Ріхард Герцінґер

Спадок Меркель

17 Листопада 2018
Рішення Анґели Меркель не висувати у грудні свою кандидатуру на посаду голови партії, Християнсько-Демократичного Союзу (ХДС), але до кінця виборчого періоду залишатись федеральною канцлеркою в існуючій коаліції із соціал-демократами (СДПН) ‒ розумний маневрочільниці німецького уряду, яка має щораз більше внутрішньополітичних проблем

Нещодавно канцлерку майже одностайно публічно звинуватили за політичну стагнацію і занепад ХДС, популярність якого, за результатами опитувань, впала нижче 30 відсотків. Кажуть, що за час правління Меркель ХДС втратила чіткий контур, занедбала свої «консервативні цінності», відкривши таким чином «правий фланг», у який зайшла правонаціоналістична«Альтернатива для Німеччини» (АдН). Загалом поширилось уявлення, нібито Меркель політично «виснажилась» і блокує нагально необхідне оновлення німецької політики – уявлення, що дивно контрастує з високою повагою, з якою до німецької калцлерки досі ставляться у світі.

 

Звична критика Меркель здебільшого відображає спотворену картину реальності. Адже зменшення впливу колись абсолютно домінантних «народних партій» ХДС/ХСС і СДПН залежить не стільки від помилок окремих персон, скільки відображає зростання плюралізації суспільства. Ще сильніше, ніж ХДС і спорідненої з нею баварської партії ХССце торкнулось СДПН, популярність якої, за даними опитувань, впала до історичного рекорду – приблизно 15 відсотків. Обидві «народні партії» страждають також від того, що протягом чотирьох виборчих періодів уже втретє разом сидять в уряді, через що їх стало важко розрізняти, а в електорату виникає враження стагнації і браку ідей.

Читайте також: Українська політика Меркель

Властиво, після виборів до Бундестаґу 2017 ніхто й не хотів нової версії «великої коаліції». Меркель більше прагнула потрійної коаліції з ХДС/ХСС, Зеленими та ліберальною ВДП. Але переговори зазнали невдачі через вихід лібералів. Так єдиною можливою стабільною урядовою опцією залишився черговий альянс ХДС/ХСС і СДПН, яка одразу після виборів уже збиралася переходити в опозицію.

 

Хибним є і закид, буцімто Меркель прискорила ерозію ХДС, бо посунула партію «задалеко вліво». Насправді надзвичайна заслуга канцлерки полягає в тому, що вона понад 13 років за різних умов тримала при владі ХДС як найсильнішу правлячу партію, не допускаючи при цьому внутрішньопартійної боротьби. Й зуміла зробити ХДС привабливим для значних частин електорату свого традиційного головного конкурента СДПН. Її рішення у 2015 році прийняти в Німеччині сотні тисяч біженців спершу вітала більшість німецького суспільства. Та й нині стурбованість через позірну «кризу біженців» далеко не така велика, як намагається показати АдН.

 

Якими б несправедливими не були окремі звинувачення проти Меркель,однак останнім часом у німецькій внутрішньополітичній дискусії на перший план вийшло питання майбутнього канцлерки, і це дедалі більше перешкоджало роботі уряду. З огляду на виклики у європейській і світовій політиці, які стоять перед Німеччиною, це загрожувало перетворитись на проблему. Адже було би фатально, якби у світі склалось враження, ніби Німеччина залишилась без стабільного і надійного керівництва.

Читайте також: Тривале прощання Меркель

І от тепер вдалим визвольним маневромканцлерка припинила всі спекуляції щодо своєї політичної долі. Оскільки момент і обставини завершення своєї політичної кар’єри вона визначила сама, то тепер, не обтяжена особистими міркуваннями, вона може зосередитись на конкретній політичній роботі, а саме на зовнішньополітичних завданнях. У суперечки своїх наступників про майбутню лінію ХДС канцлерка втручатися не мусить. Адже обидва ймовірних кандидата на посаду голови партії не пропонують жодних програмних концепцій, які би суттєво відрізнялися відтих, що їх втілює Меркель.

 

Колишня саарляндська прем’єрка і теперішня генеральна секретар партіїАннеґрет Крамп-Карренбауер належить до найближчого кола канцлерки і вже оголосила, що збирається продовжувати теперішню лінію ХДС. Фрідріх Мерц, колишній голова фракції ХДС/ХСС у Бундестазі і внутрішньопартійний конкурент Меркель, який після десятиліття політичної абстиненції прагне, так би мовити, «з нуля» перебрати головування в партіїй захоплено проголошується багатьма членами ХДС «променем світла», який поверне кращі часи, чітко заявив, що не виступає як противник політики Меркель. Союз мусить, за його словами, залишатися в політичному центрі й у жодному разі не має сповзти вправо. І справді Мерц – активний прихильник трансатлантичного вектора і переконаний проєвропеєць. І хоча про нього кажуть, що він сильніше за Меркель закорінений у традиційних цінностях, він все ж радше прибічник вільного ринку,ніж рішучий консерватор.

Читайте також: Відхід регентки

Якщо наступного року уряд піде у відставку, наприклад, через те, що СДПН вирішить регенеруватися в опозиції,то на цьому закінчиться і канцлерство Анґели Меркель. Однак на цей випадок готові потенційні наступники, які подбають про тяглість. Не останньою чергою це стосується і політики щодо Росії: Як Крамп-Карренбауер, так і Мерцвисловлюються за продовження санкцій. Як потенційний новий партнер для коаліції з ХДС напрошуються Зелені, які зараз переживають безпрецедентний злет, займаючи в опитуваннях друге за популярністю місце. Свого часу радикальна екологічна партія нині вважається стабілізуючою силою лівого бюрґерського центру. Виглядає, що Анґела Меркель у слушний момент подбала про забезпечення своєї політичної спадщини.

 

Новини RedTram

Loading...