російської агресії. Але це й від страху. Тому наш візит був ще й спробою показати, що є люди, які не бояться Путіна, чинять опір експансії РФ.

сподіваюся, ветерани, які матимуть досвід прямої дипломатії, згодом замисляться над тим, щоб згодом іти на державну службу й змінювати країну на якісно новому рівні. Це збільшило б кількість  активних патріотичних людей у виконавчій владі


Нас очікувано запитували про корупцію в Україні й темп реформ. На Заході дуже хочуть бачити швидкі зміни в нашій країні. Ми не є фахівцями з економіки чи внутрішньої політики, краще знаємо про стан справ на передовій, ніж у владних кабінетах. Намагалися пояснити, що в країни є першочергові безпекові завдання, що реформи та боротьба з корупцією важливі, просто для більшості (із мого особистого спілкування з десятками людей) вони дещо нижчої пріоритетності, ніж війна. 


Російська пропаганда робить свою справу. Дуже стійким є міф про те, що серед ветеранів багато радикалів, а поміж добровольців повно неонацистів. П’ятеро ветеранок, що приїхали до Брюсселя, свого часу належали до добробатів: «Правого сектору», Української добровольчої армії, «Айдару». На фронт пішли добровільно. Нас спочатку обережно, потім відвертіше розпитували про наші політичні погляди, чи схильні ми до радикалізму, чи не послуговуємось екстремістською термінологією. Тому важливо було наголосити на тому, що ми цілком свідомо підтримуємо європейський вибір і цінуємо демократію.  

 

Читайте також: Мапа ветеранських бізнесів


Треба продовжувати нашу дипломатичну ініціативу. Найближчим часом організатори проекту планують відрядити до ООН представницю Жіночого ветеранського руху, госпітальєр­ку Катерину Приймак. Зараз вона в процесі отримання візи до США. Ми радіємо, що Катерину включили до офіційної української дипломатичної місії та сподіваємося, що це допоможе в процедурі оформлення всіх необхідних документів. Зрозуміло, що ООН — це не НАТО, прийом там не буде таким дружнім. У цій міжнародній організації представлена Росія та її союзники, але наша Катерина — бойова дівчина, уміє тримати удар і бути переконливою.


Загалом планується розширення кола наших амбасадорів, які  представлятимуть Україну в міжнародних організаціях та окремих країнах. Планується відбір із ветеранських кіл певної кількісті людей, які добре володіють англійською, сповіду­ють європейські цінності, мають такт і витримку, здатні себе контролювати та вести спокійний конструктивний діалог. Я й для себе винесла деякі уроки з поїздки до Брюсселя: треба підвищити рівень англійської, повчитися мистецтва ведення переговорів, участі в серйозних дискусіях. Треба вчитися, удосконалюватися. Звісно, це потребує сил і часу. Але воно того варте, бо то шанс розповісти про Україну Європі та й усьому світу, показати, чого ми прагнемо.
Найважливіше те, що, сподіваюся, ветерани, які матимуть досвід такої прямої дипломатії, згодом замисляться над тим, щоб згодом іти на державну службу й змінювати країну на якісно новому рівні. Це збільшило  б кількість  активних патріотичних людей у виконавчій владі.